Читранґада () — персонаж стародавнього індуїстського епосу «Магабгарата». Представлена як принцеса регіону , єдина спадкоємиця царя Читравагани. Під час його вигнання в неї закохався пандавський принц Арджуна, і вона стала його третьою дружиною. У неї народився син на ім'я . Історію Читранґади виклав індійський письменник Рабіндранат Тагор у п'єсі .

Раннє життя - королівство в Індії часів «Магабгарати». Нею правив цар на ім'я Читравагана. Він мав дочку на ім'я Читранґада, яку він назвав на честь квітки Мадгуліка. Протягом кількох поколінь династія не мала більше ніж одного спадкоємця. Оскільки Читравагана не мав інших спадкоємців, він навчив Читранґаду військової справи та правління. Читранґада була добре обізнаною у військовій справі та здобула навички захисту людей своєї землі.

Шлюб з Арджуною У «Магабгараті» не описано, як Арджуна, принц Пандавів, зустрів Читранґаду. Цю історію описано в п'єсі Рабіндраната Тагора «Читра», де Тагор зображує Читранґаду воїном у чоловічому одязі. Арджуна закохався в неї за її чесність та мужність. Мандрівки Арджуни під час вигнання також привели його до стародавнього царства Маніпура. Відвідавши царя Читравагану, правителя Маніпури, він побачив його прекрасну дочку Читранґаду та закохався в неї. Коли він звернувся до царя, щоб просити її руки, цар розповів йому історію свого предка Прабганджани, який був бездітним і вдавався до суворих аскез, щоб отримати потомство. Зрештою, Прабханджані явився Шива, даруючи йому благословення, щоб кожен наступний нащадок його роду мав одну дитину. Оскільки Читраваґана, на відміну від своїх предків, мав не сина, а дочку, він, згідно зі звичаями свого народу, зробив її «путрікою». Це означало, що дитина, народжена від неї, буде його наступницею, і ніхто інший. Арджуна охоче погодився на цю умову. Одружившись із Читранґадою, він пробув із нею три роки. Коли Читранґада народила сина, Арджуна ніжно обійняв її та попрощався з нею та її батьком, щоб продовжити свої мандрівки.

Арджуна покинув її та повернувся до Хастінапура, пообіцявши їй, що забере її до свого царства. Читранґада почала виховувати сина Бабрувагану. Протягом кількох розділів у «Магабгараті» про Читранґаду та її царство не згадується. З іншого боку, Пандави пройшли через різні випробування і нарешті виграли війну проти Кауравів. став царем Хастінапура. Його душа не знала спокою, оскільки він завжди відчував докори сумління за те, що під час війни вбив своїх рідних і близьких. За порадою мудреців він провів яджню «ашвамедга», під час якої прикрашеного коня відправляли в різні куточки королівства, і ті землі, куди він добирався без перешкод, переходили у власність короля, який його відправив. Арджуні було доручено піклуватися про коня. Поки кінь рухався на північний схід, до Арджуни підійшов юнак. Коли Арджуна запитав, хто він такий, той відповів, що є принцом цієї землі, і цього було достатньо, щоб розпочати бій.

Розпочався запеклий бій, і Арджуна був шокований, побачивши спритність, з якою стріли сипалися на нього. Зрештою, його вразила одна зі стріл, і перш ніж він знепритомнів, він зрозумів, що юнак був сином Читранґади. Читранґада, почувши про інцидент, прийшла на місце події в сльозах і зустріла Арджуну біля його смертного ложа. Улупі, інша дружина Арджуни, прийшла на місце з , міфічним самоцвітом, здатним повертати мертвих до життя. Вона сказала Читранґаді та Бабрувагані, що Арджуна був проклятий Васу, що його вб'є власний син, бо він був відповідальний за падіння Бгішми (восьмого Васу), і що цей інцидент зняв його прокляття. Арджуна прокинувся завдяки каменю і зрадів, побачивши обох своїх дружин і сина. Арджуна взяв Улупі, Читранґаду та її сина Бабгрувагану до Хастінапура, де Читранґада з готовністю стала служницею , тітки Арджуни. Вона присвятила своє життя служінню їй.

Відхід Пандавів З настанням Калі Юґи Пандави разом із Драупаді відійшли та залишили трон своєму єдиному спадкоємцю — онуку Арджуни, Парікшіту. Відмовившись від усього свого майна та обов'язків, вони здійснили своє останнє паломництво до Гімалаїв у супроводі собаки. Читранґада повернулася у своє королівство .

Література

Citrāngadā in: M.M.S. Shastri Chitrao, Bharatavarshiya Prachin Charitrakosha (Dictionary of Ancient Indian Biography, in Hindi), Pune 1964, p. 213 The Mahabharata of Krishna Dvaipayana Vyasa, trl. from the original Sanskrit by Kisari Mohan Ganguli, Calcutta 1883-1896 Chitrāngadā in: Wilfried Huchzermeyer, Studies in the Mahabharata, edition sawitri 2018, p. 17-19. (also as E-Book)

Посилання

Бібліографія