цей наказ був едиктом, який був виданий тогочасним японським імператором Комеєм у 1863 році проти вестернізації тогочасної Японії після того як країна була відкрита американським військом та політичним діячем тогочасним командором Меттью Колбрайт Перрі в 1854 році.

Першопричини Імператорський наказ про «Вигнати варварів» ґрунтувався на тогочасних поширених антиіноземних та легітимістських настроях, всередині країни, що отримали назву руху «Шануй імператора, виганяй варварів». Японський імператор Комей особисто погоджувався з такими політичними та громадськими настроями в середині Японії, тому він порушуючи багатовікову імперську традицію, та почав брати активну участь у державних справах. Тому коли виникала можливість, японський імператор виступав проти договорів з іноземцями і намагався втрутитися у спадкоємність сьоґуна. Його зусилля досягли кульмінації 11 березня 1863 року, коли японський імператор він видав «Наказ про вигнання варварів». Кінцевий термін вигнання варварів був встановлений через два місяці – 11 травня 1863 року.

Політичні наслідки Сьоґунат Токуґава не мав наміру виконувати японський імператорський наказ про «Вигнати варварів», і цей указ надихнув японських підданих на напади як на сам інституту сьоґунату, так і на іноземців які перебували в середині Японії. Найвідомішим інцидентом став обстріл іноземних суден у протоці Сімоносекі біля провінції Наґато, щойно настав крайній термін виконання наказу японського імператора.Хагівара, стор. 35. Безхатькові самураї (роніни) згуртувалися навколо цієї справи, вбиваючи тогочасних чиновників сьоґунату та західних громадян. Вбивство англійського торговця Чарльза Леннокса Річардсона іноді розглядають як результат цієї внутрішньої японської політики. Уряд Сьоґунат Токуґава був зобов'язаний виплатити контрибуцію у розмірі ста тисяч британських фунтів за смерть англійського торгівця Річардсона.Янсен, с. 314–315.

Але це виявилося апогеєм прихильників руху, що підтримували ідеологію «Шануй імператора, виганяй варварів», оскільки західні держави відповіли на японські атаки на західне судноплавство бомбардуванням Сімоносекі яке призвело до війни. Раніше від Сацуми вимагали великих репарацій за вбивство Чарльза Леннокса Річардсона – інцидент Намамугі . Коли їх не було надано, ескадра кораблів Королівського флоту вирушила до порту Кагосіма на Сацумі, щоб змусити місцевого даймьо заплатити. Замість цього японський даймьо наказав відкрив вогонь по кораблях західних держав зі своїх берегових батарей, і ескадра завдала удару у відповідь. Пізніше цей інцидент увійшов в історію підназвою «бомбардуванням Кагосіми».

Однак ці події також сприяли подальшому послабленню інституту сьоґунату в середині Японії, який здавався в очах японських підданих надто безсилим і схильним до компромісів у стосунках із західними великими державами. Зрештою, повстанські провінції об'єдналися та повалили японський сьоґунат у війні яка увійшла в історію як "війна Босін", що сприяло подальшій реформі державної влади в Японії яка отримала назву "Реставрації Мейдзі".

Див. також

Японія Японська імперія Японський націоналізм Бакумацу Ксеналазія

Нотатки

Хагівара, стор. 35. Янсен, с. 314–315.

Посилання

Сайго Такаморі та Окубо Тосімічі (японці)

Зовнішні посилання