Платон Нгуен Ван Тхань (; 28 березня 1922, Бердичів, Київська губернія, УСРР, ССРР — 26 березня 2003, Москва, Росія), також відомий як Тхань Нга (), Хай Тхань (), Платон Тхань (), уроджений Платон Олександрович Скржинський — радянський солдат, який воював на боці В'єтміня під керівництвом комуністів під час Першої індокитайської війни. Він служив у відомому В'єтміня, який діяв у .

Скржинський повернувся до Ханоя, а потім до Радянського Союзу після Женевських угод 1954 року. Він працював у В'єтнамському відділі та підтримував контакти зі своїми в'єтнамськими друзями, з відомими діячами Північного В'єтнаму та об'єднаного В'єтнаму. Одного разу в 1988 році він відвідав В'єтнам разом зі старими товаришами з 307-го батальйону. Платон помер у Москві у віці 80 років.

Раннє життя

Платон Олександрович Скржинський народився 28 березня 1922 рокуNhững bí ẩn trong đời một «Việt Minh», kỳ 3 в БердичевіNhững bí ẩn trong đời một «Việt Minh», kỳ 2. Батько Платона, Олександр Станіславович Скржинський, був польським дворянином, випускником Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині, який мав сертифікат викладача латинської та давньогрецької мов. Мати Платона, Анна Олексіївна Скржинська, була російсько-українською дворянкою, яка жила в Парижі та навчалася в Сорбоннському університеті. Вона також була вправною піаністкою. Олександр та Анна назвали свого сина Платоном, що походить від грецького слова, що означає «широкоплечий». Завдяки допомозі та впливу своєї родини Платону вдалося прочитати багато творів відомих письменників. Він також вільно володів російською, французькою, німецькою, польською та українською мовамиСкржинская Анна, Не с кем мне было тогда посоветоваться… . Иные берега 1(25) 2012.

Служба в Червоній Армії та полон

Платон закінчив середню школу в 1940 році у віці 18 років і був призваний до лав Червоної армії. Наступного року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз і Платон, як солдат, брав участь у війні проти Німеччини. Повідомлялося, що Платон був кілька разів поранений, але вирішив продовжувати воювати на передовій, замість того, щоб проходити лікування. Він служив у Ростові-на-Дону, потім в Астрахані, а також був направлений на Донбас для участі у Другій битві за Харків 1942 року. Битва закінчилася катастрофою для радянських військ, і Платон опинився серед військовополонених. Його ув'язнили в Ченстохові (Польща). У в'язниці його змушували виконувати чорну роботу, обслуговувати військові вантажівки, а іноді й працювати перекладачем завдяки його багатомовності. Як і багато інших радянських військовополонених, Платон страждав від жорстокого поводження та недоїдання, що призвело до травми, яка позначилася на його психічному здоров'ї до кінця життя. Під час ув'язнення Платон приєднався до таємної антинацистської організації, пов'язаної з польською Армією Крайовою. Серед учасників був німецький військовий офіцер, який виступав проти війни. У 1944 році, коли про організацію стало відомо, німецький офіцер організував переведення її членів, включаючи Платона, до іншої в'язниці в Данії. Також кажуть, що швидке просування СРСР до польського кордону стало причиною переведенняPlaton ThànhChuyện một người Nga trở thành lính tiểu đoàn 307.

Після поразки Німеччини в 1945 році Платону та радянським військовополоненим дозволили повернутися на батьківщину. Однак, через добрі стосунки Платона з франкомовним німецьким наглядачем, його запідозрили в шпигунстві. Більше того, під впливом алкоголю Платон мав гарячу суперечку із сержантом НКВС щодо ролі та діяльності радянських військовополонених під час війни. Боячись непорозуміння та покарання з боку радянської влади, Платон утік з табору для військовополонених. Спочатку він прибув до Гамбурга та працював на німецького бізнесмена. Незадоволений ставленням роботодавця до бідних людей, Платон брав участь у крадіжці товарів зі складу. Роботодавець невдовзі це помітив і звільнив його. Потім Платон переїхав до Баварії та працював на кухні для американських військових. Він також недовго там затримався через конфлікти з американським персоналом, чиє ставлення Платон вважав «знущанням» та «цинізмом». Потім він працевлаштувався на плантацію у південній Франції; ця робота також була недовгою, оскільки роботодавець мав сумніви щодо особи Платона. Французький роботодавець, тим не менш, виплатив Платону певну компенсацію та порадив йому вступити до Французького іноземного легіону, який набирав солдатів. Платон прийняв пропозицію, щоб задовольнити як свої потреби виживання, так і власну мрію про подорож на борту.

Від французького легіонера до члена 307-го батальйону В'єтміня

Як французький легіонер, Платон та інші були відправлені до південного В'єтнаму для придушення війни опору В'єтміня проти французького вторгнення. Спочатку він прибув до Сайгону, потім був розміщений у та Бенче. Платона призначили водієм вантажівки і він не брав безпосередньої участі в бойових діях проти В'єтміня. Однак Платон все ж став свідком воєнних злочинів та жорстокості французької армії проти в'єтнамського народу. А потім Платон виявив серед награбованих особистих речей солдатів В'єтміня портрети комуністичних лідерів Леніна, Сталіна та Мао Цзедуна. Він вирішив приєднатися до В'єтміня та допомогти їхнім зусиллям проти французів. Спочатку він таємно переправив зброю в'єтнамським партизанам і разом з в'єтнамцями планував втечу з французького табору. Однак план було викрито через зрадника, і Платон ледве уникнув засудження, оскільки його в'єтнамські товариші відмовилися розкрити особу Платона французькій владі. Пізніше Платон контрабандою перевозив їжу та пайки в'єтнамським військовополоненим, допомагав їм у їхній чорній праці та відкрито розповідав їм про своє минуле як радянського військовополоненого. Доброта Платона до в'єтнамців привернула увагу підпільного агента В'єтміня, і після кількох випробувань на вірність агент допоміг Платону втекти з французького військового табору 17 серпня 1947 рокуTráng ca 307 — Kỳ 3: Một người Nga ở 307.

Платон швидко адаптувався до свого нового життя партизана В'єтмінь і взяв собі в'єтнамське ім'я Нгуєн Ван Тхань (), скорочене як Хай Тхань () або Тхань Нга (). Платон навчився розмовляти в'єтнамською, носив в'єтнамський одяг, поводився як в'єтнамець і став залежним від місцевої в'єтнамської кухні, зокрема від смердючого . Він активно допомагав в'єтнамцям у їхній повсякденній праці. Місцеві в'єтнамці мали добрі стосунки з Платоном, вони навіть ставилися до нього з більшою прихильністю та ласкою через співчуття до його нещасної долі. Будучи фізично сильним, Платон зазвичай виносив поранених з поля бою, а західна зовнішність дозволяла йому маскуватися під французьких офіцерів, щоб заманити французів у в'єтнамські несподівані атаки. Через рік маскування Платона було викрито, і його перевели до 99-го батальйону В'єтміня в Бенче, а потім він приєднався до відомого 307-го батальйону, виконуючи обов'язки заступника командира роти та довіривши йому 60-мм міномет, «благословенну» зброю його підрозділу. Його хвалили за хоробрість та відданість у бою. У 1952 році Платон вступив до Комуністичної партії В'єтнаму.

Після 1954

Після Женевських угод 1954 року багатьох кадрових працівників В'єтміня та їхні сім'ї, включаючи Платона та його дочку Анну, було переселено до північної половини країни, яка перебувала під контролем Соціалістичної Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ). Платон, вільно володіючи в'єтнамською та російською мовами, працював перекладачем на радянському кораблі «Ставрополь», який мав перевезти їх на північ. Пізніше він переїхав до Тханьхоа зі своїми колишніми бойовими товаришами, а після закінчення військової служби жив з Анною в Ханої. За заслуги у військовій службі Платон був нагороджений орденом Славного воїна. У Ханої Платон та Анна відвідали аудієнцію, організовану президентом Хо Ші Міном, і були запрошені до президентського палацу як гості. Зворушений внеском Платона під час війни, президент Хо написав листа до Радянського Союзу з проханням про реабілітацію Платона. Завдяки особистому зверненню президента Хо та сильній підтримці влади ДРВ, радянський уряд відновив громадянство Платона та дозволив його репатріацію. Однак Платона не визнавали ні ветераном війни, ні солдатом-іноземцем, оскільки радянські громадяни на той час не мали дозволу на міжнародні обов'язкиBông hoa đẹp của tình hữu nghị Việt — Xô.

Платон та Анна повернулися до СРСР поїздом 10 травня 1955 року, а в червні відвідали Красну площу. Вони поїхали до Бердичева, щоб зустрітися з батьками Платона, але дізналися, що Анна Олексіївна давно померла, а Олександр Станіславович був убитий німцями в 1942 році. Безробітний і бездомний, Платон відправив Анну до родича, а сам орендував будинок у Москві та працював далекобійником у радянській столиці. За рекомендацією старого друга Платона взяли на роботу до в'єтнамського мовного відділу Закордонного радіомовлення Москви, яке гостро потребувало носіїв в'єтнамської, і він пропрацював там 25 років. Він був одним з небагатьох російських телеведучих, які мали справжній південнов'єтнамський акцент. Платон любив свою роботу, оскільки вона дозволяла йому транслювати свої антивоєнні послання та висловлювати любов до В'єтнаму та своїх в'єтнамських родичів. Він також любив розмовляти в'єтнамською та вимагав, щоб в'єтнамські гості розмовляли з ним рідною мовою. Він був співредактором Російсько-в'єтнамського словника 1957 року під ім'ям П. О. Скржинського. Після виходу на пенсію він став перекладачем, зосереджуючись переважно на французькій літературі та деяких творах в'єтнамських письменників, а також був радником радянських та російських дослідників з питань, пов'язаних з В'єтнамом. Платон також підтримував зв'язок зі своїми в'єтнамськими колегами, часто працював і зустрічався з в'єтнамськими урядовими та державними делегаціями, лідерами профспілок, спілками письменників, композиторами, драматургами та художниками, а також робив внесок у роботу Радянсько/російсько-в'єтнамської асоціації дружби. Він та Анна відвідали Бенче, В'єтнам, під час зустрічі з вцілілими членами 307-го батальйону у 1988 роціCha — con và câu chuyện «nhịp cầu».

Платон Нгуєн Ван Тхань помер 26 березня 2003 року в Москві, за кілька днів до свого 81-річчя.

На його похороні був присутній представник посольства В'єтнаму в Москві та інші в'єтнамські соратники.

Сім'я

Платон Тхань одружився з франко-в'єтнамкою на ім'я Нгуєн Тхі Май (Коллет Май) у 1948 році за рекомендацією та домовленістю своїх в'єтнамських соратників. У них народилася дочка, яка народилася 28 серпня 1949 року, яку російською мовою назвали Анна Платонівна Скржинська, а в'єтнамською — Нгуєн Хонг Мінь. Її рідні та друзі Платона зазвичай називали її «Жанін». Через воєнні обставини Колетт переїхала до міста Бенче. Вона повторно вийшла заміж за китайця та народила ще двох дітей. Повторний шлюб Колетти засмутив і Платона, і матір Колетти, але Платон поважав рішення дружини. Жанін жила з Платоном після 1954 року і пішла слідами батька, працюючи у в'єтнамському відділі Московського радіоNhững bí ẩn trong đời một «Việt Minh», kỳ 1.

Примітки