Альберт Теодор Вільгельм фон Госслер (; 30 травня 1850, Потсдам — 19 лютого 1928, Бад-Швартау) — німецький офіцер, генерал-лейтенант Прусської армії.
Біографія Вільгельм був молодшим сином Карла Густава фон Госслера (1810–1885), канцлера Королівства Пруссія, коронного синдика та голови Вищого земельного суду в Кенігсберзі, та його дружини Софії, уродженої фон Мюлер (1816–1877), дочки Генріха Готтлоба фон Мюлера (1780–1857), прусського державного міністра юстиції. У нього було троє братів: Густав (1838–1902) став прусським державним міністром та оберпрезидентом провінції Західна Пруссія; двоє інших, Генріх (1841–1927) та Конрад (1848–1933), продовжили офіцерську кар'єру в прусській армії, дослужившись до звання генерала піхоти.
Після закінчення гімназії в Інстербурзі та навчання в університетах Берліна та Кенігсберга, Госслер вступив до гренадерського полку № 1 «Кронпринц» (1-й Східнопрусський) Прусської армії як однорічний доброволець на початку війни проти Франції в 1870 році. Він брав участь у битвах під Нуасвіллем, Віллер-л'Ормом, Сервіньї, Ам'єном, замком Робер-ле-Дьябель, Орівалем, Пуйї та Сен-Кантеном, а також в облозі Меца. До середини березня 1871 року він дослужився до звання другого лейтенанта і після укладення мирного договору служив ад'ютантом окружного командування в Кенігсберзі з лютого 1875 по квітень 1877 року. Госслера було підвищено до першого лейтенанта в середині квітня 1880 року, він служив полковим ад'ютантом з 1 квітня 1881 по 15 вересня 1885 року, а згодом був призначений ад'ютантом 11-ї піхотної бригади. Залишаючись на цій посаді, 12 червня 1886 року його перевели до 2-го Тюринзького піхотного полку № 32, а через місяць підвищили до гауптмана. З 1 квітня 1887 року його звільнили з командування та перевели до Бранденбурзького фузілерного полку № 35 командиром 10-ї роти. Після нетривалого призначення до піхотної стрілецької школи, Госслера було підвищено до майора в середині грудня 1894 року та призначено до свого полку. На цій посаді його 27 січня 1895 року перевели до 25-го піхотного полку «фон Лютцов» (1-й Рейнський) у Раштатті, а 18 серпня 1895 року призначили командиром 4-го батальйону. З формуванням 8-го Баденського піхотного полку № 169, 22 березня 1897 року, з 1 квітня 1897 року, Госслер став командиром 2-го батальйону, сформованого з його попереднього батальйону. 24 травня 1898 року його було призначено командиром школи унтерофіцерів у Вайссенфельсі, і на цій посаді в середині квітня 1901 року його було підвищено до оберстлейтенанта. 22 квітня 1902 року Госслеру спочатку було доручено обов'язки коменданта фортеці Боєн. 18 квітня 1903 року його було призначено комендантом, а через рік підвищено до оберста. 16 лютого 1907 року йому було присвоєно звання генерал-майора запасу, а 21 лютого 1911 року його було внесено до резервного списку з пенсією.
Сім'я 3 жовтня 1885 року в Кенігсберзі Госслер одружився з Елізабет фон Готтберг (1858–1902). Вона була дочкою землевласника Густава фон Готберга, власника маєтку Пройсіш-Вільтен, та Фердинанди фон Вернсдорфф.
Нагороди
Орден Червоного орла 3-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль
Література
Otto Zimmer-Vorhaus: 1813/1913. Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments von Lützow (1. Rheinisches) Nr. 25 und seines Stammes, des Kgl. Pr. Von Lützowschen Freikorps. Otto Beckmann Verlag, Berlin 1913, S. 175–176. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. 1941. Teil B (Briefadel). Zugleich Adelsmatrikel der Deutschen Adelsgenossenschaft, Justus Perthes, Gotha 1940, S. 191. Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch des Adels. Adelige Häuser B XVIII, Band 95 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1989, S. 176. (Familienartikel)