Кая́к — вузький і довгий мисливський човен у народів півночі (ескімоси, алеути, чукчі, інуїти та ін.), сформований із каркаса з тонких дерев'яних або кістяних планок, обтягнутих шкурами моржів, тюленів або нерп, що залишали зверху отвір для гребця — т. зв. «кокпіт». Для приведення каяка в рух використовують весло з лопатями на кожному кінці. Використання такого двобічного весла є характерною відмінною ознакою техніки плавання на каяку порівняно з каное, весло для якого має одну лопать.
Каяки будувались завдовжки до шести метрів і використовувався для переслідування морського звіра. У XXI столітті існують моделі туристичних і розважальних каяків, виготовлених із різноманітних сучасних матеріалів.
Термін Назва каяк походить через посередництво західноєвропейських мов (, ) від , а похідне каякінг («каяковий спорт») — від .
У сучасному вжитку «каяками» називаються як традиційні човни народів Півночі, так і спортивні аналогічної конструкції і з такими ж дволопатевими веслами. Проте в радянській українській мові «каяками» називали тільки традиційні мисливські човни, то ж про «каякові мандрівки» можна було почути хіба що від галичанКияк В. Мандрівки мисливські та рибацькі. – Львів: ЛЕВАДА, 2022. – 261 с.Каяк // , а сучасні спортивні човни аналогічної конструкції називалися виключно «байдарками»Байдарка // .
Типи каяків
Усі сучасні каяки прийнято поділяти на 2 основні типи:
каяки, де веслувальник сидить всередині каяка — каяки sit-in (від , що дослівно означає «сидіти всередині») та каяки, де веслувальник сидить зверху, ніби на каяку — каяки sit-on-top (від , що дослівно означає «сидіти зверху»), які з'явилися доволі нещодавно, але вже встигли завоювати велику популярність, особливо в теплих широтах.
Каяки Sit-in
Каяки sit-in — це традиційні каяки, у яких гребець (веслувальник) перебуває наполовину всередині корпусу каяка, ноги каякера «заховані» під палубою каяка всередині.
У залежності від особливостей конструкції виділяють такі види та підвиди каяків:
Каркасні каяки (байдарки)
Розбірні, або каркасні каяки — власне їх прийнято називати «байдарками». Зазвичай каркасні байдарки складаються з міцного і легкого металевого або дерев'яного каркаса та «шкури», яка натягується на каркас. Сьогодні функцію шкури виконують синтетичні матеріали, які є довговічнішими та не потребують такого ретельного догляду. Головним призначенням каркасних байдарок є, як і в їх історичних попередниць, перевезення значних вантажів на великі відстані по спокійній воді.
Беззаперечною перевагою каркасних байдарок є можливість їхнього компактного складання, зберігання та перевезення, однак на цьому начебто усі переваги і закінчуються. Для того щоб зібрати каркасну байдарку та підготувати її до спуску на воду одній особі потрібно в середньому від 0,5 до 1 години часу або більше, залежно від досвіду байдарочника та моделі байдарки, яка використовується.
Інша загальна для каркасних каяків проблема — це забезпечення симетричності розташування носової та кормової частин каркаса відносно оболонки (шкіри), тут має значення те, як пошита шкіра байдарки.
Третьою проблемою каркасних байдарок є їхня «неуніверсальність»: каркасна байдарка не є плавзасобом для бурхливої води. Вона недостатньо «живуча» — контакти з камінням є позаштатними випадками експлуатації і практично завжди призводять до ушкодження оболонки, а на бурхливій воді контакту з камінням уникнути неможливо.
Каркасні байдарки недостатньо непотоплювані — у них немає герметичних камер, як у сучасних пластикових каяків. Вони недостатньо керовані — доволі великі габарити і низька вільна посадка веслувальника не дають можливості задіяти усе тіло в керуванні каркасною байдаркою.
Якщо проти зіткнень із камінням намагаються вживати заходів — доопрацювання шкури чи підкладання піни, а для надання ефекту непотоплюваності підкладають ємності (надувні камери тощо), то проти «незграбності» каркасної байдарки практично нічого неможливо вдіяти. Великі за розмірами каркасні байдарки не призначені для різких маневрів. Їхнє цільове призначення — рух у спокійній або навіть стоячій воді по відносно прямолінійній траєкторії.
Надувні каяки
Надувні каяки — за конструкцією схожі на надувні човни, однак вони вужчі і довші.
Загалом основним недоліком деяких надувних каяків є прогинання каяка в місці сидіння веслувальника під його власною вагою, що спричинює задирання носа та корми каяка. Особливо ця проблема може бути виражена в одномісних каяках, де сидіння розташоване посередині каяка. Для уникнення цього ефекту каяк повинен бути рівномірно навантажений по всій довжині.
Очевидною перевагою надувних каяків є їхня непотоплюваність, велика вантажопідйомність, а також компактність у спущеному вигляді.
Серед недоліків можна виділити недовговічність — як і будь-які синтетичні матеріали, з яких виготовляються надувні човни, вони мають свій обмежений термін експлуатації. Також можливі прорізи або проколювання камер каяка. Дещо незручним може виявитися той факт, що в надувних каяках немає камер для зберігання речей, інколи вони можуть замінюватися кишенями, але все ж місця в них значно менше ніж у каркасних байдарок і нерозбірних каяків. Випускаються також моделі з дещо розширеним дном, але тоді такий каяк вже мало чим відрізняється від звичайного надувного човна.
Можуть виникати труднощі при використанні надувних каяків у вітряну погоду — надувний каяк доволі легкий і практично «лежить на воді», що спричинює до великої парусності, тому у вітряну погоду гребти на надувному каяку проти вітру вкрай важко, не говорячи вже про напрямок руху, який змінюється з напрямком поривів вітру.
Для стійкого прямолінійного руху на надувних каяках рекомендується використовувати стабілізатори типу стерно.
Також можливим є комбінування розкладного дна каяка з надувними бортами.
Нерозбірні каяки
Нерозбірні каяки — маломірні судна, які відрізняються від усіх попередніх видів, у першу чергу, майже повністю закритим і суцільним корпусом. Наявний лише відносно невеликий отвір кокпіт де розташоване сидіння веслувальника і куди, власне, сідає останній. У залежності від призначення каяка розміри можуть суттєво коливатися: від 2,5 м до 5 м і більше у довжину, а також від 45-48 см до 70 см і більше у ширину.
Нерозбірні каяки sit-in виготовляються здебільшого з полімерних матеріалів, склополімерів, карбону, кевлару, поліетилену, композитних матеріалів, поліестеру тощо. На сьогоднішній день нерозбірні каяки є беззаперечними лідерами у світі каякінгу і саме вони спадають на думку, в першу чергу, при згадуванні слова «каяк».
Перевагами нерозбірних каяків (в першу чергу — пластикових) є їхня довговічність та зносостійкість. Сучасні полімерні матеріали можуть витримувати великі навантаження при різких ударах і зіткненнях з камінням, гострими ріжучими поверхнями (ракушняк, бите скло тощо), які залишають лише подряпини на міцному «тілі» каяка. Перевагою також є властивості матеріалів, з яких виготовлені сучасні каяки — це, в першу чергу, термоізоляція, а також т. зв. «пам'ять» — при сильних різких зіткненнях на корпусі каяка можуть виникати вм'ятини, для їх усунення достатньо просто поставити каяк на сонце і матеріал відновить свою форму — вм'ятини вирівняються.
Іншою суттєвою перевагою корпусних каяків є можливість використовувати масу усього тіла для керування каяком. Відносно вузький кокпіт у багатьох моделей каяків та жорсткий корпус каяка дозволяють передавати інерцію та рух усього тіла на корпус каяка, легше контролювати крен, здійснювати повороти, а у випадку перевертання — здійснювати т. зв. «ескімоський переворот» (eskimo roll) — тобто повертатися назад у попереднє положення над водою за допомогою певних рухів із використанням весла.
При правильно зробленому виборі каяка його можна використовувати в більшості вод без суттєвого зниження ходових характеристик, однак на практиці все ж є поділ, де саме характер водної стихії визначає основні характеристики каяка. Тому основне, що потрібно знати перед купівлею каяка — це води, у яких ви будете плавати на ньому.
Якщо коротко — морські та експедиційні каяки можна використовувати повсюдно, за винятком малих річок та бурхливої води через їхні великі розміри, які в середньому становлять 4—5 м), що майже унеможливлює входження в різкі повороти та різкі стоки чи водоспади. У свою чергу каяки для білої води можна з успіхом використовувати для катання на морських хвилях, однак вони дещо незручні на спокійній воді, через короткий корпус, про що мова піде трохи далі. Є також категорія каяків, які можна вважати універсальними — це середні за розмірами, які поєднують певні характеристики як експедиційних морських каяків, так і каяків для білої води. Однак завжди треба пам'ятати, що від такого каяка не можна очікувати 100 % віддачі на бурхливій воді та в довготривалій експедиції морем.
Беззаперечними лідерами серед усіх каяків є поліетиленові (пластикові) каяки, виготовлені з різних видів поліетилену, переважно із застосуванням технології безшовного виготовлення — ротомолдингу — ротаційного формування виробу із пластмаси, що є доволі складним технологічним процесом. Також поряд із ротомолдингом застосовують два інші способи виготовлення каяків: формування під високим тиском (т. зв. технологія HTP, за цією технологією виробляють німецькі каяки Prijon) або склеювання двох листів пластику, яким попередньо надають відповідну форму верхньої та нижньої частин каяка (так виробляють каяки канадської фірми Pelican та ін.). Своєю популярністю пластикові каяки завдячують, у першу чергу, доступній ціні та зносостійкості матеріалів.
Поряд із цим сьогодні також виготовляються дерев'яні каяки (переважно з тонких планок із кедрового дерева), які можуть бути справжніми витворами мистецтва. Процес виготовлення таких каяків є доволі тривалим, вони можуть бути інкрустовані орнаментом і, відповідно, коштують значно дорожче за звичні пластикові чи полімерні аналоги. Дерев'яні каяки значно легші за пластикові аналоги такого ж розміру, однак вони менш стійкі до зношування та механічних пошкоджень, також іноді трапляється розсихання та утворення щілин. Класичні дерев'яні каяки переважно виготовляють у США та Канаді. Середня вартість таких каяків ручної роботи коливається в межах 4000-8000 доларів США, а каяки ручної роботи відомих майстрів можуть сягати 22000$. Також продаються набори комплектуючих (до 1500$), з яких кожен охочий може зібрати каяк самостійно.
Каяки Sit-On-Top
Каяки Sit-on-top становлять цілу групу каяків основним призначенням яких є, в першу чергу, активний відпочинок на воді. Це доволі новий напрям у каякінгу, однак він дуже стрімко розвивається. Багато людей віддають перевагу саме каякам sit-on-top через легкість та зручність у використанні, а також через вищий рівень безпеки — у випадку перевертання каяка гребець просто випадає з нього у воду, а не залишається у каяку занурений у воду вниз головою, як це трапляється у випадку з перевертанням каяків типу sit-in, особливо якщо гребець також використовує «юбку» для захисту від потрапляння води у кокпіт, якщо ж юбки немає, то при перевертанні каяка кокпіт швидко заповнюється водою і в більшості випадків доводиться вплав відтягувати каяк до берега, перевертати його, зливати воду, потім відкривати дренажний клапан з одного кінця каяка, підносити вгору інший кінець каяка щоб вода витекла, закривати дренажний клапан і заново сідати у каяк та відчалювати від берега. Саме тому при використанні каяків типу sit-in, необхідно освоїти техніку виконання т. зв. «ескімоського перевороту» (Eskimo roll). Якщо ж ви обрали каяк sit-on-top тоді Вам не потрібно робити жодних переворотів, ви просто залазите назад у каяк, а точніше — НА каяк, адже це sit-ON-top.
Лінійка моделей каяків sit-on-top дуже різноманітна, починаючи від невеликих і майже пласких одномісних і закінчуючи 4-місними каяками та каяками для риболовлі, які можуть використовувати з успіхом як у стоячій воді, так і на швидких чи великих і повільних ріках або на морі.
Щодо недоліків та переваг цього класу каяків можна виділити таке: