Гіпотеза стабільності чорної діри — це припущення, що збурена чорна діра Керра в просторі Мінковського повернеться до стану табільності. Це питання було розроблено в 1952 році французькою математичкою Івонн Шоке-Брюа.
Стабільність порожнього простору Мінковського є результатом дослідження Клайнермана та Христодулу 1993 року.
У статті Хінца та Вайзі 2016 року було доведено стабільність чорних дір Керра, які повільно обертаються, у просторі де Сіттера.
Обмежений ж результат стабільності для чорних дір Керра у просторі-часі Шварцшильда був опублікований Клайнерманом та Сефтелем у 2017 році.
Кульмінацією у 2022 році стала публікація серії статей Джорджі, Клайнермана та Сефтеля, в яких представлено доказ гіпотези про повільно обертові чорні діри Керра у просторі-часі Мінковського.
Див. також
Теорема Біркгофа Теореми Пенроуза — Гокінга
Посилання