Граната № 6 () — британська ручна граната, що використовувалася під час Першої світової війни.
Конструкція Граната № 6 мала бляшаний циліндричний корпус. Перша версія була гранатою наступального типу, тобто завдавала ураження силою самого вибуху. Її варіант під назвою «Граната № 7» мав осколковий корпус із брухту, що робило її примітивною осколковою гранатою. Гранати № 6 і № 7 називали, відповідно, «light» і «heavy», тобто легка і важка.
Ці гранати були одними з небагатьох, що використовували фрикційний запал, що спрацьовував за допомогою тертя. Його приводили в дію, сильно смикнувши за петлю у верхній частині, після чого гранату треба було негайно кинути.
Експлуатація Граната № 6 була однією з проміжних гранат, розроблених для заміни проблематичної у використанні гранати № 1. Втім, використання гранати № 6 також мало складності через її систему запалювання на основі тертя. В теорії це здавалося непоганим конструктивним рішенням, але на практиці вона спричиняла багато проблем, найпомітнішою з них було те, що метод зведення працював неналежним чином. У багатьох випадках натягнути петлю силами однієї людини було занадто важко, і це доводилося робити вдвох. Для одного бійця найкращим способом було затиснути гранату між колін і натягувати петлю обома руками, однак це часто призводило до порізів пальців. Ще однією вадою була надмірна чутливість фрикційного запалу: граната могла вибухнути через сильний удар. Наприкінці грудня 1915 року гранати № 6 та № 7 були оголошені застарілими. Але схоже, що вони все ще лишалися на озброєнні щонайменше до 1917 року, оскільки посібники, видані в той час, містять розділ про те, як активувати ці гранати.
Примітки