Нікокодеїн (), відомий також під назвами Ліопект і Тускодин — опіоїдний знеболювальний та протикашльовий засіб, етер кодеїну, тісно пов'язаний з дигідрокодеїном та аналогом кодеїну нікоморфіном. У більшості країн він не використовується широко, але має активність, подібну до інших опіатів. Нікокодеїн та нікоморфін були синтезовані в 1904 році, та запатентовані в 1957 році австрійською компанією «Lannacher Heilmittel». Нікокодеїн метаболізується в печінці шляхом деметилювання з утворенням нікоморфіну, також відомого як 6-нікотіноїлморфін, а згодом далі метаболізується до морфіну. Побічні ефекти нікокодеїну подібні до побічних ефектів інших опіатів і включають свербіж, нудоту та пригнічення дихання. Раніше були синтезовані споріднені опіоїдні аналоги, такі як нікоморфін та нікодикодеїн. Остаточний синтез, який включає обробку безводної кодеїнової основи нікотиновим ангідридом при 130 °C, був опублікований Понгратцем та Цірмом у журналі «Monatshefte für Chemie» у 1957 році одночасно з двома аналогами у статті про аміди та естери різних органічних кислот.

Нікокодеїн майже завжди використовується у вигляді гідрохлориду, коефіцієнт перетворення вільної основи якої становить 0,917. У минулому в дослідженнях або як фармацевтичні препарати використовувалися тартрат, бітартрат, фосфат, гідробромід, метійодид, гідройодид та сульфат нікокодеїну.

У більшості випадків нікокодеїн регулюється, як і кодеїн та подібні слабкі опіати, такі як етилморфін, бензилморфін, дигідрокодеїн та його інші близькі похідні, зокрема ацетилдигідрокодеїн (хоча не сильніші гідрокодон або оксикодон, які регулюються, як морфін), та інші препарати цього класу в законодавстві низки країн та Єдиній конвенції про наркотичні засоби. Одним із яскравих прикладів є той факт, що нікокодеїн є речовиною Списку I/Наркотичного контролю у США разом із героїном, проте нікокодеїн ніколи не був схвалений для медичного використання в США.

Нікодикодеїн — це препарат, подібний до нікокодеїну, як дигідрокодеїн до кодеїну. Метаболіти нікодикодеїну включають дигідроморфін, а пізніше нікокодеїн перетворюється на морфін, як зазначено вище.

Протикашльові засоби з нікокодеїном доступні у вигляді сиропів, сиропів пролонгованої дії та сублінгвальних крапель. Знеболювальні препарати з нікокодеїном також випускаються у формі сублінгвальних крапель та таблеток для перорального застосування. Нікодеїн має приблизно таку ж силу дії, як і гідрокодон, та має швидший початок дії.

Річна квота DEA на виробництво нікокодеїну та двох споріднених з ним препаратів у 2013 році дорівнює нулю. ACSCN нікокодеїну — 9309. Нікодикодеїну не присвоєно ACSCN, та, ймовірно, він контролюється як ефір дигідроморфіну або як похідне нікоморфіну.

Примітки