Albany International BV проти Stichting Bedrijfspensioenfonds Textielindustrie (1999 року) (C-67/96) — справа права Європейського Союзу, у якій Суд Справедливості ЄС визначив співвідношення між європейським трудовим правом і законодавством ЄС про конкуренцію. Суд встановив, що колективні договори, укладені роботодавцями та працівниками з метою поліпшення умов праці й зайнятості, не підпадають під дію правил конкуренції ЄС.

Суд виходив із того, що застосування правил конкуренції до таких колективних договорів поставило б під загрозу досягнення цілей соціальної політики ЄС і ефективність колективних переговорів між роботодавцями та працівниками. Водночас суд зазначив, що створений на підставі такого договору галузевий пенсійний фонд може становити підприємство у значенні права конкуренції ЄС, а тому його діяльність підлягає оцінці за відповідними положеннями установчих договорів.

Справа поклала початок практиці суду щодо співвідношення правил конкуренції ЄС і колективних договорів, укладених у межах соціального діалогу, та стала основою так званого винятку Albany (Albany exception) у праві ЄС.

Ця справа належить до офіційного списку із п'ятдесяти семи справ, які були перекладені в рамках підготовки до вступу нових держав-членів до Європейської Унії у 2004 році.Official list of 57 cases on curia.europa.eu

Факти

Компанія Albany International BV, яка працювала в текстильній промисловості Нідерландів, відповідно до законодавства була зобов'язана брати участь у галузевому пенсійному фонді Stichting Bedrijfspensioenfonds Textielindustrie. З 1975 року її працівники були учасниками пенсійної схеми цього фонду.

У 1981 році Albany дійшла висновку, що пенсійна схема фонду не забезпечує працівникам достатнього рівня пенсійних виплат. Щоб поліпшити їхнє пенсійне забезпечення, компанія уклала договір із приватною страховою компанією про додаткове пенсійне забезпечення. Водночас Albany продовжувала брати участь в обов'язковій галузевій пенсійній схемі.

З 1989 року умови пенсійної схеми галузевого фонду були істотно поліпшені й стали порівнянними з умовами додаткової пенсійної схеми, яку компанія запровадила через приватного страховика. Після цього компанія звернулася до фонду з проханням звільнити її від обов'язкової участі в галузевій пенсійній схемі. Коли фонд відмовив у задоволенні цього прохання, Albany оскаржила це рішення до Ради страхування, яка рекомендувала фонду надати звільнення. Фонд не виконав цієї рекомендації.

Під час розгляду спору національний суд звернувся до Суду Справедливості з преюдиційним запитом. Суд просив роз'яснити, чи є галузевий пенсійний фонд підприємством у розумінні статей 85, 86 і 90 Договору про заснування Європейського Співтовариства (нині статті 101, 102 і 106 ДФЄС), а також чи сумісне встановлене законом обов'язкове членство у такому фонді з правилами конкуренції Європейського Співтовариства.

Судове рішення

Генеральний адвокат Генеральний адвокат висловив свою думку, що пенсійні фонди, створені відповідно до колективних договорів, повністю виходять за межі сфери застосування конкурентного права.

Суд Справедливості Суд Справедливості постановив, що угоди, укладені в контексті колективних переговорів між роботодавцями та працівниками з метою досягнення визнаних цілей соціальної політики, не підпадають під дію статті 101 ДФЄС, оскільки метою конкурентного права було не впливати на колективні угоди, а регулювати антиконкурентну ділову практику. Не було жодних труднощів з обов'язковим членством у галузевому пенсійному фонді, і конкурентне право не мало застосування. Пенсійний фонд займався економічною діяльністю, хоча й не був прибутковим. Він займав домінуюче становище згідно зі статтею 102 ДФЄС, але це було виправдано, враховуючи основу схеми соціальної солідарності. Уряд Нідерландів мав право розглянути, чи відповідатиме альтернатива встановлення мінімальних пенсійних вимог рівню пенсійних виплат, досягнутого завдяки обов'язковому членству у фонді.

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки