Гелена Семадені, до шлюбу Габеркант ( 15 березня 1868 рокуДата народження на надгробку — 1867 рік., Домб'є, Королівство Польське, Російська імперія — 24 вересня 1948 року, Гданськ, Польська Народна Республіка) — польська вчителька, засновниця та керівниця Жіночого наукового інституту Гелени Семадені в Каліші, який у 1901–1904 роках відвідувала, зокрема, Марія Домбровська.
Школу та її вчителів Марія Домбровська зобразила у романі «Ночі та дні» (1931–1934); подружжя Семадені виступає там під вигаданим прізвищем Венордени.
Біографія Батьком Гелени Габеркант був Адам Габеркант (Ян Адам Габеркант)W drzewie rodowym wykonanym przez jego wnuka Tadeusza Semadeniego podane jest pojedyncze imię Adam. To samo imię pojawia się w wielu opisach jego działań w Łomży i w Kaliszu, w innych zaś źródłach podawane jest Jan Adam. W bazie nekrologi-baza.pl znajdują się: Haberkant Adam oraz Haberkant Jan Adam, obaj z, який народився 25 грудня 1829 року у Варшаві, син кондитера Яна Габерканта та Антоніни, до шлюбу ШвінарськоїŻycie Adama Haberkanta opisuje K. Walczak, Pastor Adam Haberkant i jego działalność na Ziemi Kaliskiej, [w:] K. Walczak (red.), Pięćset lat reformacji na Ziemi Kaliskiej, Zeszyty Kaliskiego Towarzystwa Przyjaciół Nauk 18 (2018), s. 219–228.. Він вивчав теологію в Дерпті у 1849–1854 роках. 1858 року став пастором у Ломжі. Був польським патріотом і виголошував проповіді на підтримку Січневого повстання, за що 1863 року був засланий до Пензенської губернії Російської імперії. Завдяки заступництву консисторії Євангелічної церкви йому дозволили повернутися через два роки заслання, однак здоров’я він так і не відновив повністю. Згодом був пастором у Домб’ї-над-Нером (1865–1872), а пізніше, до самої смерті 1905 року, — у Каліші. Її мати Гелена Тидельська (1844–1916) була дочкою Яна Богуміла Тидельського, пастора з ВлоцлавкаEduard Kneifel, Die Pastoren der evangelisch-augsburgischen Kirche in Polen. Ein biographisches Pfarrerbuch mit einen Anhang, Eging 1968.R. Waleszczak, Parafie ewangelicko-augsburskie w Łomżyńskiem do 1939 r., Studia Łomżyńskie tom XIX, s. 42, Łomżyńskie Towarzystwo Naukowe im. Wagów, Łomża 2008.Parafia Ewangelicko-Augsburska w Piszu. Historia – Łomża. pisz.luteranie.pl. [dostęp 2017-08-27]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-08-25)]. Подружжя Габеркантів стало прототипами старших душпастирів Венорденів у романі «Ночі та дні»Домбровська описала Адама так: Старий був дуже огрядним, але його пухкі губи та жовті очі, одне з яких мало сіру вію, мали приємний вираз, особливо коли він посміхався, що він робив майже постійно. ↑ M. Dąbrowska, Noce i dnie, wyd. XXIV, Warszawa, Czytelnik 1982, tom 3, s. 8–9..
Молодшою сестрою Гелени була Ванда Габеркантівна, докторка хімії, природознавиця та діячка освіти.
1883 року Гелена Габеркант закінчила державну жіночу гімназію в Каліші, яка з 1918 року діяла під назвою Державна жіноча гімназія імені Анни Ягеллонки. 1894 року вона одружилася з Владиславом Семадені, євангелічно-реформатським пастором, в Жихліні поблизу Коніна. У 1890-х роках керувала школою-інтернатом у Коніні. У ті часи школа-інтернат була школою досить серйозного характеру та рівня навчання, що доповнювала попередню початкову домашню освіту. Вона була призначена для дівчат з вищих соціальних класів, часто в школах-інтернатах. Історичну інформацію про жіночі школи та школи-інтернати в Польському королівстві розглядає Єва Андрисяк у статті «Жіночий науковий інститут імені Гелени Семаденової в Каліші та його значення для жіночої освіти» у К. Вальчак (ред.), «Pięcent lat reformacji na Ziemi Kalskiej», Zeszyty Kalskiego Towarzystwo Przyjaciół Nauk 18 (2018), с. 171–188. Серед викладацького складу там були Ванда ГаберкантівнаPiotr Gołdyn, Wkład Wielkopolan Wschodnich w rozwój oświaty w Polsce w pierwszej połowie XX wieku. Wybrane przypadki, Lubelski Rocznik Pedagogiczny t.35, z.4, 2016, s. 162–164. та Стефанія Луція ЕссеPiotr Pęcherski: Powązki Konina . [dostęp 2017-06-27]. (pol.).. Пізніше працювала у КалішіW tygodniku Życie Kalisza nr 30 z 20 IX 2017 można przeczytać, że po 1905 r. wraz z liberalizacją polityczną przyszła też możliwość samoorganizacji emancypantek w Kaliszu. W grudniu tego roku powstał Związek Pracy Kobiet. Pierwszą przewodniczącą została właścicielka pensji Helena Semadeni, http://www.zyciekalisza.pl/index.php?str=82&id=87533 [dostęp 2017-09-21].. 1909 року переїхала разом із чоловіком із Каліша до Варшави.
Похована на євангельському реформатському кладовищі у Варшаві (ділянка L-1-3)śp. Helena Semadeni.
Пансіонат у Каліші 1901 року Гелена Семадені перенесла свою школу до Каліша, заснувавши чотирикласнуЦі чотири класи відповідали першим чотирьом класам російської урядової гімназії. Марія Шумська, яка розпочала навчання у другому класі пансіону Гелени Семадені у віці 12 років, після закінчення там четвертого класу розпочала навчання у п'ятому класі російської жіночої гімназії. Ewa Głębicka, Dąbrowska (nie)znana. Szkice. Warszawa 2016, s. 13. школу-інтернат на вулиці Бабіна, 2Dąbrowska w Kaliszu. Centrum Informacji Turystycznej w Kaliszu. [dostęp 2017-12-08]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-08-25)].Gazeta Kaliska 139 (1901), s.4., яка 1907 року була перетворена на семикласну жіночу гімназію. Як дочка засланця, вона усвідомлювала, що матері відіграватимуть фундаментальну роль у вихованні молоді в дусі розумного патріотизму, тому належна освіта дівчат середнього класу була особливо важливою для суспільства. Роками пізніше Марія Домбровська згадувала:
«Я навчалася там у польській школі. Я не знала патріотизму, який розумівся б як ненависть і бунт. Ці почуття були для мене зрозумілими лише на уроках історії Польщі. Крім того, у нашій школі Польща ніби вже давно була незалежною. Усе там випромінювало доброзичливість до світу, людей і життя. Ці почуття захопили й мене, і тим легше, що я була до них природно схильна»M. Dąbrowska, opowiadanie Strajk szkolny.Teresa Rudowicz: Kalisz literacki (2). pisarze.pl, 2013-11-04. [dostęp 2017-08-27]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-08-25)].
У романі «Ночі та дні» Марія Домбровська описала школу Гелени Семадені та життя її учениць. Ім’я Венорденів (Гелени Семадені та її чоловіка) з’являється в усіх томах твору. Вона писала, зокрема:
«Усе інтелектуальне життя Калинця завжди оберталося навколо них [родини Венорденів]. Вони передплачували щонайменше десять англійських, французьких та інших журналів»M. Dąbrowska, Noce i dnie, wyd. XXIV, Warszawa, Czytelnik 1982, tom 2, s. 156–157.
«Венордени […] були настільки зайняті справами шкільної ради, що запізнювалися на уроки. […] управління інтернатом вимагало величезних зусиль. […] борги, повернення коштів, векселі. […] доводилося підлещуватися до урядового інспектора, щоб він не приходив або, якщо приходив, не звертав уваги на різні справи. Пан Венорден усіма силами допомагав дружині […] дівчата із захопленням слухали уроки своїх керівників, бо вони вміли оживити свої короткі заняття, пробуджуючи інтерес і захоплення предметами, які викладали»M. Dąbrowska, Noce i dnie, wyd. XXIV, Warszawa, Czytelnik 1982, tom 3, s. 76.
«У школі пані Венорден не навчали патріотизму, що ґрунтується на ненависті, і майже не відчувалося поневолення, адже жоден гніт не здатний проникнути в усі сфери життя без винятку. Разом із відчуттям скромної, короткочасної свободи там панували доброзичливість і розуміння до людей, народів і світу»M. Dąbrowska, Noce i dnie, wyd. XXIV, Warszawa, Czytelnik 1982, tom 3, s. 284.
Примітки
Бібліографія