Спостереження Бонільї — це астрономічна подія 1883 року, під час якої мексиканський астроном спостерігав і фотографував сотні непізнаних літаючих об'єктів.

Фотографії, зроблені під час спостереження Бонільї, загалом вважаються одними з перших відомих прикладів . Хоча вважалося, що це зграї високолетючих гусей, астрономи нещодавно припустили, що Бонілла спостерігав за розпадом комети поблизу.

Передісторія Хосе Бонілья (1853-1920) був мексиканським астрономом. Здобувши освіту в галузі інженерії та астрофотографії в Сакатекасі, Мехіко та Парижі. Він був обраний першим директором Астрономічної обсерваторії у Сьюдад-де-Сакатекас у 1882 році.

Астрономічну обсерваторію в штаті Сакатекас було відкрито в грудні 1882 року. Зараз вона відома як Метеорологічна обсерваторія Сакатекаса.

Подія

12 серпня 1883 року Боніллья готував свій телескоп для дослідження, коли помітив, що об'єкти, здавалося, частково блокують Сонце. Заінтригований, Боніллья провів наступні 48 годин, використовуючи процес, відомий як колодієвий процес, щоб зробити 447 чорнильних фотографій об'єктів.

Поряд зі своїми фотографіями, Боніллья також залишив описи того, що він помітив, щоб прояснити низькоякісні чорнильні зображення, а також значну кількість даних. Боніллья описував об'єкти як «розмиті» або «туманні» за своєю природою та часто згадував об'єкти з «темними хвостами».

Розслідування Спостереження Бонільї були опубліковані у випуску французького астрономічного журналу "" від 1 січня 1886 року, де засновник і редактор журналу, французький фізик Каміль Фламмаріон, не зміг дійти конкретного висновку щодо того, що спостерігав Бонілья, але Фламмаріон вважав, що Бонілья помилково сприйняв птахів, комах або пил перед своїм телескопом як ті, що знаходяться в космосі. Бонілья помер у 1920 році в Мехіко. У жовтні 2011 року дослідники-астрономи Ектор Мантерола, Марія Рамос Лара та Гваделупе Кордеро з Національного автономного університету Мексики в Мехіко опублікували препринт, у якому детально виклали свій висновок про те, що те, що спостерігав Бонілья, було фрагментами комети, що вибухнула в космосі. Мантерола захистив свою теорію, пояснивши, що паралакс зробив так, що лише місця на тій самій широті, що й Сакатекас, могли спостерігати цю подію. Африканська та азійська цивілізації на тій самій широті не мали засобів для спостереження за цією подією.

Вважаючи, що виміри Бонілльї правильні, команда Мантероли розрахувала відстань до об'єктів від 538 кілометрів (334 милі) до 8062 кілометрів (5009 миль) над землею та від 68 метрів (223 фути) до 795 метрів (2608 футів) у довжину. Якби вони були зроблені з льоду, їхня маса становила б від 5,58x106 кілограмів ( 1,23x10-9 фунтів) до 2,5x10-12 кілограмів ( 5,51x10-19 фунтів). Екстраполюючи спостереження Бонілли за 447 об'єктами протягом 3 годин 25 хвилин на 3275 фрагментів протягом 25 годин, Мантерола та ін. За оцінками, початкова комета мала масу від 1,83x1012 кілограмів (4,03x1010 фунтів) до 8,19x1015 кілограмів (1,81x1014 фунтів). Це охоплює три з половиною порядки величини. Мантерола та ін. зазначають, що верхня межа еквівалентна 8,19 маси комети Галлея, і порівняли потенційний вплив цих фрагментів комети з Тунгуською подією 1908 року, заявивши: "...якби фрагменти зіткнулися із Землею, у нас було б 3275 Тунгуських подій за два дні – ймовірно, подія вимирання ."

Вплив на культуру Спостереження Бонілльї вважається одним з перших випадків фотографування НЛО. Ця історія стала предметом інтересу уфологів в інтернеті після публікації дослідження 2011 року.

Джерела