Умм Култум бінт Алі (), також відома як Зайнаб аль-Зугра (), була наймолодшою дочкою Фатіми та Алі ібн Абі Таліба. Перша була дочкою ісламського пророка Магомета, а другий — його двоюрідним братом. Алі також визнаний четвертим рашидунським халіфом (r. 656–661 ) і першим шиїтським імамом. Молода Умм Кульсум втратила діда та матір у 632 році н. е. Ще дитиною другий рашидунський халіф Умар ібн аль-Хаттаб (r. 656–661, 634–644) попросив її руки, але Умм Кульсум та її батько Алі відмовили йому, можливо, через репутацію Умара, який жорстоко ставився до жінок. За одним із сунітських переказів, Алі нарешті погодився на шлюб, коли Умар заручився підтримкою відомих мусульман.

Умм Кульсум пережила Кербельську битву в 680 році, де її брат Хусейн та більшість її родичів чоловічої статі були вбиті військами халіфа Омейядів Язида I ібн Муавії (680–683). Жінок та дітей з табору Хусейна взяли в полон після битви та відправили до Куфи, а потім до столиці Омейядів Дамаска. Публічна промова, яку приписують Умм Кульсум у Куфі, засуджує Язіда, захищає Хусейна та картає куфанів за їхню роль у його смерті. Пізніше її звільнили, і вона повернулася до рідного міста Медини.

Раннє життя Умм Кульсум була четвертою дитиною Фатіми та Алі ібн Абі Таліба, і їхньою наймолодшою дочкою. Фатіма була дочкою ісламського пророка Магомета. Алі також визнаний четвертим рашидунським халіфом (656–661) і першим шиїтським ісламським імамом. Умм Кульсум також відома як Зайнаб ас-Сугра (), щоб відрізнити її від старшої сестри Зайнаб аль-Кубра (). Арабське слово буквально означає «прикраса батька». Умм Кульсум була ще маленькою дитиною в 632 році н. е., коли померли її дід Магомет та мати Фатіма.

Ймовірний шлюб з Умаром Кажуть, що другий рашидунський халіф Умар ібн аль-Хаттаб попросив Умм Кульсум руки і серця під час свого правління (634–644), за словами сунітського історика Ібн Саада у своїй біографічній . Ще дитиною на той час, Умм Кульсум чинила опір цій пропозиції, продовжується повідомлення Ібн Саада. Цю відмову приписує ісламіст В. Маделунг до репутації Умара щодо жорстокого ставлення до жінок. Алі, батько дівчини, також неохоче ставився до цього, але зрештою здався, за словами Ібн Саада, коли Умар заручився підтримкою відомих мусульман для своєї пропозиції. Ця пропозиція, ймовірно, була зроблена задля співпраці Алі з метою укріпленя влади. Хоча Алі, як кажуть, радив Умару та його попереднику Абу Бакру (632–634) у певних питаннях, їхні конфлікти з Алі також добре задокументовані, але значною мірою применшуються або ігноруються в сунітських джерелах, де часто існує тенденція нейтралізувати конфлікти серед сподвижників Магомета. Навпаки, ці конфлікти могли бути посилені в шиїтських джерелах.

Битва при Кербелі

Алі був обраний халіфом у 656 році, а пізніше вбитий у своїй фактичній столиці Куфі в січні 661 року. Невдовзі після смерті Алі його старший син Хасан був обраний халіфом у Куфі, але пізніше зрікся престолу на користь Муавії(661–680) у серпні 661 року. Мирний договір між Хасаном та Муавією передбачав, що останній не повинен призначати наступника. Хасан тримався осторонь від політики після свого зречення від престолу відповідно до мирного договору, але був отруєний та вбитий у 669 році, найімовірніше, за підбурюванням Муавії, який таким чином проклав шлях для спадкоємства свого сина Язіда (680–683). Після Хасана на посаді голови родини Магомета наступником став його брат Хусейн, який, тим не менш, підтримав договір з Муавією.

У 676 році Муавія призначив своїм наступником сина Язіда, порушуючи свою попередню угоду з Хасаном. Мусульманські історики часто згадують Язіда як розпусника, який відкрито порушував ісламські норми, і його висунення зустріло опір з боку синів видатних сподвижників Мухаммеда, включаючи Хусейна ібн Алі. Після смерті Муавії та сходження Язіда на престол у 680 році останній доручив наміснику Медіни силою забезпечити клятву вірності Хусейна. Хусейн негайно вночі покинув своє рідне місто Медіну та вирушив до Мекки, щоб уникнути визнання Язіда халіфом. Отримавши листи підтримки від деяких куфанів, чиї наміри підтвердив його посланець, Хусейн пізніше вирушив з Мекки до Куфи в супроводі деяких родичів та прихильників, включаючи Зейнаб та Умм Кульсум. Дорогою до Куфи невеликий караван Хусейна був перехоплений армією Язида та змушений розташуватися табором у пустельній землі Кербела 2 жовтня 680 року подалі від води та укріплень. Обіцяна підтримка куфанів не була реалізована, оскільки новий намісник Куфи вбив посланця Хусейна та залякав вождів племен куфанів. Після кількох днів оточення та позбавлення питної води з річки Євфрат, що знаходилася неподалік, Хусейн пізніше був убитий 10 жовтня 680 року разом з більшістю своїх родичів чоловічої статі та невеликою свитою в Кербельській битві проти армії халіфа Омейядів Язіда ібн Муавії (680–683).

Після битви жінок і дітей з табору Хусейна взяли в полон і відправили спочатку до Куфи, а пізніше до столиці Дамаска в Сирії. Язід зрештою звільнив полонених, і вони повернулися до Медіни. Мусульманський історик Ібн Абі Тахір Тайфур записує дві промови про Кербелу у своїй , яка є антологією красномовних промов жінок. Він приписує одну з двох промов Умм Кульсум на ринку Куфи, а іншу — її сестрі Зайнаб при дворі Язида в Дамаску. Однак більшість шиїтських авторів пізніше приписали обидві проповіді Зайнаб, що ісламіст Т. Кутбуддін вважає дуже ймовірним. Щодо першої проповіді Ібн Тайфур пише, що куфани голосили та плакали, коли побачили родину Магомета в полоні. Потім Умм Кульсум (або Зайнаб) звернулася до натовпу та дорікнула їм за їхню роль у смерті Хусейна та розповіла про події Кербели.

Примітки