Армія Нізама-і Джедіда () — новий військовий устрій програми реформ Нізам-і Джедід, яка розпочалася в Османській імперії року.«The Nizam-I Cedid Army under Sultan Selim III 1789—1807» Stanford J. Shaw Oriens Vol. 18/19, (1965/1966), pp. 168—184 Армія Нізама-і Джедіда, яка свого часу значною мірою зазнала невдачі, проте виявилася набагато ефективнішою піхотною силою, ніж яничари.«The Nizam-I Cedid Army under Sultan Selim III 1789—1807» Stanford J. Shaw Oriens Vol. 18/19, (1965/1966), pp. 168

Після того, як Австрія та Росія завдали поразки османським турецьким військам у російсько-турецькій війні 1787–1792 років, османський султан Селім III (1789—1807) дійшов висновку, що для виживання імперії Османська армія потребує серйозної реформи. У результаті він розпочав низку реформ, спрямованих на реорганізацію армії за зразком європейських збройних сил. Вони передбачали застосування європейських методів вишколу, озброєння та навіть офіцерського складу. Ці реформи викликали занепокоєння у яничарів, які ставилися до них ыз підозрою та неприйняттям. З цією метою Селім III у 1797 році заснував «Нізам-і Джедід», яка мали замінити яничарів. До 1806 року ця нова армія налічувала 23 000 осіб, була оснащена уніформою у французькому стилі, європейською зброєю та сучасним артилерійським корпусом. Завдяки своєму виразно сучасному характеру армія отримала назву «Нізам-і Джедід», що в перекладі з османської турецької означає «Новий порядок».A History of the Modern Middle East, by William L. Cleveland and Martin Bunton, , pp. 111113 Носії англійської мови запозичили османське турецьке слово як «нізам» і застосовували його у широкому значенні у ХІХ столітті до османської армії або будь-якого османського солдата. — 1840-77 […] «The Turkish regular army, the principal constituent of Sultan Selim III's New Order (Nizam-ı Cedid), proclaimed in 1793; the body of men composing this army; a soldier of this army.»

Однак, коли у грудні 1806 року знову спалахнула війна з Російською імперією, Селім III не наважився кинути в бій свою вишколену за західним зразком армію, попри її значну чисельність, що перевищувала 25 000 вояків. Старий порядок чинив запеклий опір цьому періоду реформ в Османській імперії: спершу це проявилося влітку 1806 року під час Едірнського інциденту, коли коаліція яничарів та місцевих аянів силоміць зупинила спроби султана поширити «Новий порядок» на Фракію, а згодом — у травні 1807 року, коли самого Селіма було скинуто з престолу, армію було розпущено, а частину її солдатів винищено. Хоча для Селіма III проєкт «Нізам-і Джедід» закінчився невдачею, реформаторські зусилля продовжилися за правління Махмуда II (1808—1839). Ліквідація яничарського корпусу під час «Щасливої події» 1826 року не поклала краю військовим поразкам від Росії.

Набір та навчання Набір до армії Нізам-і Джедід принципово відрізнявся від традиційної османської системи, заснованої на яничарах і феодальному ополченні (тімарах). Це була професійна армія, сформована переважно з добровольців і селянських хлопців, без універсальної військової повинності. Губернатори та місцеві нотаблі Анатолії (але не Балкан чи арабських провінцій) отримували квоти на відправлення молодих селян до Стамбула для навчання. Рекрути проходили відбір за віком (зазвичай 15–30 років включно) і фізичними даними.

Ядро армії виникло ще наприкінці 1791 — на початку 1792 року під час війни з Росією, коли великий візир Коча Юсуф-паша зібрав у своєму таборі ренегатів (перебіжчиків) та кількох турків, які пройшли російську службу. Вони почали тренуватися з європейською зброєю та тактикою. Після повернення до столиці цей підрозділ розмістили в ізольованому Левенд-Чіфтліку на північ від Стамбула, щоб уникнути опору традиційних корпусів. Султан Селім III особисто оглянув навчання і схвалив створення нової армії. Початковий набір включав близько 100 турків зі стамбульських вулиць, ренегатів та іноземних інструкторів (французьких та інших).

Навчання проводилося за європейським (переважно французьким) зразком: стрільба залпами, маневри в лінії та колоні, використання багнетів, сучасна артилерія. Інструкторами були європейські офіцери (французи, як-от Менан, Лузен та інші), а також досвідчені ренегати. Солдати отримували однострій європейського зразка, сучасну стрілецьку зброю та регулярну платню. Тренування були інтенсивними та регулярними, з акцентом на дисципліну та колективні дії, що радикально відрізнялося від традиційних османських практик. Провінційні губернатори також набирали та навчали підрозділи на місцях під наглядом офіцерів з центру.

Солдати служили тривалий термін (фактично професійно, без чітко визначеного обмеження на початку), отримуючи платню, харчування та можливість кар’єрного зростання. Це дозволяло формувати боєздатні підрозділи, лояльні до султана, на противагу яничарам.

Організація та чисельність Армія Нізам-і Джедід була організована за сучасними європейськими принципами: полки (alay/tertip), батальйони (tabur), роти. Основу становила піхота, підтримана сучасною артилерією та обмеженою кавалерією. Підрозділи мали чітку ієрархію офіцерів (від командирів рот до вищих чинів), з окремим фінансуванням через спеціальну скарбницю (Ірад-і Джедід). Штаб-квартира та значна частина сил розташовувалися в Стамбулі та Левенд-Чіфтліку, решта — в ключових анатолійських центрах.

Чисельність швидко зростала:

1797 року (один полк): близько 2536 осіб і 27 офіцерів. 1800 року (два полки): близько 4317 осіб. 1801 року : понад 6000 осіб. Кінець 1806 року: 22 685 солдатів і 1590 офіцерів (за даними Стенфорда Шоу). Близько половини дислокувалося в столиці, решта — в провінціях. Інші оцінки вказують на 23 000–26 000 до 1806—1807 років.

Участь у бойових діях У 1799 році контингент Нізам-і Джедід брав участь у бойових діях, допомагаючи Джеззару-паші у його протидії Наполеону в Палестині. Група піхотинців та артилеристів Нізам-і Джедід підтримувала адмірала сера Сідні Сміта з Британського Королівського флоту в успішній обороні Акри. Третину османських сил було спрямовано на допомогу британським військам у виведенні французів з Єгипту, тоді як нізами також відіграли вирішальну роль у захопленні Рашида. У вересні 1806 року губернатор Скутарі Ібрагім-паша Бушатлі очолив армію Нізамів проти фортеці Деліград у битві при Деліграді під час Першого сербського повстання.

Армія Секбан-і Джедід Армія Секбан-і Джедід була короткою та невдалою спробою (29 серпня — 18 жовтня 1808 року) Байрактара Мустафи-паші відродити армію Нізам-і Джедід за європейськими зразками.Mesut Uyar, Edward J. Erickson, 2009, A Military History of the Ottomans: From Osman to Atatürk, ABC-CLIO, page 196 Спроба провалилася, оскільки яничари повстали та вбили Алемдара Мустафу-пашу. Секбан-і Джедід було скасовано, а всі привілеї традиційного корпусу Капикулу, до якого належали яничари, були поновлені.

Популярна культура

Нізам-І Кедід з'являється у серії відеоігор Total War під назвами Empire: Total War та Napoleon: Total War, служачи новою регулярною лінійною піхотою. Нізамський фузилер з'являється у Definitive Edition Age of Empires 3 к унікальний піхотний підрозділ Османської імперії.

Див. також

Османські реформи

Примітки