Луа (богиня)

Луа () — другорядна богиня в давньоримській релігії, пов'язана з богом Сатурном та спалюванням ворожої зброї.Forisek, Péter. "An Extraordinary Military Sacrifice in Florus? A Note on Florus, Epitome II. 24." Acta Antiqua 43.1-2 (2003): 107-112. Про неї мало що відомо; немає жодного її зображення, а також археологічних підтверджень щодо храмів, ритуалів чи культів.

Ім'я Точне походження імені Луа невідоме. Воно може бути пов'язане з грецьким дієсловом luō, що означає «звільняти» або «спокутувати»; латинським дієсловом luere: «страждати» або «виправляти»; або латинським lues, що означає «чума».Holland, Lora L. «Lua.» The Encyclopedia of Ancient History (2013).Rose, Herbert J. «Lua Mater: Fire, Rust, and War in Early Roman Cult.» The Classical Review 36.1-2 (1922): 15-18.

Функції Римський історик Лівій двічі згадував Луу в своїй праці «Ab Urbe Condita». Після того, як вольски зазнали поразки від римлян у битві, вони втекли з цієї місцевості, залишивши після себе своїх мертвих та багато зброї. Римський консул наказав своїм військам зібрати зброю вольсків і підніс її Луа Матер (; «Матері Луа»).Livy, The History of Rome, 8.1 Пізніше в тексті Лівій писав, що після того, як зброю ворога зібрали, її потрібно було спалити як жертву Марсу, Мінерві та Луа Матер.Livy, Ab Urbe Condita, 45.33 «Потім полководець виголосив молитви до Марса, Мінерви, Луа Матер та інших божеств, яким має бути урочисто присвячена здобич, відібрана у ворога.» Використання епітета Матер для жіночих божеств було поширеним явищем і не обов'язково означає, що Луа вважалася богинею-матір'ю.Wilson, Harry Langford. «A New Italic Divinity.» The American Journal of Philology 28.4 (1907): 450—455.

Богиню також називали Луа Сатурні (; «Луа Сатурна»). І Варрон, і Геллій безпосередньо пов'язували її зі Сатурном, причому Геллій порівнював їхній зв'язок зі зв'язком Салакії та Нептуна, а також Маї та Вулкана.Gellius, Attic Nights XIII, 480-481Varro, On the Latin Language VIII, 399-400 У цьому контексті Луа Сатурні втілювала характеристику або функцію Сатурна,Demicheli, Dino. «Altar of the goddess Salacia from Trogir.» Opvscvla archaeologica 31.1 (2007): 69-80. але вчені не мають єдиної думки щодо того, якою була ця функція. Висунуто гіпотезу, що вона могла втілювати здатність Сатурна викликати репродуктивну стерильність, його руйнівні здібності, або його зв'язок із проростанням насіння. Використовуючи потенційно споріднене грецьке дієслово luō («звільняти»), нідерландський класицист припускає, що Луа Сатурні «звільнила» запас зерна, який Сатурн сховав під землею, відкривши його для використання людиною.Versnel, Hendrik Simon. Inconsistencies in Greek and Roman Religion: Transition and Reversal in Myth and Ritual. Tome II. Vol. 2. Brill, 1990.

Примітки