Служебник святительський (Архієратикон, Понтифікал) – літургійне видання, збірник текстів чинів, які відправляє архієрей. Це архієрейська літургія, чини поставлення священно- та церковнослужителів, освячення антимінсів, заснування церкви та інші. Служебник святительський 1740 р. опубліковано з ініціативи унійного митрополита Афанасія Шептицького, на той час архимандрита Унівського монастиря, монастирською друкарнею. Публікація відзначається високим рівнем художнього оформлення й поліграфії, належить до найошатніших українських стародруків. Поєднання адресації книги вищому духовенству та багатого оздоблення вказує на те, що унівський Служебник святительський поряд зі своїм прямим (літургійним) призначенням, міг бути урочистим подарунком для церковних ієрархів. Є пам’яткою мистецтва книги.
Історія видання Можливо, під час підготовки книги до друку, використовували подібний за змістом і складом Понтифікал (Супрасль, Друкарня Благовіщенського монастиря, 1716), адже друкарня Успенського монастиря в Уневі у XVIII ст. практикувала передрук супрасльських видань.
Зміст видання На відміну від Служебників (Літургіконів), які неодноразово видавалися різними друкарнями й містили передусім тексти літургій та служб усього року за церковним календарем, Служебник святительський 1740 р. включає одну літургію, чини поставлення священно- та церковнослужителів, освячення антимінсів, заснування церкви та інші, служби річного циклу в ньому відсутні. Титульну сторінку оформлено у вигляді традиційної гравійованої рамки – т. зв. форти. Відразу після титулу вміщено текст розпорядження Афанасія Шептицького, даного в Уневі 29.ІІІ.1740 р., про друк цієї книги, за ним іде зміст і текст літургії, далі – чини Служебника святительського, завершують книгу молитви після причастя.
Мова видання Служебник святительський 1740 р. складено церковнослов’янською мовою української редакції. Українізми трапляються в текстах коментарів, наприклад, дієслово «мати» замість церковнослов’янського «имѣти»: «чрезъ годину варити ся маютъ» (с. 135). У церковнослов’янських текстах фіксується поплутування літер Ы / И після приголосних, що вказує на українську вимову.
Поліграфічні й художні особливості Книга надрукована форматом у двійку, має формулу , 300, с. (складається з 310 сторінок – 155 аркушів). Надрукована чорною й червоною фарбами, червону фарбу (цинобру) використано для заголовків, фрагментів тексту та деяких елементів художнього оформлення. Для друку використано шрифти двох кеглів (висота 10 рядків відповідно 135 і 83 мм), що візуально виокремлює частини тексту й полегшує пошук потрібного місця у книзі: великим шрифтом надруковано літургійні тексти, меншим – різноманітні пояснення, зміст і колонтитули. Служебник святительський 1740 р. є єдиним відомим унівським виданням, де вміщено ноти. Це кілька нотних рядків, якими супроводжується текст піснеспіву на с. 30.
Видання прикрашене великою кількістю гравійованих оздоб. Це мідерит – згадана форта з центральним сюжетом «Ісус Христос вручає ключі святому Петру», решта гравюр – дереворити.
Книга має 6 потекстових ілюстрацій, це в основному зображення предметів облачення – хреста, митри, патериці. У виданні є традиційні для кириличної книги заставки (6 із 4 дощок), кінцівки (6 із 5 дощок), ініціали (художні заголовні літери, 234 з 65 дощок), а також в’язь. Особливу увагу привертають назви розділів, надруковані ініцальними літерами червоною фарбою. Після тексту розпорядження про друк вміщено невелику гравюру у вигляді печатки.
Для прикрашання книги використано також численні виливні прикраси, з яких складено посторінкові рамки, виконано оздоблення заставок і назв розділів.
Відомі примірники Примірники унівського Служебника святительського зберігаються в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, у Львівській Національній науковій бібліотеці імені В. Стефаника, Національному музеї у Львові, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Національному музеї Перемишльщини (Польща) та ін. книгозбірнях.
Бібліографія 1. Запаско Я., Ісаєвич Я. Памятники книжного искусства. Каталог старопечатных книг, изданных на Украине: у 2 ч., 3 кн. Ч. 2, Кн. 1. Львів, 1981–1984. № 1362. С. 59.
2. Заболотна Н. Унівський Служебник святительський – пам’ятка українського друкарства. Альманах бібліофілів. Кн. 3. Дрогобич, 2023. С. 3–15.
3. Заболотна Н. Супрасльські впливи на продукцію друкарні Унівського Успенського монастиря XVIII ст. Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір: Том 2 : Матеріали Міжнародної наукової конференції (Київ, 8–10 жовтня 2024 р.) : у 2 т. Київ: 2024. 556 с. С. 287–292. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0004934
4. Заболотна Н. В. Видання друкарні Унівського Успенського монастиря у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : Дослідження. Науковий каталог / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т книгозн. Київ: НБУВ, 2024. № 14. С. 228–233. https://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0005036
Посилання Служебник святительський (1740), електронна копія.