Панфіло де Нарваес (нар. 1478, помер 1528) був іспанським конкістадором і солдатом в Америці. Народившись в Іспанії, він вперше відплив на острів Ямайка (тоді Сантьяго) у 1510 році як солдат. Панфіло брав участь у завоюванні Куби та очолював експедицію до Камагуея, супроводжуючи Бартоломе де лас Касаса.

Його найкраще пам'ятають як керівника двох невдалих експедицій, перша з яких розпочалася в 1519 році та завершилася в 1520 році після поразки та полону в битві проти Ернана Кортеса. Друга експедиція Панфіло Нарваеса, розпочалася в 1527 році та завершилася для нього його смертю наступного року. З неї повернулися лише четверо чоловіків, які досягли території сучасного міста Мехіко в 1536 році. Король Карлос V призначив його аделантадо, перш ніж вирушити в цю останню експедицію.

Панфіло де Нарваес народився в Кастилії (або в Навальманцано, поблизу Куельяра , або у Вальядоліді) у 1470 або 1478 році. Він був родичем Дієго Веласкеса де Куельяра, першого іспанського губернатора Куби. Племінником Панфіло був Антоніо Веласкес де Нарваес. Бартоломе де лас Касас описав його як «людину владну, високого зросту та трохи білявим, із рудуватим відтінком волосся».

Ранні роки як конкістадор Нарваес брав участь у завоюванні іспанцями Ямайки в 1509 році. У 1511 році він вирушив на Кубу, щоб взяти участь у завоюванні цього острова під командуванням Дієго Веласкеса де Куельяра.

Він очолював експедиції до східного краю острова в компанії Бартоломе де лас Касаса та Хуана де Гріхальви. Де лас Касас (який був очевидцем) повідомляв, що Нарваес керував різаниною в Каонао, де іспанські війська вбили село, повне тубільців, які прийшли зустріти їх з їжею. de las Casas, Bartolomé, Historia de las Indias , Book III, Ch. Після різанини Нарваес запитав де лас Касаса: «Що ти думаєш про те, що зробили наші іспанці?» Де лас Касас відповів: «Я посилаю і вас, і їх до диявола!» [ <span title="All direct quotations require an inline citation. (January 2024)">цитата потребує посилання</span> ]

Експедиція до Мексики Дієго Веласкес де Куельяр, губернатор Куби, спонсорував експедицію Ернана Кортеса до Мексики в 1519 році. Однак, маючи сумніви щодо лояльності Кортеса, він невдовзі після початку експедиції відкликав її. Кортес не послухався, продовживши експедицію, яка призвела до завоювання іспанцями імперії ацтеків. Нарваес (який прибув з Куби) був призначений губернатором Мексики Веласкесом, який відправив його та 1400 чоловіків на 19 кораблях до Мексики, щоб перехопити Кортеса. Diaz, B., 1963, The Conquest of New Spain, London: Penguin Books,

Нарваес висадився у Веракрусі, де Кортес залишив невеликий гарнізон, і вирушив з рештою своїх людей до столиці ацтеків Теночтітлана. Гарнізон укомплектував капітан Кортеса, Гонсало де Сандовал, який захопив деяких людей Нарваеса та відправив їх до Теночтітлана, щоб попередити Кортеса. Не маючи змоги перемогти гарнізон, Нарваес вирушив до міста Семпоала племені тотонаків і розбив табір.

Коли звістка про прибуття Нарваеса досягла Кортеса, він зібрав контингент своїх військ (можливо, лише 250 людей) і повернувся на узбережжя. Хоча решта 900 воїнів перевершували чисельністю Кортеса втричі, Нарваеса перехитрили, він втратив око та потрапив у полон у битві при Семпоалі 27 травня 1520 року. Після дворічного ув'язнення його повернули до Іспанії. [ <span title="This claim needs references to reliable sources. (October 2024)">потрібне посилання</span> ]

Експедиція до Флориди

Коли Нарваес повернувся до Іспанії, Карл V призначив його аделантадо Флориди та відправив колонізувати територію. Він відплив із Санлукар-де-Баррамеда 17 червня 1527 року з флотом із п'яти кораблів та 600 чоловік. Сам Нарваес вважав, що на півночі існують інші багаті імперії, такі як ацтеки.

Досягнувши Куби та втративши кілька кораблів під час урагану, Нарваес перегрупувався та вирушив у плавання з п'ятьма кораблями, 400 чоловіками та 10 жінками до Ріо-де-лас-Пальмас (поблизу сучасного Тампіко) в лютому 1528 року. Його флот сів на мілину, і він вирішив піти до Гавани, щоб отримати додаткові припаси. Нарваес не зміг дістатися Гавани, оскільки шторми та сильні вітри змусили його рухатися на північ, до західного узбережжя Флориди. Ослаблена штормами та дезертирством експедиція прибула туди у квітні 1528 року. Нарваес висадився з 300 чоловіками біля гирла затоки Бока-Сьєга, на північ від затоки Тампа, на місці сучасного парку Джунглі Прада в Санкт-Петербурзі, серед ворожих тубільців.

Він очолив екскурсію вглиб країни, де відкрив південний берег сучасної затоки Стара Тампа. Нарваес продовжив шлях вздовж її узбережжя і прибув до головного села індіанців токобага (сучасна Сейфті-Харбор), де виявив «багато скриньок з Кастилії» та кілька європейських артефактів. Недавні дослідження показують, що він, можливо, знайшов залишки поселення 1521 року, заснованого та покинутого Хуаном Понсе де Леоном.

Вважаючи місце висадки непридатним для поселення, Нарваес наказав експедиції розділитися на 100 чоловіків і 10 жінок на борту кораблів та 300 чоловіків і 42 коней, які мали подорожувати суходолом. Вони планували вирушити на північ уздовж узбережжя, плануючи возз'єднатися у великій затоці, яка, за словами лоцманів, знаходилася неподалік. На північ від місця висадки не було великої гавані, і Нарваес більше ніколи вже не побачив своїх кораблів.

Його експедиція рушила на північ, поки не досягла сучасної річки Сент-Маркс, на території народу апалачів. Не маючи змоги знайти золото та інші багатства, які він шукав, і втомлений від ворожнечі з тубільцями, Нарваес наказав побудувати чотири плоти, щоб спробувати дістатися до Пануко (його початкового пункту призначення).

Під час шторму потонуло 240 його підлеглих, що залишилися поблизу острова Галвестон, і близько 80 винесло на берег. Нарваеса та невелику групу чоловіків винесло в море, і їх більше ніхто не бачив.

Лише четверо чоловіків вижили після шести років, які знадобилися решткам експедиції, щоб знайти шлях назад. Минуло вісім років з моменту їхньої першої висадки у Флориді, перш ніж вони прибули до Кульякана (Сіналоа), де знайшли Мельхора Діаса, який був мером і капітаном провінції. Альвар Нуньєс Кабеса де Вака, Андрес Дорантес де Карранса, Алонсо дель Кастільо Мальдонадо та марокканський раб Естеваніко (Естебан) залишалися в полоні на острові Галвестон (або поблизу нього) протягом шести років.

Кабеса де Вака написав розповідь про пішу подорож цих чотирьох людей, які вижили, через сучасний південний захід Сполучених Штатів та північну Мексику. Це була перша книга, що описувала людей, тварин, флору та фауну внутрішньої частини Північної Америки.

Посилання

Додаткова інформація

Геррік, Денніс. Естебан: Африканський раб, який досліджував Америку . Видавництво Університету Нью-Мексико: Альбукерке. 2018. ISBN 978-0-8263-5981-0 Maura, Juan Francisco (2008) (іспанською). «El Grand Burlador de Ámerica: Alvar Núñez Cabeza de Vaca» . Парнасео-Лемір. Валенсія: Університет Валенсії . ISSN 1579-735X . «Панфіло де Нарваес». Енциклопедія світової біографії . том. 11. 2-ге вид. Детройт: Gale, 2004. стор. 315. Ресендес, Андрес (2007). Земля така дивна: Епічна подорож Кабеси де Вака . Основні книги, Персей. ISBN 978-0-465-06840-1 Шнайдер, Пол (2006). Жорстока подорож: Епічна історія першого перетину Північної Америки . Генрі Голт. ISBN 978-0-8050-6835-1