Кефі́нське каймакамство, Кафі́нське, Кєфі́нське (, ) — історична адміністративна одиниця Кримського ханства з центром в Кєфє (Феодосії).

Опис Знаходилося на території сучасних Феодосійського, Керченського, Ялтинського та Білогірського районів Автономної Республіки Крим, Україна.

Особливістю Кафинського каймакамства було те, що воно складалося з територій, які до 1774 року належали безпосередньо Османській імперії (Кефинський еялет). Після їх приєднання до ханства Шагін Ґерай намагався зробити Кафу своєю новою столицею, будуючи там палаци та монетний двір європейського зразка. Каймакамом був Осман Ага.

Фортеці Керч та Єні-Кале з 1774 року знаходилися під контролем Російської імперії.

Історія У 1774 році, після приєднання османського санджака Кєфє, Кримське ханство досягло найбільшого територіального об'єднання. Наприкінці 1770-х років хан Шахін Ґерай провів реформу для централізації влади та подолання феодальної роздробленості, ліквідувавши автономні бейства. Замість них територію поділили на 6 каймакамств та 43 кадилики, підпорядковані безпосередньо хану. Ця система частково успадкувала межі колишніх бейликів, що залежали від ландшафту.

Така структура була покликана посилити контроль центру над периферією та впорядкувати збір податків. Кожне каймакамство очолював каймакам () — довірена особа хана, яка виконувала функції губернатора.

Після анексії Криму російською імперією у 1783 році цей устрій був короткочасно зафіксований у «Камеральному описі 1784 року», проте вже у 1784 році його замінили російським імперським повітовим поділом.

Адміністративний поділ Каймакамство поділялося на 7 кадиликів (), судових округів, що перебували у віданні духовного судді — кадія (). Всього налічувало 233 села.

Кефінський кадилик межував з Беш-Кабакським кадиликом на заході і Колечським на півночі. Він іменувався за своїм центром — містом Кефе, котре було також центром однойменного каймакамства. Містив місто Кафа та лише 2 прилеглих села.

Судакський кадилик займав Південне узбережжя від гори Кастель на заході до гірського масиву Карадаг на сході. Названий на честь свого центру — фортеці Судак. Включав 20 сіл.

До Ширінського кадилика входили села, розташовані в середній течії Кучук-Карасу і в долинах річок Булганак, Індол, Куру-Індол та Субаш. Він межував на сході із Старим Кримом, на півдні з Беш-Кабакським і Судакським, на заході з Карасувбазарським та на заході і півночі з Кучук-Карасувським кадиликом. Кадилик збігався з бейліком Ширінських мурз. В його назві відображений етнонім шірін. Охоплював 40 сіл.

Діп-Керченський кадилик займав східну третину Керченського півострова (dip, tüp «півострів») і межував на заході з Орта-Керченським кадиликом. Границею між ними слугував давній рів, що тягнеться від Узунларського озера до Казантіпської затоки Азовського моря. Налічував 37 сіл.

Орта-Керченський кадилик займав середню третину Керченського півострова (orta «середина», «середній») і межував на сході з Діп-Керченським, а на заході з Арабатським кадиликом. Налічував 42 села.

Арабатський кадилик займав західну третину Керченського півострова і межував на сході, приблизно по лінії від мису Казантіп до мису Таш-Качик (Чауда), з Орта-Керченським, а на заході з Колечським і Шірінським кадиликами. Назва кадилика пов'язана з фортецею Арбат (Рібат). Налічував 50 сіл.

Ескі-Кримський (Старокримський) кадилик примикав до Східного Сивашу і межував на півдні з Беш-Кабакським, на заході з Ширінським та з Колечським кадиликом на сході. Він називався за своїм центром — містом Ескі-Кирим (Eski Qırım). Налічував 26 сіл.

Беш-Кабакський кадилик знаходився в південно-західній частині Криму і охоплював шість сіл (пор. beş «п'ять» і qabaq «селище»). Він примикав до Чорного моря і межував на заході із Судакським і Кучук-Карасувським кадиликами, на півночі по Чурук-Сув — із Старокримським і Колечським та з Кефінським кадиликом на сході. Налічував 6 сіл.

Колечський кадилик містився в південно-східній частині Криму і межував на півдні з Кефінським і Беш-Кабакським кадиликами, з Ширінським на заході та з Арабатським кадиликом на сході. Його назва пов'язана з селом Колеч (Кулеч, Кулеш-Мечеть). Налічував 10 сіл.

Джерела Валерій Бушаков КАДИЛИКИ І КАЙМАКАМСТВА В КРИМСЬКОМУ ХАНСТВІ (XVIII ст.) Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник. Симферополь, 1999. Ведомость, какие именно состоят в Крымском полуострове каймаканства, кто именно в котором каймаканстве состоит, сколько в каждом каймаканстве кадылыков, а во всяком кадылыке сколько деревень. Декабря 17-го дня 1783-го года // * * Известия Таврической ученой архивной комиссии. Симферополь, 1888, № 6. Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме (1666—1667 гг.). Перевод и комментарии Е. В. Бахревского. Симферополь, 1999. Занятие Крыма в 1783 году // Памятная книга Таврической губернии. Вып. 1. Симферополь, 1867. Тунманн. Крымское ханство. Перевод с немецкого издания 1784 г. Симферополь, 1936.

Примітки