Рід Юкі

Рід Юкі (, Юкі-сі) — середньовічний самурайський кланPapinot, Jacques Edmond Joseph. (1906). Dictionnaire d’histoire et de géographie du Japon; Papinot, (2003). "Yūki," Nobiliare du Japon, pp. 71–72.

Історія Засновиком роду є Томоміцу, третій син Оями Масаміцу, що походив від Фудзівара но ХідесатоNussbaum, Louis-Frédéric. (2005). "Yūki" in Japan Encyclopedia, p. 1066, що був нащадком у 4 поколінні Фудзівара но Уони, сина Фудзівара но Фусасакі, засновника клану Північних Фудзівара. Томоміцу був вірним васалом Мінамото Йорітомо, за що сотанній, ставши сьогуном надав Оямі Томоміцу повіту Юкі у провінції Сімоса.Томоміцу отримав прізвище Юкі й статус дзіто.

Клан складався з двох гілок: Сімоса Юкі та Сіракава Юкі. Розкол стався в період Намбоку-тьо. Одна гілка підтримувала Південний імператорський двір, а інша - Північних претендентів. Останні отримали від сьогунів Асікага посади сюґо провінцій Ава і Сімоцуке. У подальшому Юкі опинилися на службі гілки роду асікага, що обіймали посаду камакурського державця. 1438 року під час війни Ейкьо — боротьби сьогунату проти канто-кубо Асікаґа Мотіудзі — Юкі Удзітомо, як фактичний опікував малолітніх синів останнього, продовжив опір військам сьогунату на чолі із Уесуґі Норідзане до своєї загибелі і падіння замку Юкі 1441 року.

Юкі Норітомо втратив частку володінь, 1454 року надав прихисток Асікаґа Сіґеудзі, якого підтримували наступні очільник клану Юкі. Відносвлення свого становище клан почав з Юкі Масатомо. що 1499 року переміг свого васала Тагая Ідзумі но-камі, що надмірно посилився. Потім умпішно воював проти роду Ода з ХітатіЦе рід відрізняється від роду Ода з оварі, до якого належав Ода Нобунага, та Уцуномія. Посилення тривало за Юкі Масакацу, що уклав союз з родом Го-Ходзьо. Іншими союзниками (кімпен-но тасьо) були рід Ояма і коґа-кубо з гілки Асікага (з 1525 до 1545 року Юкі фактично керували коґа-куба). 1556 року за підтримки останнього Масакацу у битві при Ебіґасімі переміг Ода Удзіхару, внаслідок чого вдалося захопити усіволодіння останнього. Проте вже через 4 місяці Удзухару переміг Масакацу, повернувшись більшість своїх волоіднь.

1560 року Юкі Харутомо опинився в облозі у власному замку з боку коаліції родів Ода, Уцуномія, Сатаке, а також Тагая (власних вищих васалів, що перейшли на бік ворогів Юкі). Замок встояв, але Харутомо вимушено уклав мирний договір, за яким втратив не лише раніше захоплені його батьком володінь роду Ода, а також більшість земельвласне клану Юкі. До 1575 року Харутомо загалом дотримував союзу з Го-Ходзьо у війні проти кланів Такеда і Уесугі, але 1561 року три вищі васали (Тагая, Міцуноя і Ямакава) уклали союз з Уесуґі Кеншином. 1575 року було розірвано союз з Го-Ходзьо. 1590 року Юкі Харутомов визнав владу Тойотомі Хідейосі, після того як той знищив гілку Сіракава була знищена Тойотомі Хідейосі. Натомість той затвердив права Харутомо на його володіння.

В подальшому Харутомо всиновив одного зсинів Токугава Іеясу, Хідеясу, після чого став буддистським ченцем, внаслідок чого рід Юкі опинився під владою клану Токугава. 1604 року той отримав Фукуї-хан і змінив прізвище на Мацудайра.

Очільники Юкі Томоміцу (1168–1254) Юкі Томохіро Юкі Хіроцугу Юкі Сукехіро Юкі Мунехіро, пом. в. 1340 Юкі Тікатомо, пом. 1347 Юкі Тікаміцу, пом. 1336 Юкі Акітомо, пом. в. 1370 Юкі Удзітомо 1398–1441 Юкі Норітомо, 1439–1462 Юкі Масатомо 1477–1545 Юкі Масакацу 1504–1559 Юкі Харутомо 1559–1590 Юкі Хідеясу 1590—1604 Юкі Наомото

Васали Основні самурайські васали Юкі (Юкі ши-тен) включали 15 родів. Васали називалися уцуро (від яп. «дім»). Васали і слуги поділялися на ікка (бокові гілки роду), старійші роди (родзін), «співбенкетники», «друзі» (сьобансю), «наближенні до даймьо» (госютто-но хіто), прямі васали, що складали гвардію даймьо (умамаварі), «ближні» і «дальні» васали (кінсін і асігару відповідно). Могутні васали називалися ояката або госінан-но ката, яким підпорядковувалися дрібні васали (сінан або сінан-но мото). Кожен з них отримував володіння (сьотай) за службу від даймьо. Васали, що мали дохід у 10 каммон (мідних монетКаммон — середньовічна міра ваги, де 1 кан (3,75 кг) дорівнювався 1 тис. монме) мали верхи, з озброєнням прибувати на заклик даймьо, васали з доходом у 15 каммон і більше мали також привести з собою озброєних слуг.

Поруч з володіннями Юкі розтошовувалися землі напівнезалежних кланів Тагая, Мідзуноя, Ямакава (молодша гілка роду Юкі) та Івакамі. В обов'язки останніх входило лише надання військової допомоги Юкі, але нею часто нехтували, оскільки їх володіння практично дорівнювалися володіння клану Юкі. З 1548 року Юкі фактично о такожчолював нерівний військово-політичний союз у складі Юкі, Тагая, Мідзуноя, Ямакава, де першому належала провідна роль.

Володіння Основу, центральну частину, підвладних володінь (бункоку-хо) становили: мідзьо (головний замок) Юкі; призамкове місто (дзьокаматі), що складався з 6 поселень (маті), що стояли окремо — Сюку, Нісіномія, Мібасі, Оясе, Тамаока, Хітоде; замки Нісітате й Накадзьо біля дзьокаматі; область навколо мідзьо і дзьокаматі з селами (ґотю). Навколо центральних володінь розташовувалися володіння васалів й молодших нащадків роду Юкі. До них долучалися області Огурі й Нака, а також захоплені землі роду Ода.

Правотворчість Як і багато самурайських кланів, Юкі розробили кодекс провінційних законів (бункоку-хо). У 1556 році Юкі Масакацу опублікував «Нові закони родини Юкі» (結城氏法度, Юкі-ші Хатто) зі 104 останних статтей і 2 додаткових (цуйка)Nussbaum, "Yūki-shi Hatto" at p. 1067. Завершується клятвою васалів дотримуватися цих норм. Це була загалом збірка наказів та судових рішень Масакацу та попередніх дамьому клану, а також норми звичаєвого права (йо-но нараї) провінції Сімоса. Також на формування цієї збірки мав кодекс «Госейбай сікімоку». Вона переважно стосувалася васальних родів (катю-хо): визначалися права даймьо у призначенні голови клану васалів, суперечок між васалами рівного стаусу (хобай) в середені калну васала, шлюбні відносини, користування землею, її конфіскація.

Вставнолюється статус даймьо як верховного правителя, вищого судді та очільника клану. Значну увагу приділено карним і адміністративним покаранням, при цьому соціальні розбіжності стсоувалися жорстокості покарань: холопів (генін) могли стратити, тоді як васал міг сплатити штраф або втратити наданий даймьо маєток. Найжорсткішим для васалів покаранням встановлюється кофіскація прізвище злочинця-васала.

Визначається чіткий контроль за переміщенням краму з інших князівств, опадаткування і мито. За торгівлею у містах і селах повинні були слідкувати князівський представник (якунін). За буддистськими храмами і синтоїстськими святилищами повинен був слідкувати бугьо. При цьому низку повноважень даймьо передавав 7 своїм посланцям (гоцукаї). Регулювалися права васалів на залежних селян, що мешкали в їхніх володіннях. Також регулювали статус нащадків кріпаків і холопів: хлопці ставали власністю батька господаря, а дівчата — матері господаря.

Примітки

Джерела Sources of Japanese Tradition. Second edition. Volume 1: from earliest times to 1600. Compiled by Wm. Theodore de Bary, Donald Keene, George Tanabe, and Paul Varley. New York. 2001. P.423, 424.