Магабгарата

«Магабга́рата» (, , «Велика [історія] Бгаратів») — давньоіндійський епос, шедевр світової літератури. Священний текст в індуїзмі і джайнізмі. Названий за іменем царя Бгарати. Написаний на санскриті. Автор невідомий; за традицією текст приписують легендарному мудрецю В'ясі. Остаточно впорядкований у IV столітті нашої ери. Найстаріші незавершені списки датуються 400 р. до н. е. Складається з епічних розповідей, новел, байок, притч, легенд, ліро-дидактичних діалогів, дидактичних роздумів богословського, політичного, правового характеру, космогонічних міфів, генеалоґій, гімнів, плачів. Містить понад 100 тисяч двострокових віршів (шлок) Це у чотири рази більше ніж Біблія і в сім разів більше ніж Іліада та Одіссея разом узяті.; з них близько 700 займає Бгаґавад-Ґіта. Джерело багатьох сюжетів та образів культури Південної та Південно-Східної Азії. Українські переклади твору опублікували Іван Франко та Павло Ріттер. Також — Ма́га-Бгара́та.

Історія складання тексту

Сучасний вигляд епос отримав у V ст. н. е. Спочатку текст був записаний на пракриті, а тільки потім переписаний на санскриті. Дослідниками вважається, що в основу епосу покладені реальні події, що відбувалися в Північній Індії у ведичний період.

Авторство Магабгарати приписують легендарному мудрецю В'ясі. У першій частині Магабгарати є твердження, що її записав під диктування В'яси Ґанеша. Епос має популярну свого часу в Індії та за її межами структуру розповіді всередині розповіді. Магабгарата розповідається правителю Джанамеджанаї, правнуку Арджуни, учнем В'яси Вайсампаяною. Розповідь Вайсампаяни Джанамеджаяні потім, через багато років, повторюється фаховим оповідачем на ім'я Уґрашрава Сута зібранню мудреців.

У Магабгараті виділяється основна частина із 24 тис. шлок, власне Бгарата, та додатковий матеріал. Як стверджується в першому розділі епосу Адіпарві, початковий текст В'яси складався тільки з 8800 шлок. Він був відомий під назвою Джая (перемога). У розповіді Вайсампаяни початковий текст був розширений до 24 000 шлок, а Уґрашрава Сута (Сута Ґосвамі) продекламував понад 90 тис. шлок.

Перші згадки про Магабгарату зустрічаються в Аштадг'яї (Восьмикнижжі) індійського лінґвіста 4-го ст. до н.е. Паніні. Ймовірно ці згадки свідчать про те, що до часу життя Паніні вже існувала Бгарата і принаймні перші версії розширеної Магабгарати.

Сюжет

Фабулою епосу є розповідь про війну між двома претендентами на престол — нащадками Куру й синами Панду — що тривала 18 днів, загибелі Кауравів та відмові Пандавів від престолу. Але відносно невелика частина поеми присвячена цим подіям, значну частину поеми займають міфологічні, філософські та соціальні теми.

Розділи епосу Магабгарата складається з 18 парв (книг), кожна з яких розділена на певне число розділів (субпарв). Всього налічується 100 субпарв. Адіпарва (Перша книга, субпарви 1-19) Про те, як Сауті оповідав Магабгарату зібранню ріші в Наймішараньї, про те, як Вайшампаяна розповідав Магабгарату Джанамежаї в Такшашилі. Викладається історія роду Бхарати, відслідковується історія роду Бхрігу. Оповідь про народження і перші роки життя принців Куру. Сабхапарва (Книга про збори, субпарви 20-28) Оповідь про те, як Мая Данава звів палац і встановив двір в місті Індрапрастха. Опис придворного життя, жертвоприношення Юдхіштхіри, гри в кості та вигнання Пандавів. Араньяпарва (Лісова книга, субпарви 29-44) Оповідь про дванадцять років вигнання в пущі (аранья). Віратапарва (Книга про Вірату, субпарви 45-48) Про рік життя інкогніто при дворі Вірати. Удьйогапарва (Книга про намагання, субпарви 40-59) Приготування до війни, марні зусилля примирити Куру та Пандавів. Бхішмапарва (Книга про Бхішму, частиною якої є Бхагавад-Гіта, субпарви 60-64) Оповідь про першу частину великої битви, в якій Бхішма командував Каурвами, та про його падіння на ложе із стріл. Дронапарва (Книга про Дрону, субпарви 65-72) Продовження битви під командуванням Дрони. До кінця книги більшість визначних воїнів із обох сторін полягли на полі бою. Карнапарва (Книга про Карну, супарва 73) Битва продовжується під командування Карни. Шальяпарва (Книга про Шалью, субпарви 74-77) Останній день битви під командуванням Шальї. В подробицях розповідається про паломництво Баларами до броду через річку Сарасваті та про бій на булавах між Бгімою і Дурйодханою, якою закічилася війна — Бгама вбиває Дурйодхану ударом булави у стегно. Сауптікапарва (Книга про напад на тих, що сплять, субпарви 78-80) Ашваттама, Кріпа та Кратаврма убивають залишки війська Пандавів усі сні. На боці Пандавів залишається тільки 7 воїнів, на боці Кауравів — тільки 3. Стріпарва (Книга про дружин, субпарви 81-85) Ґандарі, Кунті та інші дружини Кауравів і Пандавів голосять за загиблими. Щантипарва (Книга про мир, 86-88) Коронація Юдхістхіри як правителя Хастінапури, повчання Бхішми новому правителю щодо громадського, економічного й політичного життя. Це найдовша з книг Магабгарати. Анущасанапарва (Книга про повчання, субпарви 89-90) Останні повчання Бхішми. Ащвамедхапарва (Книга про принесення в жертву коня, частиною якої є Анугіта, субпарви 91-92). Опис церемонії принесення в жертву коня Юдхістхірою. Завоювання світу Арджуною. Крішна розповідає Арджуні Ануґіту. Ащрамавасикапарва (Книга про життя в лісах, субпарви 93-95) Смерть Дхрітараштри, Ґандарі та Кунті в лісовій пожежі в Гімалаях, куди вони подалися вести життя самітників. Відура помирає раніше, а Санджая за велінням Дхрітараштри іде жити ще вище в гори. Маусалапарва (Книга про битву палицями, субпарва 96) Бійка на палицях в рядах Ядавів, що призводить до знищення Ядавів. Магапрастханікапарва (Книга про велику мандрівку, субпарва 97) Юдхістхіра з братами здійснюють велику подорож через усю країну і врешті сходять до вершин Гімалаїв, де падають всі Пандави, крім Юдхістхіри. Сваргароханікапарва (Книга про підняття на небо, субпарва 98) Останнє випробовування Юдхістхіри і повернення Пандавів у духовний світ (сварґу).

Також існує додаток з 16375 шлок, Харевамсапарва, в якій йдеться про життя Крішни, субпарви 99-100.

Історичність Історична достовірність Курукшетрської війни неясна. Вважається, що основою для епосу могла бути боротьба за владу між різними династіями в залізну добу, коли існувала держава Куру, тобто в період між 1200 та 800 роком до н.е. Опис одного з династичних конфліктів міг стати серцевиною Джаї, навколо якої розрослася Магабгарата.

У Пуранах наведена ґенеалоґія, витоки якої йдуть від персонажів Магабгарати. Свідчення Пуран двоякі. З одного боку стверджується, що від народженням онука Арджуни Парікшіта до сходження на трон Магападми Нанда, що датується 382 роком до н.д., минуло 1015 (або 1050) років. У такому випадку битва повинна була б відбутися десь в 1400 до н.д., але це означало б дуже довгі періоди правління царів, наведених у ґенеалоґії. З іншого боку, аналіз ґенеалоґічного дерева Адгісімакрішни (праправнука Парікшіта), припускаючи в середньому 18 років правління для 26 поколінь, можна прийти до висновку, що битва при Курукшетрі відбулася приблизно в 950 році до н. е.

Відомо, що в рік битви відбулось три затемнення з невеликими проміжками часу, що є дуже рідкісним явищем. Аналіз астрономічних даних вказує, що дата битви жовтень 3, 3139 до н. е. (григоріанська), координати 76 E 49' 00", 29 N 59' 00", м. Тханесар, назва року і місяця: Shubha-krit — Nija Karthika, день: Amavasya — останній день місяця.

Короткий переказ подій

Старші покоління Спадкоємець Джанамеджаї Шантану, правитель Хастінапуру, був недовгий час одружений із богинею Ґанґою, і мав сина Деваврату (названого згодом Бхішмою).

Через багато років на полюванні правитель побачив доньку рибалки Сатьяваті і попросив у її батька дозволу одружитися з нею. Батько відмовився дати свою згоду, якщо тільки Шантану не пообіцяє передати трон після смерті майбутньому сину Сатьяваті. Щоб розв'язати батькову дилему Деваврата відмовляється від прав на трон. Оскільки рибалка не впевнений, що діти принца дотримуватися обіцянки, Деваврата також дає обітницю целібату на все життя. Сатьяваті народила Шантану двох синів — Чітранґаду та Вічітравір'ю. Після смерті Шантану правителем стає Чітранґада. Він помирає після короткого безподійного життя. Правителем Хастінапуру стає молодший син Вічітравір'я.

Тим часом правитель Каші влаштував сваямвару (процедуру вибору наречених дівчатами) для свої трьох доньок Амби, Амбіки та Амбаліки. Однак, правтелі Хастінапуру запрошення не отримали, та Бхішма йде в Каші на сваямвару з наміром влаштувати подружнє життя юного Вічітравір'ї незапрошеним. Розгнівавшись, він викрадає їх силою, а не доброю волею. Амбіка та Амабаліка згоджуються одружитися з Вічітравір'єю. Старша сестра, Амба, оголошує бажання одружитися з правителем Шалви, якого Бхішма переміг на сваямварі. Бхішма відпускає її, але Шалварадж відмовляється з нею одружитися після того приниження, яке він зазнав від Бхішми. Амба повертається з наміром одружитися з Бхішмою, але він відмовляється, дотримуючись обітниці целібату. Розгнівана Амба стає лютим ворогом Бхішми, звинувативши його у свіх своїх бідах. Згодом вона перенароджується як Шікханді, син Друпади, і разом із Арджуною стає причиною загибелі Бхішми у битві при Курукшетрі.

Пандави та Каурави Коли Вічітравір'я помер молодим, не залишивши спадкоємців, Сатьяваті попросила свого сина В'ясу стати батьком для синів удовиць. Старша з них, Амбіка, заплющила очі, побачивши його, і її старший син Дхрітараштра народився сліпим. Амбіліка не заплющила очей, але зблідла, і її син Панду народився блідим та кволим. Побачивши, що діти немічні, Сатьяваті попросила В'ясу спробувати ще раз, але Амбіка з Амбілікою послали до нього своїх покоївок. В'яса став батьк ом третього сина — Відури. Хлопець народився здоровим і виріс у одного з наймудріших персонажів Магабгарати. Він служив першим міністром при Панду і Дхрітараштрі.

Коли принци підросли, прийшла пора коронації Дхрітараштри. Проте втрутився Відура. Використавши свої знання політики, він зробив висновок, що сліпий не може бути правителем, оскільки незрячий не може контролювати підданих і захищати їх. Трон віддали Панду. Панду одружився двічі — з Кунті та Мадрі. Дхрітараштра одружився з Ґандхарі. Вона осліпила себе пов'язкою на очі, щоб розділити біль свого чоловіка. Це настільки розгнівило її брата Шакуні, що він поклявся відостити родині Куру. Одного дня, коли Панду прогулювався в лісі, до нього долинув рик дикого звіра. Він вистрілив на звук, але стріла влучила в мудреця Кіндаму. Мудрець наслав на Панду прокляття — він помре, якщо тільки спробує здійснити статевий акт. Тоді Панду покинув царство і у супроводі двох дружин пішов жити самітником у лісі. Тож, незважаючи на сліпоту, країною став правити Дхрітараштра.

Старша з дружин Панду, Кунті, мала амулет від мудреця Дурваси, яким могла скористатися в будь-яку мить за своїм бажанням, вимовивши спеціальну мантру. Кунті поросила Дхарму, бога справедливості, Ваю, бога вітру та Індру, бога небес, щоб вони подарували їх сина. Так вона народила Юдхістхіру, Бхіму та Арджуну. Кунті позичила амулет молодшій дружині Панду, Мадрі, і та виносила близнюків Накулу та Сахадеву, в чому їй допомогли боги-близнюки Ашвіни. Згодом Панду й Мадрі не втрималися від сексу, і Панду помер. Шукаючи спокути, Мадрі спалила себе на похоронному вогнищі. Кунті виховала п'ятьох братів, яких потім називали Пандавами.

Дхрітараштра мав сто синів, яких йому народила Ґандхарі, однак всі вони народилися після Юдхіштіри. Синів Дхрітараштри називали Кауравами. Найстаршим із них був Дурйодхана, другим Душасана. Ворожнеча між ними та Пандавами стала причиною Курукшетрської війни.

Шелаковий палац