Фрідріх Франц Гуго фон Ойдтман (; 20 серпня 1835, Трір — 22 березня 1903, Зондерсгаузен) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія

Походження Він походив з родини радників, яка була відомою протягом століть. Їхнє давнє дворянство було визнано прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III 11 червня 1838 року. Він був сином Йозефа фон Ойдтмана (1798–1877), який згодом став прусським майором у 7-му Рейнському уланському полку в Саарбрюкені, та його дружини Кароліни, уродженої баронеси фон Еберштайн (1809–1862). Його дідом по материнській лінії був барон Карл Теодор фон Еберштайн, камергер курфюрста Баварії, генеральний директор Імператорської державної пошти в Регенсбурзі, а пізніше великогерцогський державний міністр у Франкфурті.

У нього було семеро братів і дві сестри. Троє братів також стали генералами Прусської армії: генерал-лейтенанти Ернст (1854–1937) та Вільфрід (1837–1914) і генерал піхоти Роберт (1842–1914).

Військова кар'єра Ойдтман вступив до 7-го єгерського батальйону Прусської армії як новобранець у 1853 році та був підвищений до другого лейтенанта до середини березня 1855 року. З 1858 по 1861 рік він був відряджений до Загальновійськової школи для подальшого навчання, дослужившись до першого лейтенанта в 1863 році та того ж року призначений до 10-го піхотного полку. У 1864 році він воював у Другій Шлезвізькій війні під Міссунде та брав участь у розвідці Сандберга та штурмі укріплень Діббьоля.

Під час Австро-прусської війни 1866 року він спочатку командував резервним батальйоном. 21 червня 1866 року Ойдтман став командиром роти у новоствореному 9-му єгерському батальйоні та брав участь з ним у Головній кампанії. 30 серпня 1866 року його було підвищено до гауптмана, і він став командиром роти.

Під час Французько-прусської війни він був поранений у битві під Гравелоттом та брав участь в облозі Меца, а також в битвах під Орлеаном, Боженсі та Ле-Маном. За це він отримав Залізний хрест обох ступенів. Згодом, з 18 січня по 27 лютого 1871 року, він командував батальйоном у Гольштинському піхотному полку № 85. У 1875 році, отримавши звання майора, його перевели до Ольденбурзького піхотного полку № 91. Звідти він у 1880 році прибув до Східно-Прусського єгерського батальйону № 1 на посаду командира. У 1882 році отримав звання оберстлейтенанта, а в 1884 році був призначений членом комісії з випробування гвинтівок у Шпандау. Наступного року його було призначено головою комісії та підвищено до оберста. У 1889 році він став генерал-майором, а 17 червня 1889 року був переведений командиром 11-ї піхотної бригади. У 1890 році його було призначено інспектором єгерів та стрільців і одночасно доручено виконання обов'язків командира Кінно-польового єгерського корпусу. Отримавши звання генерал-лейтенанта у 1892 році, він став командиром 8-ї дивізії, а після схвалення його відставки 18 квітня 1895 року був внесений до резервного списку.

У 1898 році Ойдтману було присвоєно звання генерала піхоти запасу.

Сім'я 26 березня 1867 року Ойдтман одружився з баронесою Матильдою фон Штайн цу Лаусніц (народилася в 1845 році). Вона була дочкою Фердинанда фон Штайна та Адріани, уродженої графині фон Альт-Ляйнінген-Вестербург. Дідами його дружини були Франц Йозеф фон Штайн і Фрідріх I цу Ляйнінген-Вестербург-Альтляйнінген. У пари було кілька дітей:

Ернст (1868–1914) — прусський майор. В 1897 році одружився з Марі Луїзою Бем (1873). Вероніка (1869–1873) Шарлотта (1872) — придворна дама княгині Валдек-Арользенської. Берта (1874) — дружина президента сентау Бремена Йоганна Фрідріха Вессельса. Герман (1876–1884) Йоганна (1878) — сестра ордена Святого Йоанна. Клара (1880) — придворна дама княгині Ройсс молодшої лінії. Роберт (1884) — прусський майор, почесний лицар ордена Святого Йоанна.

Його правнучка Адельгайд фон Брокгузен (1924, Хемніц — 2003, Мальсбург) була одружена з правником Бернгардом Людвігом фон Мутіусом.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Почесний хрест (Шварцбург) Столітня медаль

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1907. Erster Jahrgang. Justus Pertes, Gotha 1906, S. 598 f. (Digitalisat) Gothaisches Genealogische Taschenbücher der Briefadeligen Häuser 1909. Fünfter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1910, S. 690 f. (Digitalisat)