Галицька автономія () — назва всіх соціально-політичних прав, які Галичина отримала у 1869—1873 роках, в результаті австро-польської угоди. Ці закони включають запровадження польської мови як офіційної в адміністрації та судовій системі Галичини (в 1869 році) та створення посади міністра Галичини (в 1871 році).

До 1860-х років це була лише провінція Австрійської імперії, але після 1860 року були докладені зусилля для надання Галичині автономії, не лише політичної, а й культурної. Остання була досягнута після 1867 року.

Структура влади Деякі посадовці були призначені австрійським урядом (Цислейтанією), найважливішими з яких були намісники. У Галичині було створено автономні установи, зокрема Крайовий сейм, Крайовий виділ та Крайову шкільну раду. Значним досягненням стало повернення польської мови до шкіл, зокрема вищих навчальних закладів, та установ, а також повернення української мови до судової системи. У східній Галичині було створено державні та середні школи як українською, так і польською мовами, а також українські кафедри у Львівському університеті. Після досягнення автономії польська землевласницька шляхта відіграла вирішальну політичну роль в автономних установах.

До місцевих органів влади належали обрані районні та муніципальні ради, а до виконавчих органів — Крайовий виділ, війти та міські голови. Найбільші міста, Львів та Краків, очолювали їхні президенти.

Робітничі та селянські рухи У Галичині розвинувся найдавніший організований селянсько-сільськогосподарський рух на польських землях, а в 1895 році була заснована Польська народна партія. На початку 1880-х років виникли робітничі організації (включаючи українські). У Східній Галичині розвинувся український рух, який вимагав повної рівноправності і навіть створення автономної Східної Галичини для українців, що спричинило гострий конфлікт між національностями. На той час Галичина, була єдиним регіоном, де польське та українське національне життя розвивалося практично без обмежень з боку окупаційної влади. Вона була головним центром як польського, так і українського рухів за незалежність.

Бібліографія

Henryk Wereszycki, Historia polityczna Polski 1864—1918. Wydanie drugie poprawione i rozszerzone, Paryż 1979 Wydawnictwo Libella. Czesław Partacz, Od Badeniego do Potockiego. Stosunki polsko-ukraińskie w Galicji w latach 1888—1908, Toruń 1997, , Wydawnictwo Adam Marszałek.