Євген Едуардович Фрешер (, село Розенталь Мелітопольського повіту Таврійської губернії, тепер село Нове Поле, Роздольської сільської громади Василівського району Запорізької області — розстріляний , місто Саратов або Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Саратовського крайвиконкому, 1-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

Життєпис Народився в родині робітника млина. Рано втратив батька. У 1901 році закінчив два класи початкової школи в місті Царицині і в одинадцятирічному віці змушений був покинути навчання.

З жовтня 1901 до липня 1914 року — учень, ковбасник, помічник майстра на консервно-ковбасній фабриці Кіссельмана в Царицині, вантажник на Волзі.

З липня 1914 до серпня 1915 року — рядовий 226-го піхотного полку 105-ї піхотної дивізії російської імператорської армії, учасник Першої світової війни. Брав участь у боях під Краковом і Тарнополем на Австро-Угорському фронті. З серпня до листопада 1915 року лікувався у військовому госпіталі в Києві.

З листопада до грудня 1915 року — рядовий запасного полку в місті Новограді-Волинському. З грудня 1915 до липня 1916 року — рядовий 23-го Туркестанського полку на Турецькому фронті. Брав участь у боях під Ерзерумом та Байбуртом. Був тричі поранений, отруєний газом, контужений. З липня до листопада 1916 року лікувався у військовому госпіталі в Баку. У липні 1916 — лютому 1918 року — рядовий 228-го запасного полку російсько армії в місті Тифлісі (Тбілісі).

У лютому — липні 1918 року — робітник-ковбасник консервно-ковбасної фабрики Кіссельмана і одночасно червоний партизан партизанського загону в Царицині.

У 1918 році добровольцем вступив до Червоної армії. У липні — грудні 1918 року — червоноармієць особливого Московського полку X армії на Південному фронті. З грудня 1918 до липня 1919 року був відповідальним інструктором із заготівлі продуктів продовольчого комітету X армії в Царицині та Камишині.

Член РКП(б) з березня 1919 року.

З липня до грудня 1919 року перебував на лікуванні у військовому госпіталі в Камишині та Саратові. З грудня 1919 до березня 1920 року служив червоноармійцем у військовій комендатурі X армії в Царицині.

У 1920 році висунутий на відповідальну партійну роботу. З березня до вересня 1920 року — секретар партійного комітету Управління внутрішніх справ у Царицині.

У вересні 1920 — квітні 1921 року — відповідальний секретар 2-го Царицинського районного комітету РКП(б).

У квітні 1921 — вересні 1923 року — секретар Організаційного бюро Царицинського губернського комітету РКП(б), відповідальний секретар Ніколаєвського повітового комітету РКП(б) Царицинської губернії, начальник укріпленого району з ліквідації бандитизму. Закінчив партійну школу підвищеного типу.

У вересні 1923 — червні 1928 року — відповідальний секретар 1-го районного комітету РКП(б) в місті Царицині (Сталінграді); завідувач організаційного відділу Сталінградського губернського комітету ВКП(б).

У червні 1928 — вересні 1930 року — завідувач організаційного відділу Нижньо-Волзького крайового комітету ВКП(б).

У вересні 1930 — травні 1931 року — голова Нижньо-Волзької крайової ради профспілок у місті Саратові.

У травні 1931 — червні 1932 року — 4-й секретар Нижньо-Волзького крайового комітету ВКП(б).

2 червня 1932 — 18 січня 1934 року — відповідальний секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

У січні 1934 — 25 січня 1935 року — 2-й секретар Саратовського крайового комітету ВКП(б).

30 грудня 1934 — 7 лютого 1936 року — 1-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

У січні 1936 — 31 січня 1937 року — голова виконавчого комітету Саратовської крайової ради.

1 лютого — 26 липня 1937 року — 1-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

На 20-й обласній конференції ВКП(б) АРСР Німців Поволжя (1-4 червня 1937 р.), незадовго до свого арешту, активно викривав «ворогів народу». 22 липня 1937 року заарештований органами НКВС СРСР. На липневому (26 липня 1937 року) пленумі обкому ВКП(б) АРСР Німців Поволжя оголошений «ворогом народу», звільнений з посади першого секретаря та водночас виведений зі складу бюро та пленуму обласного комітету ВКП(б).

У серпні 1937 року заарештований у справі «про підпільну націоналістичну фашистську організацію» в АРСР Німців Поволжя. 20 червня 1938 року засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до найвищої міри покарання за звинуваченням у «троцькізмі та антирадянській діяльності». Розстріляний 20 червня 1938 у Саратові (за іншими даними — в Москві).

Посмертно реабілітований 27 жовтня 1956 року Військовою колегією Верховного суду СРСР.

Примітки

Джерела Фрешер Евгений Эдуардович (Frescher Eugen) Фрешер Евгений Эдуардович (Frescher Eugen) Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016.