Аль-Гудайбійський договір () — подія, що відбулася за життя ісламського пророка Магомета. Це був ключовий договір між Магометом, який представляв державу Медіна, та племенем курайшитів у Мецці в березні 628 року (що відповідає Зуль-каада, 6 року гіджри). Договір допоміг зменшити напруженість між двома містами, підтвердив мир на 10 років і дозволив послідовникам Магомета повернутися наступного року в мирне паломництво, яке пізніше стало відомим як Перше паломництво. Однак цей договір було порушено через два роки (за ісламськими джерелами, договір було порушено курайшитами), що спонукало Магомета в 630 році виступити проти Мекки з армією в 10 000 осіб.

Передісторія Внаслідок неприйняття його послання та переслідування його послідовників, ісламський пророк Магомет в 622 році покинув своє рідне місто Мекку та переселився зі своїми послідовниками до міста-оази Медини. Там він здобув більше послідовників і заснував місцевий оплот влади. Тричі його сили вступали в битву з противниками з Мекки, яких очолювало його власне плем'я — курайшити. Таким чином, Мекка була забороненою для мусульман зоною, з її старим святилищем Кааби. Хоча вона була центром паломництва з доісламських часів, схоже, що мусульманам було наказано здійснювати паломництво до Кааби лише в мединський період. Досі мусульмани молилися обличчям до Єрусалиму, але в якийсь момент у Медині Магомет, як повідомляється, отримав божественне одкровення, яке наказувало йому натомість звернутися до Мекки.

У березні 628 року, після сну, у якому він обходив Каабу, Магомет вирішив вирушити на паломництво. Очікуючи жорстокої відповіді мекканців, він запросив своїх бедуїнів та союзників племен на околицях Медини приєднатися до нього, але більшість відмовилася, ймовірно, тому, що не бачили перспективи здобичі або не очікували воєнних дій. Магомет з групою з приблизно 1500 мусульман Медини, а також деякими союзниками племен, вирушив до Мекки, щоб здійснити умру (менше паломництво). Існують суперечливі версії щодо того, чи носили мусульмани зброю. Вони були одягнені як паломники та мали з собою жертовних тварин. Отримавши новину, мекканці помилково прийняли підхід за атаку та відправили двохсотенний загін вершників, щоб зупинити його. Магомет уникнув зіткнення, обравши нетрадиційний маршрут і розбивши свої намети в місці Гудайбія, на кордоні священної території Кааби.

Курайшити послали своїх посланців, щоб домовитися з ним, і він заявив їм, що прибув для здійснення паломництва і не має ворожих намірів. Проте курайшити вважали, що дозволити йому беззастережно увійти до міста було б проявом слабкості та визнанням поразки. За повідомленнями, вони сказали: «Навіть якщо він прийшов не для того, щоб воювати, то, клянусь Богом, він ніколи не увійде [до святилища] силою проти нашої волі, і бедуїни ніколи не матимуть приводу говорити про нас таке». Одного разу для проведення переговорів він відправив до Мекки свого близького помічника Османа ібн Аффана. Поширився слух, що його було вбито. Магомет поклявся помститися за його смерть і склав обітницю від своїх послідовників боротися з мекканцями до кінця. Ця обіцянка стала відомою як Клятва Дерева (). Чутка виявилася хибною, і, щоб досягти врегулювання, курайшити відправили свого посланця Сухайля ібн Амра. Після переговорів сторони домовилися вирішити питання мирним шляхом, і було складено договір. Основні тези:

Між обома сторонами буде укладено перемир'я на десять років. Той, хто втече до Магомета з Курайша без дозволу свого опікуна, буде відправлений назад до Курайша, але той, хто прийде до Курайша від мусульман, не буде відправлений назад. Той, хто бажає укласти угоду з Магометом, матиме на це право, і той, хто бажає укласти угоду з Курайшем, також матиме на це право. Мусульмани повернуться до Медини, не здійснивши паломництво, але наступного року їм буде дозволено залишитися в Мецці на три дні, протягом яких курайшити покинуть місто. Мусульмани не будуть носити зброю, крім мечів у піхвах.

Документ був написаний Алі ібн Абу Талібом. Коли він писав: «Це те, що Магомет, посланник Бога, погодився з Сухайлом б. Амром», Сухайл заперечив, що не вірить у його пророцтво, тому може написати лише своє ім'я, на що Магомет погодився. Після написання документа син Сухайла, Абу Джандал, прийняв іслам і приєднався до мусульман, але відповідно до угоди був переданий Сухайлу. Омар та деякі інші мусульмани були незадоволені перемир'ям з людьми, яких вони вважали ворогами Бога. Магомет закликав своїх послідовників поголити собі голови та принести в жертву своїх тварин. Вони неохоче робили це, але наслідували його приклад. Коли мусульмани повернулися до Медини, була створена 48-ма сура Корану.

Наслідки Аль-Гудайбійський мирний договір був порушений, коли плем'я Бану Бакр напало на плем'я Бану Хузаа, яке було союзником мусульман. Після звернення Бану Хузаа за підтримкою, пророк Магомет надіслав курайшитам ультиматум із вимогою виплатити «криваві гроші» (дію), інакше договір буде визнано недійсним. Це порушення спонукало мусульман у 630 році н. е. вирушити в похід на Мекку і встановити контроль над містом. Завоювання було безкровним і не супроводжувалося примусовим наверненням у віру, оскільки пророк замість помсти оголосив загальну амністію.Vehaip 2013: 51Funk and Said 2010: 149 Хоча десять осіб спочатку були виключені з цього помилування, більшість згодом були прощені.

Тих новонавернених, які пізніше втекли до Медини, повернули відповідно до договору. Абу Басір, один із тих, хто повернувся, втік на морське узбережжя, і пізніше до нього приєдналося близько 70 інших, включаючи Абу Джандаля. Вони сформували партизанські загони та почали грабувати мекканські каравани до Сирії. Зрештою мекканці попросили Магомета забрати їх назад до Медини.

Оцінювання та спадщина У довгостроковій перспективі договір виявився вигідним для мусульман і часто розглядається як «важливий крок» у консолідації влади Магомета. Підписавши договір, курайшити неявно визнали Магомета рівним собі, а отримавши доступ до паломництва до Кааби, Магомет зміг підвищити привабливість ісламу для тих племен, які високо цінували Каабу. Біограф Магомета Ібн Гішам пізніше писав: «Жодна попередня перемога в ісламі не була більшою за цю… коли було перемир'я, і війна була скасована, і люди зустрічалися в безпеці та радилися один з одним, ніхто не говорив про іслам розумно, не вступаючи в нього». Перемир'я дозволило Магомету безперешкодно розширити свою владу в інших районах Аравії. Історик Фред Доннер припустив, що справжньою метою спроби паломництва було укладення перемир'я з мекканцями, оскільки Медіна була затиснута між двома ворожими містами (єврейською фортецею Хайбар на півночі та Меккою на півдні) і була дуже вразливою. Однак він не міг просто благати мекканців про перемир'я; вміло маніпулюючи ситуацією, він домігся його, не просячи. Проте, це була «відчайдушна авантюра», яка могла закінчитися катастрофою, якби курайшити вирішили не укладати мир. Невдовзі після цього він обложив і нейтралізував Хайбар. Інші племена отримали можливість приєднатися до будь-якої сторони, і Магомет зміг завоювати прихильність деяких із тих, хто раніше був союзником курайшитів. За словами ісламіста Монтґомері Ватта, договір, який означав зняття мединської блокади мекканської торгівлі з Сирією та надання курайшитам інших поступок, мав на меті сприяти кращим відносинам з курайшитами та залучити їх до ісламу.

Нотатки

Примітки

Джерела