RWE Vertrieb AG проти Verbraucherzentrale Nordrhein-Westfalen eV (2013 року) (C-92/11) — справа щодо права ЄС та захисту прав споживачів, що стосується Директиви про несправедливі умови у споживчих договорах. У ній наголошується на основах захисту прав споживачів, що стосуються нерівності переговорної сили та дисбалансу в інформації.

Факти Компанія RWE Vertrieb AG постачала природний газ споживачам за «спеціальними» та «стандартними» контрактами. Тарифи частково встановлювалися національним законодавством. Зміни тарифів регулювалися для «стандартних» контрактів, але не для спеціальних контрактів. Газова компанія могла змінювати ціни в односторонньому порядку, не пояснюючи причин, умов чи обсягу змін. Законодавство лише вимагало інформування споживачів про зміни та дозволяло їм розірвати договір, якщо вони з ними не погоджуються. RWE підвищувала ціни на газ чотири рази між липнем 2003 року та жовтнем 2005 року, і споживачі фактично не мали можливості змінити постачальника газу. Verbraucherzentrale NRW eV (Центр споживачів Північного Рейну-Вестфалії) вимагав відшкодування за підвищення цін.

Судове рішення

Федеральний суд Німецький Bundesgerichtshof задовольнив позов, і апеляції RWE були безуспішними. RWE звернулася до Європейського суду з проханням визначити (1) чи означає стаття 1(2) Директиви 93/13, яка виключає застосування до обов'язкових або законодавчих нормативних положень, що не може застосовуватися до загальних положень та умов у договорах, які відтворюють національне законодавство. Вона також запитала, чи (2) національному законодавству суперечить стаття 3 (умови, що не узгоджуються індивідуально, є несправедливими, якщо вони незбалансовані та не мають добросовісності) та стаття 5 (умови повинні бути викладені простою та зрозумілою мовою) у поєднанні з пунктами 1(j) та 2(b) Додатка А, а також стаття 3(3) Директиви 2003/55.

Німецький уряд стверджував, що це матиме серйозні фінансові наслідки для контрактів на постачання газу до Німеччини.

Європейський Суд Справедливості Європейський Суд Справедливості постановив, що система захисту прав споживачів ґрунтується на ідеї про те, що споживач перебуває у слабшому становищі. Німецький законодавчий орган навмисно вирішив не застосовувати національне законодавство до спеціальних договорів. Фінансові наслідки для постачальників газу не можна було вивести лише з того, як можна тлумачити закон.

Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки