«Апока́ліпсис сього́дні» (, дослівний переклад назви — «Апокаліпсис тепер») — кінофільм про війну у В'єтнамі. Фільм зняв Френсіс Форд Коппола за власним сценарієм за участі Джона Міліуса та Майкла Герра, який був написаний за мотивами роману Джозефа Конрада «Серце темряви». Фільм нагороджено «Золотою пальмовою гілкою» — головним призом Каннського кінофестивалю, і премією «Оскар» за найкращу операторську роботу. «Я впевнений, що створив витвір мистецтва і не міг зробити краще», — сказав Френсіс Коппола про цей фільм.

Головна сюжетна лінія фільму — розповідь про капітана американської армії (Повітряно-десантна дивізія) Вілларда, якого відрядили у джунглі Камбоджі, щоб знищити божевільного полковника Курца, котрий командує загоном із місцевих жителів і звинувачується у вбивстві офіцерів союзницької південнов'єтнамської армії. Під час подорожі з Віллардом відбувається багато дивних подій і, під впливом навколишніх обставин, він у міру наближення до мети поступово втрачає відчуття реальності та перестає розуміти, що йому робити далі. Багато хто з кінокритиків вважають, що фільм, як і новела Джозефа Конрада, веде глядача далеко вглиб людської психіки, а війна є лише фоном для прояву тих людських якостей, які зазвичай не лежать на поверхні.

Капітана Вілларда у фільмі грає Мартін Шин, полковника Курца — Марлон Брандо. Також можна виділити яскраві персонажі Дениса Гоппера (напівбожевільний фотожурналіст-філософ у Курцовім таборі) і Роберта Дювала (ексцентричний командир «повітряної кавалерії» підполковник Кілгор). В епізодичних ролях залучені кілька інших відомих акторів, таких, як Гаррісон Форд і Лоуренс Фішберн.

Фільм став широко відомий у пресі задовго до його випуску через довгий та важкий знімальний процес. Дружина Копполи Елеонор пізніше написала книгу, в якій розповідала про те, як знімався фільм; вона також брала участь у створенні документального фільму «Серце темряви: Апокаліпсис творця фільму», що розповідає про створення фільму «Апокаліпсис сьогодні».

На 1 березня 2024 року фільм займав 56-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Передісторія

Сценарій для фільму спочатку написав Джон Міліус, який пізніше став відомим як режисер фільмів «Вітер та лев» і «Червоний світанок». Міліус розповідав, що написати сценарій його надихнули слова професора, у якого він навчався: професор стверджував, що нікому ще не вдавалося зняти хороший фільм за романом «Серце темряви», попри те, що спроби зробити це робили такі митці, як Орсон Веллс і Річард Брукс. Сценарій Міліуса зовсім не передбачав, що фільм стане антивоєнним, як це згодом сталося. Міліус дотримувався політично правих поглядів, і сценарій фільму містив кілька монологів, у яких полковник Курц вихваляв переваги війни й способу життя воїна. Назву фільму «Апокаліпсис сьогодні» (буквально «Апокаліпсис тепер») спочатку Міліус сприймав як цинічну відповідь лозунгу хіппі «Нірвана зараз!».

Спочатку передбачалося, що стрічку зніматиме Джордж Лукас, який був у той час протеже Копполи на студії «American Zoetrope». Коппола заснував цю студію як альтернативу основним голлівудським студіям і планував використовувати її для підтримки молодих режисерів, які нещодавно закінчили режисерські школи та курси. Війна у В'єтнамі була саме тоді у розпалі і початковий план полягав у тому, щоб знімати картину безпосередньо у В'єтнамі, на партизанський манер. Однак компанія «Warner Brothers», у якої був договір з «Zoetrope», відмовилася фінансувати такий проєкт, мотивувавши це як і сумнівами в комерційному успіхові фільму, так і міркуваннями безпеки — ризик у тому, що творці фільму постраждають при зніманні у зоні бойових дій, був чималий. Лукас пізніше стверджував, що й сама студія «Zoetrope» дивилась на цей проєкт як на «навіжений», та й до нього самого і його колег по проєкту ставилися так само.

Однак ідея зняти фільм за сценарієм Міліуса не полишала Копполу і через кілька років він вирішив знімати фільм сам. Ходили чутки, що це викликало деякі тертя між ним і Лукасом, який став на той час успішним і дуже відомим — спочатку завдяки фільму «Американські графіті», а потім блокбастеру «Зоряні війни». Коппола вирішив знімати фільм повністю на власні кошти, використовуючи гроші, зароблені на зніманні двох «Хрещених батьків», та взявши кредит у банку. Він надавав великого значення тому, щоб у його руках був повний контроль над створенням фільму, і ніхто не обмежував свободу його творчості.

Знімальний процес

Коппола значно доопрацював сценарій згідно зі своїм баченням теми, вилучивши з нього безліч діалогів у стилі мачо і змінивши кінцівку. У кінцівці Міліуса Віллард і Курц об'єднуються, щоб протистояти повітряній атаці американців на селище полковника; село знищується масовим бомбардуванням і поранений Курц умирає на руках Вілларда. Коппола відкинув такий фінал як занадто спрощений. Кінцівка переписувалась безліч разів уже в процесі знімання фільму, в результаті більша частина ролі Курца стала імпровізацією Марлона Брандо. Закадровий текст картини написав уже в процесі монтажу Майкл Херр, який до цього, будучи військовим кореспондентом у В'єтнамі, написав документальну книгу «Dispatches».

«Апокаліпсис сьогодні» став першою спільною роботою Копполи та оператора Вітторіо Стораро, що зняв до того моменту кілька фільмів з Бернардо Бертолуччі.

Фільм знімали з березня 1976 року по серпень 1977 року на Філіппінах, здебільшого на річці Пагсаньян. Історія його створення стала майже легендою, через тривалий час знімання і численні труднощі, які постійно доводилося долати. Фільм обійшовся значно дорожче, ніж це було заплановано, та й знімали його набагато довше від початкового розкладу.

Американський уряд і військове командування, бачачи, що Коппола збирається зняти фільм, який не збігається з офіційним поглядом на війну у В'єтнамі, відмовилися будь-яким чином допомагати у зніманні стрічки. Коппола знайшов підтримку в уряду Філіппін, який тоді мав непрості стосунки з США, — і філіппінські збройні сили погодилися надати вертольоти разом із пілотами. Позаяк пілоти погано уявляли собі знімальний процес, знадобився деякий час, щоб пояснити їм, що від них вимагається. У цей час уряд Філіппін вів бойові дії проти повстанців і досить часто, в той момент, коли пілоти були готові розпочати знімання, їх відкликали для участі в цих боях. Потім військове командування надсилало вертольоти знову, але в них були вже інші пілоти, яких потрібно було навчати заново. Неодноразові спроби Копполи пояснити філіппінським генералам, що потрібно надсилати одних і тих самих пілотів, не мали успіху. В результаті сцену вертолітної атаки на в'єтнамське село, яка займає у фільмі близько 15 хвилин, знімали протягом декількох місяців.

Невдовзі після початку знімання більшість побудованих декорацій були зруйновані раптовим тайфуном. Довелося будувати їх заново, що призвело до значних матеріальних та часових витрат.

Головну роль повинен був грати Гарві Кейтель, однак, коли Коппола відзняв певну кількість епізодів, гра Кейтеля йому зовсім не сподобався, і останнього було замінено на Мартіна Шина; вже відзняті сцени довелося перезнімати.

У процесі знімання страждань капітана Вілларда в готелі Сайгона Коппола прагнув до максимальної правдоподібності, сам Шин також підтримував його в цьому, занурюючи себе в депресію й навмисно зловживаючи спиртним. Більшість сцен у готелі знято, коли Мартин Шин насправді був п'яний і не звертав уваги на те, що його знімають. Це все призвело до того, що в Шина стався інфаркт, який трохи не став смертельним. Йому знадобилося декілька тижнів, щоб відновитися й повернутися до роботи, і в цей час Коппола подумував навіть про те, щоб згорнути знімання фільму. Коли знімання поновили, Шина прагнули сильно не навантажувати, і в довгих сценах Мартіна підмінював його брат Джо Естевес, який був схожий на Шина, і зовні, й голосом. Пізніше він також записав деякі з діалогів фільму.

Другу головну роль повинен був зіграти Марлон Брандо. Його участь була потрібна тільки в фіналі фільму, тому Коппола домовився з Брандо, що той прибуде на Філіппіни до цього моменту. Коппола вимагав, щоб Брандо схуд (бо його персонаж описується як хворобливий і виснажений) і прочитав книгу Джозефа Конрада. Коли Брандо приїхав на зйомки, з'ясувалося, що він не тільки не схуд, але ще більше погладшав, і не прочитав не тільки книги Конрада, але навіть і сценарію фільму. У нього було небагато часу для знімання і він відмовлявся вчити текст своєї ролі. Практично всі монологи Курца були чистою імпровізацією Брандо, і Копполі довелося змиритися з цим. Щоб повнота Брандо не так впадала в око, Коппола знімав переважно його обличчя, все інше залишалося в затінку чи в темряві.

Відоме висловлювання Копполи про зйомки: «Ми робили цей фільм приблизно так само, як американці вели війну — нас було занадто багато, ми витрачали занадто багато грошей, і потроху їхали з глузду». Що Коппола вклав у виробництво фільму свої кошти, він відчував безпрецедентний тиск — у випадку, якщо фільм не було б закінчено у прийнятні строки або він виявився б комерційно неуспішним; режисер опинився перед реальним ризиком фінансового краху й банкрутства. Як описує Елеонор Коппола в документальному фільмі «Серце темряви: Апокаліпсис творця фільму», шлюб Копполи за час знімання практично розпався, а сам Коппола пережив серйозний нервовий зрив.

Коли знімання було закінчено, Коппола привіз до Голлівуда більше семи тонн кіноплівки, на перегляд усього відзнятого матеріалу було потрібно близько 15 годин. Через це монтаж фільму, який зазвичай займає близько півроку, розтягнувся на майже дворічний термін. Коли був готовий перший варіант фільму, виявилося, що він триває більше ніж п'ять годин, і для прокату потрібно сильно скоротити його тривалість. Коппола згадував, що це був дуже важкий для нього процес, доводилося викидати цілі сюжетні лінії, на знімання котрих було витрачено багато часу, сил і коштів. Врешті решт Коппола змонтував тригодинний варіант фільму, який показано на фестивалі в Каннах у 1979 році як «незакінчена робота». Картина мала приголомшливий успіх і завоювала головний приз фестивалю — «Золоту пальмову гілку». На прес-конференції в Каннах Коппола сказав: «Мій фільм — не про В'єтнам; він і є В'єтнам».

Перед випуском фільму в широкий прокат Копполі довелося ще трохи скоротити фільм — версія, що вийшла у прокат йшла приблизно дві з половиною години. Прокат фільму приніс високі касові збори як у США, так і в інших країнах — разом близько 100 мільйонів доларів.

Сюжет

На початку фільму немає ні назви, ні титрів. Глядач чує приглушений гул гелікоптера, який стає щораз виразніший, і бачить військові сцени — бомбардування лісу, безліч вибухів; лунає композиція «The End» групи The Doors. На цьому тлі поступово з'являється обличчя людини — головного героя, від імені якого оповідає голос за кадром.