Римсько-ірландські або Римсько-гібернські відносини - це зв'язки (здебільшого торгові та культурні) що існували між Ірландією (Гібернією) та Римською імперією і тривали з 1 ст. до н. е. по 5 ст. н. е.. Ірландія була однією з небагатьох територій західної Європи що не була підкорена римлянами.
Особливості Римлянам ніколи не вдалося анексувати Гібернію (латинська назва Ірландії) до складу Римської імперії, але вони мали вплив на острів, хоча доказів цього впливу залишилося дуже мало.
Римський вплив виявлявся у трьох напрямках: торговому, культурно-релігійному та військовому.
Торговий вплив Стосунки між Римом та Ірландією були здебільшого торговими. В 1995, дослідник Річард Уорнер писав, що після того як імператор Клавдій завоював південь Британії, торгові шляхи між Середземним морем та римською Британією сягли навіть до Ірландії.Richard Warner "Tuathal Techtmar: a myth or ancient literary evidence for a Roman invasion? Географ Птолемей, в своїй мапі 1 століття н. е., навів локації прибережних поселень та племен Ірландії - знання якими на той час, як вважається, могли володіти лише торговці. До того ж, багато римських археологічних об'єктів, здебільшого ювелірні вироби та монети, були знайдені в регіонах центральної та південної Ірландії (наприклад пагорб Тара та Кашел). Римські монети також були знайдені у Ньюґранджі.Carson, R.A.G. and O'Kelly, Claire: A catalogue of the Roman coins from Newgrange, Co. Meath and notes on the coins and related finds, pages 35-55. Proceedings of the Royal Irish Academy, volume 77, section C
Згідно з теорією Томаса Чарльз-Едвардса, котрий спеціалізується на ірландських "Темних віках", у 1-3 століттях н. е. між Ірландією та римською Британією, економіка якої покладалася на рабську працю на віллах, процвітала работоргівля, що зменшувала населення Ірландії.Thomas Charles-Edwards. Early Christian Ireland pp.145-154 З занепадом імперії потік експорту рабів, вірогідно, розвернувся навпаки - з Британії до Ірландії, про що свідчить біографія Святого Патріка. Ірландці пізньої античності могли передувати ірландським вікінгам у ролі рейдерів узбережжя Ірландського моря.
Культурний та релігійний вплив Релігійний вплив пізньої Римської імперії полягав у хрещенні багатьох ірландців до прибуття Святого Патріка у століття падіння Західної Римської імперії.Saint Palladius Перша достовірна подія в ірландській історії, задокументована у Хроніці Проспера Тірона, це ординація папою Целестином Палладія на роль першого єпископа ірландських християн у 431 році - це показує що до Палладія та Патріка на території Ірландії вже жили християни. Проспер стверджує у своїй Contra Collatorem що цим Целестин "зробив варварський острів християнським", але очевидно, що християнізація була більш тривалим і помірним процесом.
Окрім впровадження нової релігії, культурний вплив Риму також помітний у одязі представників знаті кельтських племен 3 та 4 століть.Hibernia nobility clothes Абетка Огам, винайдена у 4 столітті ірландськими поселенцями на західному узбережжі Уельсу, могла бути заснована на латинському алфавіті після контактів та культурного змішання з романізованими бритами що знали латину, проте деякі дослідники оскаржують це припущення. Декілька інскрипцій огамом в Уельсі є двомовними і містять водночас і давньоірландські написи, і написи виконані бритською мовою з латинським впливом (попередник сучасної валлійської).The New Companion to the Literature of Wales, by Meic Stephens, page 540; http://ogham.lyberty.com/mackillop.html
Військовий вплив Цілком імовірно, що ірландці служили в римській армії. В джерелах 4-го ст. згадується плем'я, що перебувало на службі у війську, під назвою "". Існує припущення, що це було плем'я ірландців, а їхня назва походить від ірландського слова aitheachthúatha що означає безземельну або піддану групу людей. Відтак, можна припустити що цей термін позначає не етнічну групу, а соціальну категорію вихідців з Ірландії. У книзі Notitia Dignitatum згадується, що у складі ауксилії палатини служили чотири підрозділи набрані з цього "племені". Проте також існує можливість що аттакотти походять з Шотландії.Crawford, Peter. “The Coleraine Hoard and Romano-Irish Relations in Late Antiquity.” Classics Ireland, vols. 21–22, 2014, pp. 78-83. JSTOR, http://www.jstor.org/stable/26246064.
Існують свідчення про можливі дослідницькі експедиції римлян за часів Гнея Юлія Агріколи, хоча їх інтерпретація є темою суперечок серед істориків. В місцях таких як (який деякі історики інтерпретують як місце колишньої римської фортеці або тимчасового табора) та острів Ламбей, знахідки пов'язані з римською військовою справою можуть бути доказами римської присутності.Drumanagh Найбільш поширенна інтерпретація цих знахідок - що будь яка військова присутність римлян на острові була лише задля забезпечення безпеки торговців, можливо, у формі щорічного ринку, де романо-брити та ірландці зустрічались для торгівлі. Проте інші інтерпретації стверджують, що це могли бути просто римські торгові пости, або ірландські поселення що торгували з римською Британією.
Присутність римлян в Ірландії
Римський історик Тацит згадує що Агрікола, коли перебував на посаді губернатора римської Британії (78-84 рр. н. е.), планував захопити Ірландіїю, вважаючи що для її утримання достатньо одного легіону з ауксиліями. Він тримав у себе вигнаного "царка" (regulus) - ірландського вождя, якого планував використати для виправдання вторгнення в Ірландію.Тацит Agricola 24 Цей вождь, якого ототожнюють з Туаталом Техтмаром, котрий, за свідченнями поеми 9 століття, був вигнаний з Ірландії повстанням а пізніше повернувся з військом щоб відвоювати острів.R. B. Warner, "Tuathal Techtmar: A Myth or Ancient Literary Evidence for a Roman Invasion?", Emania 13, 1995, pp. 23–32
Римський поет 2-го ст. Ювенал, котрий служив у Британії під командуванням Агріколи, писав, що "війська були виведені за дереги Юверни (Гіберніїї)".Ювенал, 2.159-160 Можливо, під цим малась на увазі повноцінна військова експедиція до Ірландії.Philip Freeman, Ireland and the Classical World, University of Texas Press, 2001, pp. 62-64
Римські та романо-британські артефакти датовані кінцем 1-го початком 2-го ст. н. е. були знайдені здебільшого у Ленстері та, що важливо, в укріпленнях на мисі , за 24 км на північ від Дубліна, а також у похованнях на сусідньому острові Ламбей – обидві вірогідні локації висадки Туатала Техтмара. Знахідки були також в інших місцях пов'язаних з Туаталом, як от Тара та . Цілком можливо, що римляни надали підтримку ірландському вождю у відвоюванні свого трону з метою отримати дружнього сусіда, що припинив би набіги на Британію.Vittorio di Martino, Roman Ireland, The Collins Press, 2006
Таке вторгнення може пояснити пристуність бригантів в Ірландії, про яку згадується в Птолемеєвій Географії. Бриганти були бунтівним плем'ям бритів котрі, за часів Агріколи, були підкорені зовсім нещодавно. Представники знедоленої бригантської знаті могла стати активними рекрутами у Техтмаровому війську, що, для римлян, могло стати зручним способом позбавитись від нелояльного населення. Інші назви племен, асоційованих з південно-східною Ірландією включають плем'я , яких повязують з британськими думнонами, та , чия назва відома також з Галлії, також можуть бути пов'язані з цим вторгненням.R. B. Warner, "Tuathal Techtmar: A Myth of Ancient Literary Evidence for a Roman Invasion?", Emania 13, 1995, pp. 23-32
Див. також Туатал Техтмар Доісторична Ірландія
Примітки
Література Cahill, Tim. How the Irish Saved Civilization. Anchor Books. London, 1996. Charles-Edwards, Thomas. Early Christian Ireland. Cambridge University Press. Cambridge, 2000. Cooney, Gabriel. Ireland, the Romans and all that from Archaeology Ireland, Spring 1996. Crawford, Peter. “The Coleraine Hoard and Romano-Irish Relations in Late Antiquity.” Classics Ireland, vols. 21–22, 2014, pp. 41–118. Di Martino, Vittorio. Roman Ireland, The Collins Press. London, 2003. Freeman, Philip. Ireland and the Classical World. University of Texas Press. Houston, 2001 Swift, C. Ogam Stones and the Earliest Irish Christians. Maynooth: Dept. of Old and Middle Irish, St. Patrick's College, 1997. Wilson, Jacqueline. Late Iron Age and 'Roman' Ireland. Wordwell Ltd. Dublin, 2014 ISBN 978 1 905569 86 1