Емеше (близько ІХ століття н. е.) — дочка князя Дентумогера Евнедубеліана (), в угорській історичній міфології вона дружина найблагороднішого скіфського (тобто від Дентумогера, Скіфія) князя Угьєка та мати верховного князя Алмоша. Таким чином, вона була праматір'ю угорського королівського дому Арпадів, що заснував Угорське королівство. Через брак достовірних джерел важко відокремити легенди про Емеше від її фактичної ролі як історичної особи.
За традицією, вона є матір'ю угорської королівської династії, яка походить від одного з семи первісних угорських племен. Тому її вважають «матір'ю всіх етнічних угорців».
Емеше в легенді «Сон Емеше», легенда про зачаття князя Алмоша, є однією з найдавніших відомих історій з угорської історії. Легенду можна попередньо датувати приблизно 860—870 роками, а з певністю — між 820 і 997 роками (народження Алмоша та прийняття християнства).
За легендою, Емеше, дружина вождя Дьєка (Удека), була запліднена птахом Турулом. Турул з'явився їй уві сні та сказав, що з її утроби почнеться велика річка та потече над чужими землями. За словами тлумачів снів, це означало, що вона народить сина, який виведе свій народ з їхнього дому в Леведії, і що її нащадки стануть славними королями. Сина Емеше звали Алмош. Його ім'я походить від угорського слова álom, що означає сон, тому «Алмош» можна інтерпретувати як «той, кого бачили уві сні».
Легенда має кілька варіантів, зокрема щодо того, чи Емеше завагітніла від птаха Турула, чи вона вже була вагітною на момент свого сновидінняGyula Kristó, editor. Korai Magyar Történeti Lexikon. (9-14. század) (Encyclopedia of the Early Hungarian History — 9-14th centuries). Budapest: Akadémiai Kiadó, 1994. p. 39., а також чи птах з'явився їй наяву, чи уві сні, поки вона спала. Деякі варіації легенди могли бути впроваджені у XIX столітті під час тогочасного відродження угорського націоналізму«Feminism, the Murderer of Mothers» by Eva V. Huseby-Darvas, in Women out of place: the gender of agency and the race of nationality. Brackett F. Williams, (editor) New York: Routeledge, 1996. pp. 161—185..
Емеше в письмових джерелах Емеше згадується у двох історичних працях: «Діяння угрів» та «Ілюстрована хроніка». Жодне з джерел не є сучасним для Емеше, оскільки кожне було написано через століття після її смерті («Діяння» близько 1200 року, а «Хроніка» у XIV столітті). В обох творах реальні історичні події вільно переплітаються з легендами та лицарськими розповідями, тому неможливо знати, чи згадується Емеше як легенда, чи як реальна історична особа.
Інтерпретації
Залишається сумнівним, який хронологічно був першим текстом, оскільки «Ілюстрована хроніка» XIV століття зберегла текст кількох ранніх творів, включаючи ймовірну первісну gesta ( XI століття). Історик Балінт Гоман вважав, що остання робота вже містила легенду про сон Емеше, яку пізніше перейняли кілька хронік, зокрема Анонімус. Натомість Дьордь Дьорфі стверджував, що «Діяння угрів» надає граматично повнішу та акуратнішу історію про сон Емеше, водночас історик також звернув увагу на спотворення тексту у «Ілюстрованій хронці» щодо імені Евнедубеліан («Евнодбілія»).Szabados, György: Ünődbeli asszony — a turulmonda újraértelmezésének két ellenpróbája. (továbbiakban: Szabados 2010.) http://www.arpad.btk.mta.hu/images/e-konyvtar/Szabados_Gyrgy_ndbeli_asszony._A_turulmonda_jrartelmezsnek_kt_ellenprbja.pdf Дьорфі стверджував, що Анонім створив ім'я Евнедубеліан від Енеха, Дули та Белара — персонажів легенди про дивовижну лань. Дюла Крішто та багато інших дослідників підтримали міркування Дьєрффі. Опонуючи цій точці зору, філолог Янош Горват-молодший стверджував, що на працю Аноніма вплинула найдавніша прагеста (primordial gesta). Відповідно до цього, «сон Емеше, хоч і позбавлений свого язичницького та тотемічного характеру, все ж міг бути включений до найдавнішого письмового джерела; Анонім логічно доповнює його, проте хроніка заплутує опис саме через використання доданого Анонімом тексту». Деже Дюммерт стверджував, що в хроніках зберігся порядок давньої, більш логічної розповіді про сновидіння: Анонім писав у привабливішому стилі, проте він зіпсував текст, у якому жив спогад про шаманське віщування.
Дьйордь Сабадош підкреслив, що ім'я Емеше зустрічається лише в «Діянні угорів», тоді як у літописних варіантах вона згадується просто як «дочка Евнодбілії». Літературний історик Геза Сентмартоні Сабо стверджував, що імена, що з'являються уві сні, насправді є символами, формами прояву тотемних тварин (Eleud = Ölyűd, «канюк»; Evnodbilia = Ünődbéli → ünő, «олененя-корова» або «лань»). Сабо стверджував, що Анонім зробив слово «emesu» особистим ім'ям через непорозуміння. На його думку, слово emes, тобто émés, у формі émést, ймовірно, утворилося від дієслова émik, яке в давньоугорській мові означало напівсонний, напівекстатичний стан під час чування, коли межі між сном і дійсністю розмиті. У своїй світовій хроніці XVI століття лютеранський пастор Іштван Секей у цьому контексті першим опублікував «Турульський сон» угорською мовою. Дьордь Сабадош прийняв теорію Сабо. Він стверджував, що первісна gesta містила легенду Турула, а текст ex filia Eunodbilia можна перекласти як «жінка з роду Eunod або Ünőd». Пізніше Анонім помилково вигадав ім'я Емеше та маскулінізував фразу «Eunodbilia», щоб створити ім'я вождя Дентумогера. Тібор Сьок стверджував, що угорське слово ímés або émés, згадане в книзі Іштвана Секей 1559 року, є прикладом hapax legomenon. Лінгвіст Ласло Балог прочитав ім'я вождя як прикметник Yunedubelia та переклав його як «з племені Єну».
Сон Емеше функціонує як міф про походження династії Арпадів. Окрім «легенди про Турула», літописна традиція також стверджує, що Алмош походить «з лінії» гуна Аттіли. Літописець XIII століття Шимон з Кези пише, що герб короля Аттіли, який він використовував на своєму щиті, зображував птаха з короною, що угорською мовою називається «Турул», а також стверджує, що Алмош був «з роду Турулів». Історіографія розділилася щодо того, чи сумісні ці дві історії походження одна з одною. За словами французького історика Амеде Тьєррі, Турул був символом Аттіли та описував Альмоша як «реінкарнацію» гунського правителя. Деже Дюммерт також пов'язував легенду про Турула зі священністю Аттіли. На противагу цьому, Янош Горват-молодший наголошував на суперечностях між сном Емеше та «традицією Аттілидів». На його думку, «справжнім надприродним (тотемістично-язичницьким) елементом легенди було б запліднення від Турула; проте, за оповідями наших гест, Емеше лише бачить це уві сні, причому вже перебуваючи у благословенному стані. Плід (Алмош) отримує своє ім'я лише завдяки цьому дивовижному видінню уві сні, але сам він був зачатий земним батьком — Удьєком. Таким чином, міфічний факт історії зводиться до звичайного сну, і разом із цим усувається язичницьке тавро». Горват стверджував, що зміст легенди про Турула був навмисно вихолощений і підпорядкований «генеалогії Аттіли», оскільки «запліднювальна» роль Турула означала б припинення родоводу гунського правителя. Дьєрдь Дьєрффі та Дюла Крішто дотримувалися схожих поглядів. Дьорфі стверджував, що історія Емеше є лише літературним запозиченням з Аноніма, оскільки він прийняв міф про походження Кіра Великого, заперечуючи його природу давньої угорської традиції. Етнограф Іштван Пал Демень відкинув цю точку зору та перерахував багато відмінностей між двома міфами. Сабадош стверджував, що усвідомлення походження династії Арпадів від Аттіли та легенда про сон Емеше — це не дві взаємовиключні історії походження, а два взаємодоповнюючі елементи єдиної традиції: автентичної спадщини першого угорського правлячого дому.
Історія Емеше має близькі аналогії з кочовим степовим середовищем. Зокрема, у «Таємній історії монголів» повідомляється, що тещі Чингісхана наснився сон, у якому білий сокіл («тримає у своїх кігтях Сонце та Місяць» — Турул часто зображувався як сонце) злетів з неба та сів їй на руку, таким чином передбачивши народження дитини та царської династії. Це пов'язано з тим, що соколи асоціювалися з родючістю. Соколи «населяють багато легенд про заснування династій та імперій»; вони популярні в традиціях та символіці степових народів і не є винятковими чи похідними від якоїсь конкретної етнічної групи, що проживає там. Історик ХІХ століття Арнольд Іполії як подібний приклад щодо його ролі в народженні Ростама навів Сімурга Шах-наме. Історики Дьюла Крістьо та Віктор Спінеї писали, що історія Емеше спочатку розповідала про походження династії Алмоша від тотемного предка. Відповідно, Анонім навмисно перетворив цю язичницьку історію на християнізовану форму. Дьєрдь Сабадош наголосив, що Турул згадується як такий, що стався уві сні Емеше, коли вона вже була вагітна, тоді як попередня історіографія інтерпретувала це як «запліднення» після того, як Деже Паїш та Деже Дюммерт зробили неправильні переклади. Ласло Гереб навів правильне речення: «птах у формі грифа з'явився у її [Емеше] сні, коли вона була вагітна». Сабадош цитував «Хроніку Фредегара» VII століття, яка згадувала, що Меровінги походять від морського звіра, якого називають квінотавром, таким чином угорський літописець не мав підстав вводити християнську лінію в легенду степової традиції. Дьйордь Сабадош відродив історію Махамаї Шак'ї, якій перед народженням Будди уві сні з'явився білий слон, тоді як Іштван Пал Демень згадував подібні історії з віри корінних американців. Відповідно, обидва історики відкинули кочовий та степовий характер легенди про Турула та припустили набагато давнішу фольклорну традицію, яку можна простежити до світанку людства.
Ім'я Емеше також є жіночим угорським ім'ям. За словами лінгвіста Деже Паїша, його значення — мати або годувальниця. Давньоугорською мовою Емеше означає «маленька мати». Воно походить від eme — мати, та аглютинуючого «[s]e», що означає «маленький». Його корінь фінно-угорський, пор. фінське emä, від прафінського *emä, від прауральського *emä, та угорське anya, від прауральського *ańa. Коренем імені emä є естонське ema, північносаамське eapmi («маточка») та нганасанське немы (ńemy). Однак, як писав лінгвіст Лоранд Бенке, слово emse (=мати) вперше з'являється лише в 1681 році, тому це також може бути ретроспективною спробою ідентифікації з прародителькою династії Арпадів.
Див. також
Передісторія угорців Угорська міфологія Турул Удьєк Алмош Арпад Арпади Діяння угрів Gesta Hunnorum et Hungarorum Ілюстрована хроніка
Джерела