Діагноз посттравматичного стресового розладу (ПТСР) був офіційно включений до Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-III) у 1980 році. При цьому в клінічному описі було зазначено будь-який можливий вік (включаючи дитячий) на момент початку розладу. До цього моменту лише дуже невелика кількість досліджень була присвячена цій проблемі; вважалося, що посттравматичний стан у дитини є тимчасовим і не має довгострокових наслідків. Потім стало зрозуміло, що посттравматичний стрес може зробити серйозний і довготривалий негативний вплив на розвиток дитини. З 1990-х років проблемі приділяють велику увагу. У DSM-5 (2013) розроблено окремі діагностичні критерії посттравматичного стресового розладу для дітей 6 років та молодших. Критерії для дорослих, підлітків та дітей віком від 6 років однакові.

Причини психологічних травм у дітей та підлітків

Психологічна дія травматичної події залежить від віку дитини.

Для немовляти ПТСР може бути пов'язаний з впливом фізичним болем, розставанням з людиною, яка про неї дбала, або нездатністю людини, яка про неї піклується, задовольнити фізичні та емоційні потреби дитини (Материнська депривація).

У віці від 2 до 7 років дитина вірить у те, що говорять дорослі, особливо батьки. Тому психологічною травмою може стати загроза, сказана жартома або «у виховних цілях».

У дітей молодшого шкільного віку ПТСР може бути викликано тривалою іммобілізацією, наприклад, з лікувальною метою.

Що стосується сексуального насильства над дітьми, іноді ця подія стає травмуючою пізніше, коли в міру дорослішання дитина усвідомлює її.

Якщо у травматичній ситуації дитина не плаче, не відчуває болю і виглядає притихлою, то це з великою ймовірністю може вказувати на шокову реакцію з виникненням захисної дисоціації (витіснення почуття страху та болю). У цьому випадку пригнічені емоції можуть довгий час не проявляти себе і вийти назовні значно пізніше, у подібній ситуації. При цьому індивід може не усвідомлювати зв'язку своїх симптомів з дитячою травмою, вона може бути навіть забута на свідомому рівні.

Підлітки загалом реагують на травми так само, як дорослі. Вони менше, ніж діти, залежні від поведінки старших у травматичній ситуації. Тим не менш, підліток може втратити довіру до людей, якщо в момент травми значущі для нього люди виявили боягузтво, нестачу співчуття або егоїзм.

Див. також

Депресія в дитинстві та підлітковому віці Емоційна депривація у дітей та підлітків

Примітки

Джерела