Маріо Цвитанович ( , 6 травня 1975, Загреб) — хорватський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2025 року очолює тренерський штаб команди «Сараєво».
Виступав, зокрема, за «Динамо» (Загреб), з яким виграв десять національних трофеїв. Також грав в Італії, Німеччині та Бельгії, а також національну збірну Хорватії.
Клубна кар'єра Народився 6 травня 1975 року в місті Загреб. Футбольну кар'єру розпочинав у невеликому клубі «Радник» (Велика Гориця) з міста, розташованого неподалік Загреба. У 1995 році перейшов до найтитулованішого клубу Хорватії, «Динамо» (Загреб). У вищій лізі дебютував у 1996 році. Місце в основному складі «Динамо» виборов у сезоні 1997/98. У складі загребського клубу виступав до 2000 року. За цей період п'ять разів поспіль став чемпіоном країни (1996—2000) та тричі поспіль здобув Кубок Хорватії (1996—1998). Також грав із «Динамо» в Лізі чемпіонів.
Влітку 2000 року Цвитанович підписав контракт з італійською «Вероною». У складі команди з Верони провів 16 матчів у Серії A, але клуб програв плей-оф за збереження місця в лізі «Реджині». Щоправда, хорват завершився у Серії А і у сезоні 2001/02 вже був гравцем новачка ліги, «Венеції». Втім і «Венеція» посіла останнє, 18-те місце в чемпіонаті та теж вилетіла з еліти. Після того влітку 2002 року Цвитанович перейшов до клубу «Дженоа» з Серії В. Там він був гравцем основного складу, провів 33 матчі, однак утретє поспіль його команда понизилась у класі. У липні перейшов до «Наполі» та допоміг команді зберегти місце в Серії B, посівши 14-те місце.
У 2004 році Цвитанович перебрався до бельгійського «Жерміналь-Беєрсхота». Команда посіла 9-те місце в чемпіонаті, а у фіналі Кубка Бельгії перемогла «Брюгге» з рахунком 2:1, ставши володарем Кубка Бельгії. У наступному сезоні 2005/06 «Жерміналь» посів шосте місце, однак хорват частину сезону пропустив через травму і зіграв лише 19 матчів.
У липні 2006 року Маріо вирішив повернутися на батьківщину й удруге в кар'єрі став гравцем «Динамо» (Загреб). Проте виступав там лише пів року, забивши 2 голи в 17 матчах, а в січні 2007 року безкоштовно перейшов до новачка німецької Бундесліги, «Енергі» (Котбус). На лівому фланзі оборони Цвитанович одразу став гравцем основного складу і в другій половині свого першого сезону не пропустив жодної хвилини. Після травми свого одноклубника Маріуша Кукелки він на останні чотири матчі сезону 2007/08 був переведений у центр захисту. Загалом за два з половиною роки він провів 71 матч у Бундеслізі. Після вильоту «Енергі» у 2009 році контракт Цвитановича було розірвано.
Виступи за збірні Протягом 1996—1997 років залучався до складу молодіжної збірної Хорватії. На молодіжному рівні зіграв у 9 офіційних матчах.
10 жовтня 1999 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Хорватії в переможному матчі проти Мальти (4:1) в рамках кваліфікації до Євро-2000, у якому вийшов на 88-й хвилині, замінивши Роберта Ярні. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 9 матчів. Його останнім матчем за національну збірну став відбірковий матч чемпіонату світу проти Латвії у березні 2001 року.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2012 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Радник» (Сесвете), після чого входив до тренерського штабу клубу «Загреб».
2014 року повернувся до «Динамо» (Загреб), де спочатку тренував юнацьку команду, а потім з 2016 по 2017 рік очолював «Динамо ІІ» у Другій лізі Хорватії. 13 липня 2017 року він став головним тренером першої команди «Динамо», змінивши Івайла Петева. У березні 2018 року залишив клуб після двох поспіль поразок від «Рієки» та «Локомотиви» (Загреб), обидві з рахунком 1:4.
2 липня 2019 року Цвитанович був призначений головним тренером саудівської «Аль-Вахди» (Мекка), але вже у вересні покинув клуб.
У вересні 2022 року Маріо очолив «Шибеник», замінивши Даміра Чанаді. 31 січня 2023 року його на посаді знову змінив Чанаді.
24 квітня 2025 року Цвитанович очолив «Локомотиву» наприкінці сезону 2024/25. Після завершення сезону залишив клуб.
30 вересня 2025 року хорватський тренер був оголошений новим головним тренером клубу боснійської Прем’єр-ліги «Сараєво», підписавши дворічний контракт. Його дебютний матч на чолі команди завершився домашньою нічиєю 1:1 проти «Зріньські» 6 жовтня 2025 року. 24 жовтня він здобув свою першу перемогу як тренер «Сараєва» у матчі проти «Слоги» (Добой). Після серії з семи матчів без поразок у всіх турнірах команда зазнала першої поразки під його керівництвом, коли 22 листопада 2025 року програла «Рудару» (Прієдор) з рахунком 1:2 на виїзді. У своєму першому сараєвському дербі 7 грудня 2025 року команда Цвитановича розгромила принципового суперника «Желєзнічар» з рахунком 4:0 вдома. Згодом з командою брав участь у Суперкубку Боснії 2025 року, де його підопічні програли трофей у серії пенальті клубу «Зрінськи».
Статистика виступів
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Як гравця Чемпіон Хорватії (6): «Динамо» (Загреб): 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99, 1999/00 Володар Кубка Хорватії (3): «Динамо» (Загреб): 1995/96, 1996/97, 1997/98 Володар Суперкубка Хорватії (1): «Динамо» (Загреб): 2006 Володар Кубка Бельгії (1): «Жерміналь-Беєрсхот»: 2004/05
Примітки
Посилання