Університет Західних Земель (UZZ) — польський підпільний університет, що діяв під час Другої світової війни.

Його було засновано у жовтні 1940 року з ініціативи Управління освіти та шкільництва Західних Земель. Метою закладу була підготовка кадрів і фахівців для воєнного та повоєнного періодів. Більшість викладачів і студентів походили з Познанського університету, закритого німецькою окупаційною владоюMaciej Motas: Uniwersytet Ziem Zachodnich (UZZ), [w:] Encyklopedia ruchu narodowego. Organizacje, wydarzenia, pojęcia, t. 4, pod red. K. Kawęckiego, Instytut Dziedzictwa Myśli Narodowej im. Romana Dmowskiego i Ignacego Jana Paderewskiego, Wydawnictwo Neriton, Warszawa 2024, s. 476.. До цього середовища належали також інші переселенці з Великопольщі. Університет діяв переважно у Варшаві. Його діяльність була перерванаВаршавським повстанням, під час якого навчальний заклад втратив приблизно половину свого персоналу.

Історія До організаційного комітету університету входили професор Роман Поллак, професор Людвік Якса-Биковський, доцент Владислав Коваленко, доцент Вітольд Савицький та професор Юзеф Рафач.

Основною метою університету було забезпечення освітою випускників середніх шкіл, переселених із Великопольщі, Помор'я та Сілезії. Через вимоги конспірації викладачі користувалися псевдонімами, а слухачам курсів не видавали жодних документів про навчання.

Університет фінансувався переважно з державних коштів, плати за навчання та субсидій підпільного Міністерства освіти польського уряду. На завершальному етапі діяльності його бюджет досягав 80 000 злотих на місяць, з яких близько 8 000 злотих спрямовувалися на стипендії. Значну частину субсидій використовували для придбання книг для підпільної наукової бібліотеки.

У 1942/1943 навчальному році діяли чотири факультети: фармацевтичний, медичний, сільськогосподарський і теологічний. Найбільшим за кількістю студентів був медичний факультет, на якому навчалося 610 осіб. Також функціонувала програма вищої економічної освіти, яка згодом стала відомою як Морський інститут.

Після початку Варшавського повстання заняття було припинено, а згодом частково відновлено в інших містах, особливо медичні студії. Навчання проводилося, зокрема, у Гродзиську-Мазовецькому, Кракові, Кельцях, Єнджейові, Міланувку, Острові-Мазовецькому та Ченстохові.

За весь період існування підпільного університету в ньому навчався загалом 2181 студент, з яких 438 осіб брали участь в університетських курсах. Загалом було організовано 172 навчальні групи, у яких викладали 296 викладачів, зокрема 87 професорів. Університет також надавав допомогу полякам, ув’язненим у концентраційних таборахTadeusz Klanowski, Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu 1945-1964, Wydawnictwo UAM, Poznań, 1965, s.46–54

Ректори

Людвік Якша-Биковський (1940–1943), Роман Поллак (1943–1944).

Викладачі

Антоній Галецький, Здзіслав Грот, Вітольд Капустинський, Здзіслав Кепінський, Броніслав Косковський , Тадеуш Очіошинський, Йозеф Ройтт Здзіслав Штольцманн, Адам Вжосек, Стефан Залеський, Зигмунт Войцеховський.

Дивися також

Таємна педагогіка Західних Земель

Бібліографія

Чеслав Мадайчик: Політика Третього Рейху в окупованій Польщі, том II, Державне наукове видавництво, 1970, с. 157 Гжегож Лукомський: Таємний університет Західних земель 1940–1945, Репозиторій AMUR, 2018, с. 16 Мацей Мотас: Університет Західних Земель (UZZ), [у:] Енциклопедія національного руху. Організації, події, концепції, т. 4, за редакцією К. Кавенцького, Інститут спадщини національної думки імені Романа Дмовського та Ігнація Яна Падеревського, видавництво Neriton, Варшава 2024, с. 475-484.

Примітки