Елмер Ґрейнерт «Бад» Шустер (; 23 січня 1932 — 19 квітня 2023) — американський політик, який у 1973–2001 роках обіймав посаду члена Палати представників США від 9-го виборчого округу штату Пенсільванія як представник Республіканської партії. Найбільш відомий як прихильник транспортних проєктів, зокрема автомагістралі Interstate 99.
Ранні роки та кар'єра Елмер Ґрейнерт Шустер народився 23 січня 1932 року в передмісті Піттсбурга Глассспорті, штат Пенсільванія, у родині Ґрейс (до шлюбу Ґрейнерт) і Прейтера Лероя Шустера. У 1954 році здобув ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Піттсбурга, де став членом братства Sigma Chi. У 1960 році здобув ступінь магістра ділового адміністрування в Університеті Дюкейн. У 1967 році здобув ступінь доктора філософії в Американському університеті. Згідно з його офіційною біографією члена Конгресу, у 1954–1956 роках проходив службу в Армії Сполучених Штатів. Проте у своїй книзі «Believing in America», опублікованій у 1983 році, він зазначив, що був президентом курсу в Університеті Піттсбурга та був завербований місцевим відділенням Центрального розвідувального управління на території кампусу, і що це було його першим місцем роботи. Він описував свою роль як проникнення до груп руху за громадянські права, подібне до операцій COINTELPRO Федерального бюро розслідувань. Стверджував, що комуністичні групи проникали в рух за громадянські права з метою спровокувати поліцію до нападів на демонстрантів, які виступали за рівні права для афроамериканців, щоб скомпрометувати Сполучені Штати перед світовою спільнотою. Ці твердження суперечать його пізнішим заявам про проходження військової служби. Після завершення навчання та військової служби розпочав діяльність у сфері бізнесу. Обіймав посаду віцепрезидента компанії RCA та згодом заснував власну комп'ютерну компанію, що принесла йому значні статки.
Служба в конгресі У 1972 році Шустер вирішив розпочати політичну діяльність і взяв участь у республіканських праймеріз у 9-му виборчому окрузі штату Пенсільванія до Палати представників Сполучених Штатів. Раніше цей округ був 12-м і був представлений протягом п'яти каденцій республіканцем Дж. Ірвінгом Воллі, який залишав посаду. На праймеріз він переміг популярного сенатора штату Д. Елмера Гобейкера з Мерсерсбурга. 9-й округ і його попередні конфігурації перебували під контролем Республіканської партії протягом усього часу з 1927 року, за винятком шести років. У листопаді 1972 року він легко переміг на загальних виборах.
Обрання Шустера до Конгресу відбулося на тлі переконливої перемоги Президента Річарда Ніксона на переобранні. У міру того як зростала кількість викриттів у справі Вотергейт щодо осіб з оточення президента, Шустер рішуче підтримував президента. Після події, відомої як «Різанина суботнього вечора», коли незалежного спеціального прокурора Арчибальда Кокса було звільнено через його відмову відкликати повістку щодо записів Білого дому, що суттєво послабило підтримку республіканців у Конгресі та започаткувало процедуру імпічменту, Шустер виступив проти Кокса. 31 жовтня 1973 року він вніс Резолюцію Палати представників № 677, яка передбачала проведення розслідування Конгресом щодо Арчибальда Кокса та співробітників офісу спеціального прокурора «з метою визначення масштабів кримінальних порушень» і передачу висновків до Міністерства юстиції для притягнення до відповідальності. Він супроводив резолюцію заявою про Кокса: «Цей пихатий, удавано благочестивий, самовпевнений, нібито незалежний спеціальний прокурор є значно гіршим, ніж просто політична фігура». 15 листопада 1973 року резолюцію було передано до Юридичного комітету Палати представників, де вона не отримала подальшого розгляду. У 1974 році, попри поразки багатьох республіканців на хвилі антивотергейтської реакції, Шустер був переобраний на другий строк, отримавши 56 відсотків голосів.
У Конгресі Шустер був одним із противників впровадження автомобільних подушок безпеки.Mary Russell, House Signals Opposition to Airbags, Washington Post, June 13, 1978 У 1980 році він балотувався на посаду парламентського організатора меншості, але зазнав поразки від Трента Лотта. У 1995–2001 роках обіймав посаду голови Комітету Палати представників Сполучених Штатів з транспорту та інфраструктури. Також обіймав посаду старшого члена Комітету Палати представників з розвідки.
Зазвичай Шустер без труднощів переобирався. Лише під час виборів на другий строк у 1974 році його результат був нижчим за 60 відсотків голосів. У 1984 році його найпомітнішою суперницею стала Ненсі Кулп, акторка, яка виконувала роль міс Джейн Гетевей у телесеріалі «The Beverly Hillbillies» і здобула висунення від Демократичної партії. Після завершення акторської кар'єри вона повернулася до рідного штату Пенсільванія та отримала підтримку друзів із Голлівуду. Її колишній партнер по зйомках Бадді Ебсен, республіканець, зв'язався з виборчим штабом Шустера і записав радіозвернення зі словами: «Гей, Ненсі, я дуже тебе люблю, але ти занадто ліберальна для мене — я підтримую Бада Шустера». У 1984 році Шустер був переобраний, отримавши дві третини голосів. Це був передостанній випадок, коли він узагалі мав опонента; у 1986–2000 роках лише один демократ подав документи для участі у виборах проти нього.
У 1990-х роках Шустер виступив проти керівництва власної партії та Президента Сполучених Штатів Білла Клінтона, відстоюючи спрямування більшої частини податків на моторне паливо та авіаперевезення до спеціалізованих федеральних цільових фондів відповідно до вимог законодавства. Він здобув перемогу в обох протистояннях, попри те що спікер Палати представників Ньют Гінгріч і Президент Клінтон об'єдналися проти нього, прагнучи залишити ці кошти доступними для запозичення на інші програми.Patriot-News of Harrisburg, Jan. 7, 2001.
Ці перемоги призвели до фінансування численних транспортних проєктів під час його головування, зокрема автомагістралі Interstate 99 — єдиної міжштатної автомагістралі, номер якої був прямо закріплений у законі, що відступало від звичайних стандартів нумерації. Згодом губернатор Роберт Кейсі надав цій дорозі назву «Bud Shuster Highway». Під час розгляду законопроєкту про транспортне фінансування, відомого за абревіатурою «BESTEA», його колеги жартували, що вона означає «Bud E. Shuster Transportation for All Eternity Act» через велику кількість проєктів цільового фінансування.
У 1996 році Шустер став об'єктом етичного розслідування, ініційованого організацією Congressional Accountability Project, у зв'язку зі складними відносинами між ним і Енн Еппард, колишньою помічницею Шустера, яка стала лобісткою, а також через його втручання в діяльність федеральних агентств на користь ділового партнера його синів.
У 1998 році Еппард було висунуто обвинувачення в отриманні хабарів з метою впливу на федеральні рішення щодо будівництва автомагістралі «Big Dig» у Бостоні. Крім того, її звинуватили у привласненні коштів із комітету з переобрання Шустера в період, коли вона обіймала посаду помічника скарбника цього комітету.Charles R. Babcock and Eric Pianin, Ex-Aide to Rep. Shuster Indicted, Washington Post, April 10, 1998 У 1999 році Еппард визнала себе винною в одному кримінальному проступку, пов'язаному з отриманням неналежної винагороди, та сплатила штраф у розмірі 5 000 доларів США.Associated Press, Former Shuster Aide, Lobbyist Plead Guilty, Pittsburgh Post-Gazette, November 2, 1999 24 грудня 2005 року Еппард померла.Altoona Mirror, Obituary, Ann M. Eppard, December 27, 2005
Відставка 3 лютого 2001 року подав у відставку з посади члена Конгресу, через місяць після складення присяги на п'ятнадцятий строк. Посилався на стан здоров'я, а також на внутрішньопартійне обмеження перебування на посаді голови комітету шістьма роками. У травні 2001 року на спеціальних виборах його наступником став його син Білл Шустер.
Після політики Після завершення політичної діяльності обіймав посаду запрошеного асистента професора політичних наук Університету Сент-Френсіс у Лоретто (Пенсільванія), який присвоїв йому почесний ступінь доктора гуманітарних наук. 19 квітня 2023 року помер на своїй фермі в Еверетті, штат Пенсільванія, у віці 91 року від ускладнень після перелому стегна, отриманого двома тижнями раніше.
Опубліковані роботи
Примітки
Додаткова інформація Michael Barone and Grant Ujifusa. The Almanac of American Politics, 1994. Washington, D.C.: National Journal, 1993. Michael Barone and Grant Ujifusa. The Almanac of American Politics, 1998. Washington, D.C.: National Journal, 1997. Michael Barone, Richard E. Cohen, and Grant Ujifusa. The Almanac of American Politics, 2002. Washington, D.C.: National Journal, 2001. Congressional Quarterly. Politics in America, 1992: The 102nd Congress. Washington, D.C.: CQ Press, 1991. United States. Congress. Joint Committee on Printing. 1987–1988 Official Congressional Directory, 100th Congress. Duncan Nystrom, editor. Washington, D.C.: United States Government Printing Office, 1987. United States. Congress. Joint Committee on Printing. 1991–1992 Official Congressional Directory, 102d Congress. Duncan Nystrom, editor. S. Pub. 102–4. Washington, D.C.: United States Government Printing Office, 1991.
Посилання
Ethics Committee complaint (1996)