Галіна Миколайська-Брандис (польською Halina Mikołajska-Brandys, народилася 22 березня 1925 року в Кракові, Польська Республіка померла 22 червня 1989 року у Варшаві, Польська Народна Республіка) – польська акторка та режисеркаhttps://filmpolski.pl/fp/index.php?osoba=111046

Біографія Вона народилася в родині Мар'яна Миколайського (народився 1894) та Марії, уродженої П'ятковськоїHalina Mikołajska M.J. Minakowski, Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego [dostęp 2024-05-31]..

Активність Під час війни вона виступала в Підпільному театрі Адама Муларчика в Краковіhttps://culture.pl/pl/tworca/halina-mikolajska.

Після війни, у 1945–1946 роках, вивчала хімію у Варшавському університеті.Навчалася в Державній драматичній школі при Старому театрі в Кракові, яку закінчила 1947 рокуhttps://encyklopediateatru.pl/osoby/3380/halina-mikolajska. Дебютувала на професійній сцені в ролі Еврідіки у виставі «Орфей» у постановці Владислава Возніка. Виступала в Кракові в таких п’єсах, як «Отелло» Вільяма Шекспіра, «Маскарад» Ярослава Івашкевича, «Юдифь» Шарля Пейре-Шаппюї та «Три сестри» Антона Чехова. 1949 року виступила в Камеральному театрі у Вроцлаві у виставі «Німці» Леона Кручковського, виконавши роль Рут.

З 1950 року жила у Варшаві. Спочатку виступала в Польському театрі. Визнання здобула завдяки ролям Амелії у виставі Юліуша Словацького «Горщинський» та Етель у виставі Леона Кручковського «Юліус і Етель». 1955 року розпочала співпрацю з Театром Будинку Польської армії, який 1957 року було перейменовано на Драматичний театр. Виконала там близько десяти ролей, зокрема головні: Рахель у виставі Станіслава Виспянського «Весілля», Шень-Де і Шуй-Да у виставі Бертольта Брехта «Добрий чоловік із Сичуаня» та Стару у виставі Ежена Йонеско «Стільці». Також дебютувала як режисерка у Драматичному театрі, здійснивши постановку світової прем’єри п’єси Вітольда Гомбровича «Івонна, принцеса Бургундська» (1958)

Подальша кар’єра була пов’язана із Сучасним театром Ервіна Аксера та Національним театром. Виконувала ролі у виставах: «Агамемнон» Есхіла, «Кордіан» Юліуша Словацького, «Марія Стюарт» Фрідріха Шиллера, «Старі часи» Гарольда Пінтера, «Перехрестя» Поля Клоделя, «Три сестри» та «Вишневий сад» Антона Чехова, «Ян Габріель Боркман» Генріка Ібсена, «Мати та водяна курка» Станіслава Ігнація Віткевича.

У 1976–1981 роках через опозиційну діяльність практично не виступала на професійній сцені. 1982 року, після повернення з інтернування, виконала головну роль Гестії у виставі «Визволення» Станіслава Виспянського, отримавши тривалі овації глядачів. У 1980-х роках брала активну участь у незалежному культурному житті, декламувала поезію та виступала з монодрамами. Її останньою роллю була Марія Шварц у виставі Іренеуша Ірединського «Терористи»

У 1953–1962 роках працювала викладачкою у Державній вищій театральній школі у Варшаві.

Діяльність опозиції У пізній період Польської Народної Республіки була опозиційною діячкою. Підписала «Меморіал 59». З 1976 року була членкинею Комітету оборони робітників (KOR), а згодом Комітету соціальної самооборони «KOR» (KSS «KOR»)https://encyklopediateatru.pl/osoby/3380/halina-mikolajska. У січні 1978 року підписала установчу декларацію Товариства наукових курсів. Неодноразово зазнавала переслідувань з боку Служби безпеки. Була серед артистів, яким забороняли виступати на радіо, телебаченні, а згодом і в театрі.

Під час воєнного стану була інтернована та перебувала в Явоже, Ґолдапі та Дарловку.

Перед смертю вона взяла участь у перших частково вільних виборах 4 червня 1989 року.

Вона померла у Варшаві та була похована на лісовому цвинтарі в Ласках (ділянка D-VII-13).

Приватне життя

У 19 років вона вийшла заміж за архітектора Януша Балленштедта ; її другим чоловіком був художник Александер Стефановський. Її останнім чоловіком був письменник Мар'ян Брандис. 1976 року вона намагалася покінчити життя самогубством. Вона була тіткою Антоніни Кшиштонь .

Фільмографія

Пригода в Марієнштаті (1953) муляр Героїчна (1957) Ніхто не дзвонить (1960) Ольга Стареньська Інший берег (1962) у ролі жінки з дитиною Біля залізничної колії (1963) у ролі єврейської жінки Сімейне життя (1970) Ядвіга, тітка Віта та Белли «Пікова дама» (1972) у ролі графині Анни Федотівни Нагороди та відзнаки (1973) співробітник Національних збройних сил Квартальний баланс (1974) Роза, керівник відділу Марти Камуфляж (1976) як акторка, декламує вірші Бачинського та Шимборської «Листівка з подорожі» (1983) у ролі бабусі Гроссмана

Ордени та нагороди

Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2006) Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1963) Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1954) Знак 1000-річчя Польської держави (1967)

.

Нагороди та відзнаки

1951 – Державна премія 2-го ступеня (ансамбль) за роль Анни у виставі «Гріх» Стефана Жеромського, режисер Богдан Коженєвський у Польському театрі у Варшаві; 1955 – Державна премія 2-го ступеня (ансамбль) за роль Етель у виставі «Юліуш і Етель» Леона Кручковського, режисер Александер Бардіні у Польському театрі у Варшаві ; 1958 – Премія Комітету Польського радіо і телебачення за роль Варвари в радіопрограмі «Бідні люди» за мотивами Федора Достоєвського; 1970 – «Золотий екран» за найкращі жіночі ролі у телевізійних театральних постановках – ролі Тетії у виставі Евріпіда «Андромаха» у режисера Яна Мацейовського, Ружі у виставі Марії Кунцевичової «Незнайомка» у режисера Яна Кульчинського, ролі у виставі Вальде ван Якоба «Велика кімната» у режисера Александера Бардіні та Анастасії у п’єсі Станіслава Ігнація Віткевича «У маленькому маєтку» у режисери Зигмунта Хюбнера 1970 – «Róża» – відзнака редакції тижневика «Kobieta i życie»(«Kobieta i życie»(«Жінка і життя») 1971 – Нагорода Комітету Польського радіо і телебачення за 1970 рік за акторську гру в Телевізійному театрі.

.

Вшанування 4 червня 2012 року в парку маршала Едварда Ридз-Шмігли у Варшаві, біля будівлі Сенату, відкрили пам’ятник актрисі авторства Кристини Фалдиги-Сольської. Пам'ятник відкрили президент Броніслав Коморовський і Данута Шафлярська .

Мала сцена Драматичного театру столичного міста Варшави у Палаці культури та науки названа на честь Галіни Миколайської.

Посилання

Зовнішні посилання

Halina Mikołajska, [w:] Twórcy [online], Culture.pl [dostęp 2024-07-08]. Halina Mikołajska, [w:] Encyklopedia teatru polskiego (baza wiedzy: Osoby) [dostęp 2024-07-08]. Halina Mikołajska na zdjęciach w bazie Filmoteki Narodowej „Fototeka”