Пакрафт — легкий портативний надувний човен, призначений для пересування річками, гірськими потоками, озерами та прибережними акваторіями. Конструкція пакрафта забезпечує поєднання малої маси, компактності у складеному вигляді та достатньої міцності для використання в умовах дикої природи.
Похідний термін пакрафтинг означає форму активного туризму або водного спорту, що поєднує пересування суходолом із подальшим сплавом на пакрафті.
Термінологія та класифікація
Попри наявність у назві слова raft, пакрафт не є класичним рафтом у технічному значенні. Традиційний рафт зазвичай використовується для групового сплаву та має іншу геометрію корпусу і спосіб керування. Пакрафт, як правило, розрахований на одну особу та керується дволопатевим веслом, подібно до каяка.
Водночас пакрафт відрізняється від каяка значно меншою масою, надувною конструкцією та можливістю транспортування у рюкзаку. Він також не тотожний звичайним надувним туристичним човнам, оскільки виготовляється з матеріалів підвищеної зносостійкості та призначений для використання у складніших умовах.
Історія
Ідея портативного плавзасобу простежується з XIX століття, зокрема у вигляді човна Гелкетта (Halkett boat), який поєднував елементи одягу та надувного судна. У XX столітті надувні човни широко використовувалися як аварійні рятувальні засоби в авіації та військовій сфері.
Застосування пакрафтів у туристичному та експедиційному контексті документується з середини XX століття. Одним із ранніх прикладів вважається спуск річкою Уріке (Мексика) у 1952 році.
У 1980-х роках пакрафти стали використовуватися під час змагань Alaska Mountain Wilderness Classic, що сприяло популяризації цього виду спорядження.
Суттєвий розвиток пакрафтингу відбувся наприкінці XX — на початку XXI століття завдяки використанню легких синтетичних тканин з поліуретановим покриттям та вдосконаленню конструкції (зокрема появі бризкозахисних дек і систем фіксації спорядження).
Конструкція та технічні характеристики
Сучасні пакрафти зазвичай виготовляються з нейлону з поліуретановим покриттям або інших міцних синтетичних матеріалів. Типова конструкція включає:
надувний борт (одно- або багатокамерний); надувне сидіння; спинку; кріплення для спорядження; опціональну бризкозахисну деку.
Маса більшості моделей становить менш як 4 кг.
За конструктивними особливостями розрізняють:
відкриті моделі; моделі з декою; самовідливні (self-bailing) модифікації для бурхливої води.
Використання
Пакрафти застосовуються для:
переправ через водні перешкоди під час гірських та туристичних маршрутів; сплавів річками різної складності; експедиційних подорожей у віддалених регіонах; пригодницьких перегонів (adventure racing); рибальства та дослідницьких маршрутів.
У Північній Америці, зокрема в Алясці, пакрафтинг став поширеною формою пересування у віддалених районах дикої природи. Згодом активність поширилася у країнах Європи, Скандинавії, Новій Зеландії та Південній Америці.
Безпека
Під час використання пакрафта рекомендується застосування:
рятувального жилета; захисного шолома (у гірській воді); бризкозахисної деки; гідрокостюма або сухого костюма у холодній воді; страхувального та рятувального спорядження.
Питання техніки безпеки та навчання розглядаються у спеціалізованих програмах підготовки з пакрафтингу.
Поширення в Україні
Пакрафтинг поступово набуває популярності в Україні в межах розвитку водного та пригодницького туризму. Використання пакрафтів згадується у контексті змагань і заходів, пов’язаних із діяльністю Федерації спортивного туризму України.
Див. також
Каяк Рафтинг Водний туризм Надувний човен
Примітки