Роберт фон Ойдтман (; 29 вересня 1842, Бонн — 5 червня 1914, Берлін) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія

Походження Роберт фон Ойдтман походив з родини, яка століттями належала до радницьких родин, чиє давнє дворянство було визнано прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III 11 червня 1838 року. Він був сином прусського майора Йозефа фон Ойдтмана (1798–1877) та його дружини Кароліни, уродженої баронеси фон Еберштайн (1809–1862). Його дідом по материнській лінії був барон Карл Теодор фон Еберштайн, камергер курфюрста Баварії, генеральний директор Імператорської державної пошти в Регенсбурзі, а пізніше великогерцогський державний міністр у Франкфурті.

У нього було семеро братів і дві сестри. З його братів троє також досягли звання генерала в прусській армії: генерал піхоти Гуго фон Ойдтман (1835–1903), генерал-лейтенант Вільфрід фон Ойдтман (1837–1914) та генерал-лейтенант Ернст фон Ойдтман (1854–1937).

Військова кар'єра 29 серпня 1859 року Ойдтман вступив до 31-го піхотного полку Прусської армії. Отримавши звання другого лейтенанта, його перевели в середині вересня 1860 року до 3-го Тюрингійського піхотного полку № 71, а звідти, наприкінці року, до 4-го гвардійського гренадерського полку. З цим підрозділом він брав участь у битвах під Даневірке, Гейзекро та Фредеріцією, а також у штурмі укріплень Діббьоль під час війни проти Данії в 1864 році. За свою службу Ойдтман був нагороджений Лицарським хрестом Королівського ордена Гогенцоллернів з мечами. З 17 травня 1866 року він служив ад'ютантом полку та брав участь у подальшій війні проти Австрії, воюючи під Соором та Кеніггрецем. Після укладення мирного договору Ойдтман був підвищений до першого лейтенанта, а після звільнення з посади полкового ад'ютанта був призначений ад'ютантом 34-ї піхотної бригади (Великогерцогської Мекленбурзької) у середині квітня 1869 року.

На цій посаді Ойдтман спочатку брав участь у Французько-прусській війні 1870/71 років, беручи участь в облозі Меца, Туля та Парижа, а також у битві при Ле-Бурже. Протягом решти облоги французької столиці він повернувся на дійсну службу 15 листопада 1870 року, отримавши підвищення до гауптмана як командир 11-ї роти.

16 грудня 1875 року його було призначено ад'ютантом до 2-ї гвардійської дивізії, а 21 березня 1878 року його перевели до Генерального командування 10-го армійського корпусу в Ганновері. Там Ойдтман отримав звання майора наприкінці січня 1880 року. Звільнений від цього командування, 4 лютого 1882 року його перевели до Військового міністерства та призначили до відділу особистих справ. Зберігши свою посаду та залишаючись у штабі 4-го гвардійського гренадерського полку «Королева», Ойдтман отримав звання та обов'язки начальника відділу Військового міністерства 18 вересня 1886 року. 22 березня 1887 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а 21 вересня 1889 року — до оберста. 20 вересня 1890 року він був призначений інспектором військових шкіл, змінивши генерал-майора Бернгарда фон Браухіча, все ще виконуючи чергову службу у своєму полку. Водночас Ойдтман обіймав посаду голови навчальної комісії та члена Вищої військової навчальної комісії. Під час цієї роботи його підвищено до генерал-майора наприкінці січня 1893 року та до генерал-лейтенанта в середині грудня 1896 року. Після схвалення його відставки Ойдтман був внесений до списку відставних військовослужбовців з пенсією 9 червня 1900 року. В 1906 році отримав звання генерала піхоти запасу.

Роберт фон Ойдтман був неодружений. Він помер 5 червня 1914 року у віці 71 року в Берліні. Його поховали на цвинтарі Інваліденфрідгоф.Karl Treuwerth: Der Invalidenfriedhof in Berlin. Eine Stätte preußisch-deutschen Ruhmes. Brunnen, Berlin 1925. S. 93. Могила не збереглася.Laurenz Demps: Zwischen Mars und Minerva. Wegweiser über den Invalidenfriedhof. Ein Verzeichnis der auf dem Invalidenfriedhof zu Berlin noch vorhandenen Grabdenkmale. Berlin: Verlag für Bauwesen, 1998, ISBN 3-345-00659-6.

Нагороди

Королівський орден дому Гогенцоллернів лицарський хрест з мечами (1864) командорський хрест Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест Орден Генріха Лева, командорський хрест 2-го класу Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний лицарський хрест Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 1-го класу Орден Білого Сокола, командорський хрест Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу Почесний хрест (Шварцбург) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест (Королівство Італія) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина) Орден Корони Румунії, великий хрест Орден Святої Анни (Російська імперія) Орден Святого Олафа, командорський хрест (Шведсько-норвезька унія) Орден «Османіє» (Османська імперія) Столітня медаль Орден Корони (Пруссія) 1-го класу (1900)Militär-Wochenblatt. Nr. 8 vom 24. Januar 1900, S. 168. Орден Червоного орла 1-го класу з дубовим листям (1900)Militär-Wochenblatt. Nr. 57 vom 23. Juni 1900, S. 1379.

Примітки

Література

Braumüller: Geschichte des Königin Augusta Garde-Grenadier-Regiments Nr. 4. Mittler & Sohn, Berlin 1901, Anlage 5, S. 36. Gothaische Genealogische Taschenbücher der Briefadeligen Häuser 1907. Erster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1906, S. 598 f.

Посилання

Robert von Oidtman. In: Personenregister, in: Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften. Abgerufen am 26. August 2023.