Гуго Карл Август Бакмайстер (; 4 березня 1862, Герфорд — 18 березня 1937, Ганновер) — німецький воєначальник, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Син прусського оберстлейтенанта Лукаса Генріха Бакмайстера (1820–1884) та його дружини Луїзи, уродженої Поггенполь (1826–1885), нащадок у четвертому поколінні Ебергарда Бакмайстера, родоначальника східнофризької гілки родини Бакмайстерів.

Гуго навчався в кадетській академії в Бенсберзі та Прусській головній кадетській академії в Грос-Ліхтерфельде поблизу Берліна. Згодом, у 1882 році, він вступив до 5-го Вестфальського піхотного полку № 53, як і його старші брати Ернст (1853–1938) та Фелікс Август (1861–1919) до нього. Він швидко просунувся по службі в гарнізонах Аахена та Кельна, ставши ад'ютантом батальйону та полку, а в 1896 році був підвищений до гауптмана та командира роти цього полку.

Після переведення ад'ютантом до 30-ї дивізії в Страсбурзі, Бакмайстера в 1904 році було підвищено до майора та доручено зібрати експедиційний корпус для придушення повстання гереро та нама в Німецькій Південно-Західній Африці. Два роки по тому його було призначено командиром батальйону 4-го Ганноверського піхотного полку № 164 у Гамельні. Після підготовки офіцера Генерального штабу його було підвищено до оберстлейтенанта в 1911 році та призначено до штабу 5-го Бранденбурзького піхотного полку «фон Штюльпнагель» № 48 у Кюстріні, де йому вже кілька разів доводилося приймати командування замість свого командира.

Після того, як Бакмайстера було підвищено до оберста в 1913 році та призначено командиром 22-го піхотного полку «Кейт» (1-й Верхньосілезький) у Глейвіці, він та його полк були покликані до бою в Першій світовій війні лише через кілька місяців. Його полк був розгорнутий на Західному фронті та призначений до 6-го резервного корпусу 5-ї армії. Хоча Бакмайстер був поранений у битві при Лонгві в серпні 1914 року, він невдовзі зміг повернутися до бою після короткого одужання в Люксембурзі та взяти участь в Аргоннській наступальній операції у складі 11-ї резервної дивізії. На Різдво 1914 року він отримав командування 67-ю піхотною бригадою 33-ї дивізії, а через шість місяців — 43-ю резервною бригадою 22-ї резервної дивізії. Як командир цих великих підрозділів, він брав участь у битвах під Верденом та на Соммі в 1916 році, а з літа 1917 року — у Третій битві під Іпром.

27 січня 1917 року Бакмайстера було підвищено до генерал-майора, а в серпні того ж року йому доручили командування 48-ю дивізією ландверу, яку він перевів до 7-ї резервної дивізії у травні 1918 року. У 1918 році він разом зі своєю дивізією брав участь у битвах під Суассоном та Реймсом, перш ніж у червні того ж року його перевели на менш вимогливу посаду командира рекрутського складу 9-ї армії. Після розформування цієї армії Бакмайстер недовго командував заступником 84-ї піхотної бригади в Ларі, перш ніж вийшов у відставку з пенсією командира дивізії.

Після війни неодружений Бакмайстер провів решту свого життя в Ганновері, де він та його брат, генерал піхоти у відставці Ернст Август Макс, присвятили себе справам сімейного об'єднання, заснованого в 1925 році. Гуго Бакмайстер помер після інсульту 19 березня 1937 року та був похований на міському цвинтарі Штекен.

Нагороди Загалом за час служби отримав 13 нагород.

Столітня медаль Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

Clamor Freiherr von dem Bussche-Ippenburg: Die Familienchronik der aus Niedersachsen stammenden Bacmeister. Teil I–V, 1904.

Посилання

Біографія і родовід.