А́вгуст Фе́дорович Ге́ссе (28 листопада 1837, Нарва — 10 (23) жовтня 1916, Псков) — російський страховик, купець, благодійник, громадський діяч, головний інспектор Російського страхового товариства у Пскові, гласний міської думи, спадковий почесний громадянин. На його замовлення та коштом за проєктом архітектора Ф. П. Нестурха збудовано чотириповерховий прибутковий будинок на Сергіївській вулиці (нині Жовтневий проспект, 12 ). Ця архітектурна пам'ятка Пскова відома як будинок Гессе.

Біографія

Август Гессе, за походженням прибалтійський німець, народився в місті НарвіПамятная книжка Псковской губернии на 1880 г. С. 43, 62. Його батьки належали до нарвського бюргерського стану й сповідували лютеранську віру. Точний рік переїзду Августа Гессе до Пскова невідомий. У місті мешкали його родичі — домовласники Франц і Луїза Гессе. С. 29. Подальше життя Гессе та його родини було пов'язане з Псковом.

З часів Петра I у Пскові мешкала численна німецька громада (згідно з даними одноденного перепису 19 грудня 1863 року, на 16 800 мешканців припадало близько 1,5 тис. лютеран, більшість із яких мали російське підданство)Левин Н. Ф. Из истории псковских немцев. С. 7., представники якої відігравали помітну роль в економічному та громадському житті. Август Федорович згодом став помітним учасником громадського життя міста.

Перші роки в Пскові Як припускають краєзнавці, Август Гессе прибув до Пскова за направленням нарвського торговельного дому Гента, який володів пароплавами «Нарва» і «Олександр», що щоденно курсували між Дерптом і Псковом. Від 1865 року Гессе працював у псковській конторі фірми Гента й організовував рейси цих суден. У той час він мешкав у будинку Аристової на вул. Садовій (нині Пушкіна).

Працюючи в конторі, Гессе листувався з клієнтами. Зберігся, зокрема, його лист Карлу Ернсту фон Беру від 12 вересня 1866 року, присвячений умовам доставки меблів і книг до Дерпта, куди природознавець переїхав наступного року із Санкт-Петербурга.

Окрім судноплавства, А. Ф. Гессе зайнявся страхуванням. У 1866 році його призначено агентом Російського товариства страхування капіталів і доходів «Жизнь», цю посаду він обіймав упродовж семи років. Поступово до його послуг стали звертатися й інші страхові компанії імперії: Російське страхове товариство (1868), московський «Якорь» (1873), дещо пізніше — «Двигатель», потім столична «Надежда» (1882). З Російським страховим товариством Гессе співпрацював упродовж 40 років, обіймаючи посаду головного інспектора у Пскові й околицях, а «Якорь» у 1893 році затвердив його своїм інспектором на території всієї Росії. Його послугами користувалися й інші фірми, які страхували сухопутні, морські та річкові перевезення.

У 1870 році Гессе одружився з Марією Герміною Амалією Аугер, уродженкою Вітебська. Від цього шлюбу народилися дві доньки — Ельза й Марія. Другою дружиною Гессе стала Марія Георгіївна Штрумпф. У цьому шлюбі народилися сини Олександр і Борис. Борис помер у молодості від туберкульозу. Олександр став педагогом, відомим діячем російського культурного руху в Печорському краї.

Благодійна та громадська діяльність Страхування в ті часи приносило значний прибуток. До 1890-х років Гессе став настільки заможною людиною, що зміг займатися кредитуванням. Зокрема, позичив 25 тисяч рублів купцеві С. І. Кириллову під заставу шкіряного заводу, розташованого на березі річки Великої в с. Колягіно Логозівської волості, неподалік від місцевого Іоанно-Предтеченського монастиря. Кириллов не зміг повернути борг, тож Гессе став власником підприємства й перейшов до купецького стану. У цей період він розгорнув широку благодійну діяльність.

Гессе регулярно виділяв кошти на підтримку жіночого парафіяльного училища (з 1906 — приватної німецької прогімназії) та богадільні при псковській лютеранській кірсі Св. Якова, яку збудував і в якій служив його однофамілець, пастор-ад'юнкт Роберт Едуардович Гессе (родич німецького письменника).

Піклувався й про ув'язнених — був одним із директорів Губернського піклувального комітету про в'язниці та попечителем «Псковського централу», каторжної в'язниці на Кахановському бульварі (нині Жовтневий просп., 50). До його обов'язків входила постійна організаційна й фінансова підтримка виправних установ.

У 1874 році Августа Гессе вперше обрали гласним Псковської міської думи. Надалі його неодноразово переобирали. Він також входив до складу ревізійної комісії. У цей час Гессе був активним членом Товариства порятунку на водах, у якому обіймав посаду скарбника. Значною мірою завдяки його організаційній та фінансовій підтримці працювала громадська купальня на річці Великій.

За допомогу ув'язненим Августа Федоровича нагородили золотою медаллю «За старанність» (27 червня 1896).

Спадкове почесне громадянство, надане Гессе 1905 року, було становим статусом у Російській імперії. Відомості про це звання та нагородження золотою медаллю 1896 року також наводить С. В. Яковлева, посилаючись на дослідження Н. Ф. Левіна.

Будівництво За бібліотечною біографією, у 1895 році Август Гессе успадкував від своїх псковських родичів земельну ділянку на вул. Сергіївській, на якій розташовувалася стара одноповерхова садиба з двома флігелями. Сергіївська, одна з двох центральних вулиць Пскова, на той час активно розвивалася й забудовувалася. Після відкриття Псковсько-Ризької залізниці (1889), спорудження вокзалу й залізничного мосту через р. Велику рух тут став дуже пожвавленим, і Сергіївська стала однією з головних міських магістралей. Електричний трамвай почав працювати в січні 1912 року.

Август Федорович вирішив вкласти накопичений капітал у будівництво, яке мало забезпечити тривалий дохід від оренди. У середині 1890-х років він зніс старі будівлі на своїй ділянці й замовив міському архітектору Ф. П. Нестурху проєкт великого чотириповерхового прибуткового будинку з житловими та торговельними приміщеннями. Будинок завершили до 1897 року. Уже в листопаді 1896 року Гессе перевів сюди страхову контору. Будівля була однією з найвищих у малоповерховому Пскові й вирізнялася розкішним оздобленням. У її зведення Август Федорович вклав значні кошти. На верхніх поверхах розміщувалися просторі квартири, а на першому — контори й крамниці. В одній із квартир оселився сам домовласник із родиною, решта здавалися в найм. У цій самій будівлі Гессе розмістив контору страхових агентств, представником яких він, як і раніше, залишався. Однією зі службовців контори була його племінниця Ольга Петрівна Гессе. Згідно з «Пам'ятною книжкою Псковської губернії на 1905—1906 рр.», у перші роки XX ст. за цією адресою розміщувалося також євангелічно-лютеранське жіноче училище, яким опікувався Август Федорович.

Банкрутство та останні роки життя З початком нового століття фінансове становище А. Ф. Гессе погіршилося. Він не міг розплатитися з численними боргами, й Псковський окружний суд розпочав процедуру банкрутства. 30 листопада 1904 року купця Августа Гессе офіційно визнано неплатоспроможним боржником. Для розрахунку з кредиторами йому довелося продати шкіряний завод і домоволодіння на Сергіївській.

Після продажу нерухомості Гессе й надалі працював страховим агентом. Завод придбало Російсько-Балтійське акціонерне товариство. Будинок на Сергіївській у 1905 році купив петербурзький дворянин Л. З. Лансере — голова правління Російського страхового товариства, інспектором якого багато років був Гессе. Незабаром будинок перейшов у власність самого Товариства. Будинок і надалі використовували як прибутковий, а Гессе залишився в ньому мешкати й працювати. Його син Олександр мешкав там само й після смерті батька, до від'їзду в Естонію в 1919 році.

Робота страховим агентом приносила Августу Федоровичу щонайменше 1500 рублів на рік. Це залишалося його головним джерелом доходу й давало змогу утримувати родину та продовжувати благодійну діяльність. У 1905 році за сукупність заслуг перед містом найстарший псковський страховий агент, гласний міської думи і благодійник отримав звання спадкового почесного громадянина.

Помер Август Федорович Гессе 10 (23) жовтня 1916 року й був похований на лютеранському кладовищі при церкві Св. Якова.

Будинок Гессе Прибутковий будинок на Сергіївській відомий під ім'ям свого першого власника. За архітектурним описом на сайті «Плесков», це перший чотириповерховий житловий будинок Пскова того періоду. Його фасад у стилі неоренесансу оздоблено рясним ліпним декором. Нині будинок визнано об'єктом культурної спадщини регіонального значення як пам'ятку житлової архітектури та історії псковського підприємництваПостанова Псковської обласної ради депутатів від 30 січня 1998 року «Про затвердження державного списку нерухомих пам'яток історії та культури, що підлягають охороні як пам'ятки місцевого значення».. Цей статус було підтверджено в 2012 роціПостанова Псковських обласних зборів депутатів № 187 від 14 червня 2012 року «Про затвердження державного списку нерухомих пам'яток історії та культури, що підлягають охороні як пам'ятки місцевого значення»..

Під час проєктування будинку Нестурх застосував сучасні для свого часу технічні та художні рішення. Невдовзі після здачі будинку в експлуатацію, в лютому 1897 року «Псковський міський листок» написав, що «будинок пана Гессе, що прикрасив усю Сергіївську вулицю», є «найкращим прикладом переваг споруд Ф. П. Нестурха». До революції, окрім просторих квартир, страхової контори Гессе й жіночого училища, у ній працювали ювелірні й тютюнові крамниці та інші комерційні заклади. Після революції будинок Гессе було націоналізовано. У роки Громадянської війни тут розміщувався штаб революційних військ на чолі з Яном Фабриціусом, який на той час обіймав посаду голови ВРК Псковського повіту. За радянських часів у будинку облаштували комунальні квартири; на першому поверсі працювали крамниці й універсами. Відновлений будинок є частиною історичної забудови центру Пскова.

Коментарі

Примітки