Сходження лавини в Бялому Ярі сталося 20 березня 1968 року. Лавина накрила 24 особи, які йшли дном у Карконошах. П'ятьом людям, яких відкинуло повітряною хвилею, вдалося вижити. Решта 19 осіб — серед них 13 громадян СРСР, 4 громадян НДР та двоє громадян Польщі — загинули.

Рятувальну операцію проводила польська (, GOPR), чеські рятувальники та добровольці. Загалом в операції взяли участь 1100 осіб. Останні тіла загиблих знайшли лише 1 та 5 квітня.

Причини та перебіг подій

Погодні умови протягом першої декади березня були відносно стабільними: безвітряно, сонячно, температура близько нуля градусів, і це сприяло не дуже товстого шару снігу. Тала вода просочувалася в товстий шар ґрунту (дезінтегрований гранітний щебінь та поодинокі великі блоки граніту). Крім того, ґрунт розмивався тріщинними джерелами Бялого Яру. Друга декада березня розпочалася з сильних снігопадів, падіння температури нижче нуля та завірюх. 13 березня зафіксовано короткочасні прояснення. Сніг, перед цим насичений водою, зацементувався, а зверху випала велика кількість свіжого мокрого снігу, після чого — ще один шар сухого снігу. Цей останній шар мав різну щільність.

Подальші снігопади та хуртовини спричинили значне перевантаження снігом схилів із відносно крутим ухилом. Рівновагу снігового покриву було порушено, що призвело до сходу 17 березня невеликої лавини (так званої «снігової дошки»). Снігопади та хуртовини відбувалися переважно вночі, тоді як вдень спостерігалися прояснення та сильне сонячне нагрівання. Це призводило до танення верхніх шарів снігу, і утворена вода просочувалася глибше. Замерзлий щебенево-крижаний ґрунт не зазнавав цих змін.

Опівдні 20 березня під впливом сильного сонячного випромінювання великі маси снігу стрімко відірвалися і з величезною швидкістю понеслися по мерзлому ґрунту в долину.

Лавина

20 березня погода сприяла пішим прогулянкам. Однак через закриття на гору , туристи вирішили піти пішки вздовж Бялого Яру. Вони проігнорували знаки лавинної небезпеки, а також попередження в пансіонатах, адміністрацію яких рятувальники GOPR повідомили після того, як три дні тому зійшла аналогічна лавина.

Серед людей на шляху лавини опинилися 13 росіян (молодих вчителів з Куйбишева), 4 німців та 2 поляків. Незадовго до удару лавини кілька польських сімей з дітьми повернули назад через втому до пансіонату «Ганка», і лише троє осіб продовжили шлях. Лавина заскочила туристів на перехресті доріг, коли вони сперечалися, чи йти в бік гірського притулку «Strzecha Akademicka», чи до верхньої станції підйомника на Малу Копу.

Лавина зійшла об 11:10 ранку,, хоча деякі джерела вказують час до 11:00. Довжина становила понад 600 метрів (деякі джерела вказують 800 метрів або майже кілометр), ширина — від 20 до 80 метрів, товщина — близько 12 метрів, а висота фронту — від 20 до 25 метрів. Маса снігу важила 50 000 тонн. Час руху лавини становив 48 секунд, а її швидкість, за оцінками, сягала 100 км/год або навіть більше.

Рятувальна операція

Першими лавину помітили спортсмени, які бігли одразу за радянсько-німецькою групою. Вони негайно почали пошуки постраждалих. Офіційна рятувальна операція розпочалася близько 11:15. П'ятьох туристів, яких поривом вітру відкинуло з траєкторії лавини, доправили до лікарні — двох німців, двох поляків та одного росіянина. Вони стали єдиними, хто вижив у цій катастрофі.

Прибула рятувальна команда з Чехословаччини з собакою, навченим шукати жертв лавин. Один із чеських рятувальників за два роки до цього був врятований з аналогічної лавини польськими колегами з GOPR. Чеська команда перейшла на польську сторону під відповідальність командира застави «Над Снєжкою». Перших жертв лавини знайшов чеський . Рятувальники йшли слідом, використовуючи зонди, а потім лопатами розкопували ділянки, позначені чорними прапорцями. Витягнутих жертв спочатку доправляли до військового намету, а потім до моргу. Через брак саней, тіла переносили на лижах, зв'язаних мотузкою.

Пошуки тривали до пізнього вечора, попри загрозу повторного сходження лавини. Були плани артилерійським обстрілом, але від них відмовилися, коли ледь не пошкодили чеський гірський притулок (за іншими даними, снаряди просто застрягли в снігу).

Протягом наступних двох днів було знайдено ще шість тіл. Останні тіла витягли 1 та 5 квітня. Більшість жертв загинули від травм, дехто — від задухи.

У пошуковій операції взяли участь понад 1100 осіб.

На місце трагедії прибули дипломатичні представники СРСР та НДР. Генеральний консул СРСР звинуватив польську владу в навмисному спричиненні лавини.

Наслідки

Після сходу лавини в кількох місцях чаші краю щебеневих покривів відступили на 2–3 метри. Проте рослинність у Бялому Яру постраждала відносно мало. Було зламано кілька кущів горобини, кілька ділянок дерену розміром 250 × 50 см змістилися приблизно на три метри вниз, а також були пошкоджені молоді берези та горобини в нижній частині яру.

Після завершення рятувальної операції керівництво GOPR надало додаткове обладнання рятувальній групі Карконош. Після катастрофи поширилися чутки, що в Бялому Яру загинули агенти Штазі та КДБ, які шукали тунель, де нібито було сховано золото нацистів. Ці чутки ніколи не підтвердилися, попри інтерес з боку польської розвідки.

Вшанування пам'яті

Невдовзі після події на місці трагедії було встановлено інформаційну табличку, а згодом — пам'ятник із гранітних блоків. Цей монумент був зруйнований черговою лавиною у 1974 році. 10 серпня 2018 року, під час святкування Дня гірників, у Бялому Яру було відкрито новий пам'ятник. При його будівництві використали один із гранітних блоків попереднього монумента.

Примітки