Права лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та квір-осіб (ЛГБТК люди) захищені Договорами та законодавством Європейського Союзу (ЄС). Одностатеві статеві стосунки є законними в усіх державах-членах ЄС, а дискримінація у сфері зайнятості заборонена з 2000 року. Однак держави ЄС мають різні закони щодо будь-якого посилення захисту, одностатевих цивільних союзів, одностатевих шлюбів та усиновлення одностатевими парами.
25 листопада 2025 року Європейський Суд Справедливості у справі Якуб Купряк-Троян і Матеуш Троян проти Воєводи Мазовецького постановив, що держави-члени повинні визнавати одностатеві шлюби, законно укладені в іншій державі-члені, навіть якщо вони не легалізували одностатеві союзи всередині країни.
Договірний захист Договір про Європейський Союз, в останній редакції, оновленій Лісабонським договором 2007 року та чинній з 2009 року, робить Хартію основних прав Європейського Союзу юридично обов'язковою для держав-членів Європейського Союзу під час застосування законодавства ЄС та самого Європейського Союзу. У свою чергу, стаття 21 Хартії основних прав Європейського Союзу містить положення про боротьбу з дискримінацією, яке говорить, що «будь-яка дискримінація за будь-якою ознакою, такою як [...] сексуальна орієнтація, забороняється».Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union , European Union 2009CHARTER OF FUNDAMENTAL RIGHTS OF THE EUROPEAN UNION , European Union 2000
Крім того, Договір про функціонування Європейського Союзу у статті 10 передбачає, що Європейський Союз має позитивний обов'язок боротися з дискримінацією (серед іншого) за ознакою сексуальної орієнтації, а у статті 19 передбачає способи для Ради та Європейського парламенту активно пропонувати прийняття законодавства для цього. Ці положення були прийняті Амстердамським договором у 1999 році.
Законодавчий захист
Дискримінація у сфері зайнятості
Після включення до Договорів вищезазначених положень, у 2000 році було прийнято Директиву № 2000/78/ЄС «Директива про встановлення загальних рамок для однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності». Ця рамкова директива зобов’язує всі держави ЄС прийняти антидискримінаційне законодавство у сфері зайнятості. Це законодавство має містити положення щодо захисту людей від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.
На практиці це захищає громадян ЄС від відмови в роботі або звільнення через їхню сексуальну орієнтацію; це також захищає їх від домагань з боку колеги через їхню сексуальну орієнтацію.
Співробітники ЄС Хоча Директива № 2000/78/ЄС технічно не застосовується до самих інституцій ЄС,Див. ст. 288 ДФЄС. Правила персоналу ЄС у статті 1d передбачають:
При застосуванні цих Правил персоналу забороняється будь-яка дискримінація за будь-якою ознакою, такою як стать, раса, колір шкіри, етнічне чи соціальне походження, генетичні особливості, мова, релігія чи переконання, політичні чи будь-які інші погляди, належність до національної меншини, майнове становище, народження, інвалідність, вік чи сексуальна орієнтація. Для цілей цих Правил персоналу позашлюбні партнерства вважаються шлюбом за умови виконання всіх умов, перелічених у статті 1(2)(c) Додатка VII.
А умови, перелічені у статті 1(2)(c) Додатка VII, є такими:
(i) подружжя надає юридичний документ, визнаний як такий державою-членом або будь-яким компетентним органом держави-члена, який підтверджує їхній статус партнерів, що не перебувають у шлюбі, (ii) жоден з партнерів не перебуває у шлюбних стосунках або в іншому позашлюбному партнерстві, (iii) партнери не є пов'язаними жодним із наступних способів: батько, дитина, бабуся/дідусь, онук/онука, брат, сестра, тітка, дядько, племінник, племінниця, зять, невістка, (iv) пара не має доступу до законного шлюбу в державі-члені; пара вважається такою, що має доступ до законного шлюбу для цілей цього пункту, лише якщо члени пари відповідають усім умовам, встановленим законодавством держави-члена, що дозволяє шлюб такої пари.
Таким чином, Регламент про персонал забороняють дискримінацію співробітників ЄС за статтю (що включає зміну статіДив. рішення Суду Справедливості від 30 квітня 1996 року в справі C-13/94,P v S.) або сексуальною орієнтацією та гарантують, що зареєстровані одностатеві пари не позбавляються пільг, що надаються подружнім парам, через відсутність доступу до інституту шлюбу.
Дискримінація у постачанні товарів та послуг Директива № 2000/78/ЄС не поширюється на випадки відмови в медичних послугах або лікуванні, відмови в наданні двомісного номера в готелі, захисту від цькування в школі та відмови в програмах соціального забезпечення (наприклад, пенсії у разі втрати годувальника та фінансова допомога опікунам). Захист згідно з законодавством ЄС за цих обставин існує, але надається лише на підставі раси чи статі.
Таким чином, у 2008 році було внесено пропозицію щодо Директиви щодо ширшої боротьби з дискримінацією, яка б заборонила дискримінацію у сферах соціального захисту, соціальних виплат, освіти та доступу до постачання товарів на основі релігійних переконань, інвалідності, віку та сексуальної орієнтації.Why ILGA-Europe supports the proposed Anti-Discrimination Directive , ILGA-Europe Однак, незважаючи на сильну підтримку Європейського парламенту, розгляд цієї директиви з того часу застопорився в Раді.European Parliament renews call for anti-discrimination laws for LGBT people , LGBTQ Nation
Права трансгендерів Наразі законодавство ЄС застосовує інший підхід до питань трансгендерності. Незважаючи на те, що Європейський парламент ухвалив резолюцію про права трансгендерності ще в 1989 році, трансгендерна ідентичність не включена до жодного фінансування ЄС і не згадувалася в законі про створення Європейського інституту гендерної рівності (EIGE), як це було зроблено з питань сексуальної орієнтації. Однак, судова практика Європейського Суду Справедливості забезпечує певний захист, тлумачачи дискримінацію за ознакою «статі» також як таку, що стосується людей, які перенесли «». Таким чином, все законодавство ЄС про дискримінацію за ознакою статі застосовується до трансгендерних людей. Однак, у літературі цей підхід критикувався, і лунають заклики захищати трансгендерних людей від дискримінації за ознакою їхньої гендерної ідентичності, а не статі. У 2002 році директиву про рівне ставлення 1976 року було переглянуто, щоб включити дискримінацію за ознакою гендерної ідентичності, щоб відобразити судову практику щодо цієї директиви. Трансгендерні громадяни ЄС стикаються з труднощами під час реалізації свого права на вільне пересування та інших прав, пов'язаних з їхнім статусом громадянства Союзу. У жовтні 2024 року Європейський Суд Справедливості постановив, що держави-члени ЄС повинні визнавати зміни імен та гендерних позначок, отримані в інших державах-членах, на основі права на вільне пересування.Суд Справедливості: Judgment of 4 October 2024 in case C‑4/23 (Mirin)
Права інтерсекс-осіб У лютому 2019 року Європейський парламент ухвалив резолюцію про права інтерсекс-осіб. У резолюції містився заклик держави-члени Європейського Союзу законодавчо прийняти кращу політику, яка б захищала інтерсекс-осіб, особливо від хірургічних втручань без згоди та дискримінації. У ній зазначалося, що парламент «рішуче засуджує методи лікування та хірургічні втручання, що нормалізують стать; вітає закони, які забороняють такі хірургічні втручання, як на Мальті та в Португалії, та закликає інші держави-члени якомога швидше прийняти аналогічне законодавство». У резолюції також закликається до юридичного визнання статі на основі самовизначення. Вона також підтверджує, що інтерсекс-особи «стикаються з численними випадками насильства та дискримінації в Європейському Союзі», і закликає Європейську комісію та держави-члени запропонувати законодавство для вирішення цих питань. Вона також включає необхідність належного консультування та підтримки інтерсекс-осіб та їхніх сімей, заходів щодо припинення стигматизації та патологізації, з якими стикаються інтерсекс-особи, та збільшення фінансування громадських організацій, що очолюють інтерсекс-люди.
Інші дії Між 2001 і 2006 роками Програма дій Спільноти з боротьби з дискримінацією передбачала витрати у розмірі 100 мільйонів євро на боротьбу з дискримінацією в низці сфер, включаючи сексуальну орієнтацію.
У 2009 році Європейська комісія вжила заходів для пом'якшення дії закону в Литві, який містив гомофобну лексику.
Зовнішні відносини У червні 2010 року Рада Європейського Союзу ухвалила необов'язковий інструментарій для просування прав людини ЛГБТ-людей.
У червні 2013 року Рада підвищила його до обов'язкових щодо ЛГБТІ, які доручають дипломатам ЄС у всьому світі захищати права людини ЛГБТІ-людей.
Одностатеві союзи
Одностатеві шлюби були легалізовані в , Бельгії, , , , Франції, , Греції, , , , , , , та Швеції. Одностатеві цивільні союзи були легалізовані в Австрії, Бельгії, , , , , , Греції, Угорщині, , , , Люксембурзі, Мальті, Нідерландах та Іспанії. У Данії, Швеції, Фінляндії та Ірландії цивільні партнерства були легальними з 1989 по 2012 рік, з 1995 по 2009 рік, з 2002 по 2017 рік та з 2011 по 2015 рік відповідно. У Німеччині зареєстровані життєві партнерства були легальними з 2001 по 2017 рік. Однак існуючі цивільні союзи/зареєстровані життєві партнерства досі визнаються в усіх цих країнах. .
, Литва, та конституційно визначили шлюб як союз між чоловіком та жінкою. У грудні 2020 року Угорщина також чітко заборонила усиновлення для одностатевих пар у своїй конституції.
Законодавство Європейського Союзу (Директива про права громадян № 2004/38/ЄС) вимагає від держав-членів, які легалізували одностатеві партнерства, визнавати партнерства один одного з метою свободи пересування. Європейський парламент схвалив звіт, що закликає до взаємного визнання.Report on civil law, commercial law, family law and private international law aspects of the Action Plan Implementing the Stockholm Programme , European ParliamentEU-Wide Recognition of Member States’ Gay Marriage, Civil Partnership a Step Closer , WGLB
Згідно з практикою Європейського Суду Справедливості, що ґрунтується на Рамковій директиві про рівність у сфері зайнятості, працівники, які перебувають у цивільному партнерстві з одностатевим партнером, повинні отримувати ті ж пільги, що й їхні колеги після укладення шлюбу, якщо шлюб неможливий для одностатевих пар. Суд встановив цей принцип у 2008 році у справі Tadao Maruko проти Versorgungsanstalt der deutschen Bühnen стосовно зареєстрованого партнерства в Німеччині. У грудні 2013 року Суд підтвердив це у справі Frédéric Hay проти Crédit agricole mutuel (C-267/12) стосовно французького , який значно поступається шлюбу, ніж зареєстрованому життєвому партнерству в Німеччині.
Також, згідно з рішенням Європейського Суду Справедливості у справі Коман та інші проти Генеральної інспекції з питань імміграції та Міністерства внутрішніх справ від 5 червня 2018 року, «чоловік/дружина» (або партнер, чи будь-який інший член сім'ї) у Директиві про права громадян (№ 2004/38/ЄС) включає (іноземного) одностатевого чоловіка/дружину; держави-члени зобов'язані надати право на проживання (іноземному) одностатевому чоловіку/дружині громадянина Європейського Союзу. Держави-члени ЄС, які самі не визнають одностатеві союзи, усе ще зобов'язані згідно з рішенням Європейського Суду Справедливості визнавати одностатеві шлюби, укладені в межах ЄС, включаючи громадянина ЄС, з метою надання легального проживання, хоча вони не завжди дотримуються цього рішення на практиці (у випадку Румунії все ще ігнорується виконання рішення).