Старе місто Хеврон ( ) — історичний центр міста Хеврон. Археологи вважають, що стародавній Хеврон спочатку розпочався в іншому місці, в Тель-Румейді, що приблизно на на захід від сучасного Старого міста, і вважається, що спочатку було ханаанським містом. Сучасне Старе місто було заселене у грецькі або римські часи (приблизно з III по I століття до н. е.). Воно стало центром загального Хеврону за часів Аббасидського халіфату (який розпочався приблизно в 750 році н. е.).
У 2017 році його було визнано третім об'єктом Світової спадщини в Державі Палестина.
Старе місто побудоване навколо Печери патріархів, традиційного місця поховання біблійних Патріархів та Матриархів, яке шанують євреї, християни та мусульмани. Старе місто є делікатним місцем в ізраїльсько-палестинському конфлікті в Хевроні.
Історія
Сучасне Старе місто було вперше заселене або в грецькі, або, щонайпізніше, в римські часи. Воно було розташоване в долині вниз по схилу від Тель-Румейди, яка вважається центром біблійного Хеврону. Лише на початку Аббасидського халіфату сучасне місто стало центром Хеврону, розташувавшись навколо центральної точки Печери патріархів.
Міська структура Старого міста Хеврон датується періодом мамлюків і залишилася здебільшого незмінною. Більшість будівель належать до османської епохи вісімнадцятого століття, а також близько півдюжини мамлюцьких споруд. Воно складається з низки комірчастих кварталів із вузько розташованими укріпленими будинками, що функціонують як межа кожної зони, із брамами в кінці головних вулиць. Його площа становить приблизно , де проживають тисячі мешканців.
У 2017 році він став третім об'єктом Світової спадщини в Державі Палестина та був внесений до офіційного списку Світової спадщини, що перебуває під загрозою зникнення, як «Палестина, Хеврон/Старе місто Аль-Халіль».
Хевронська угода 1997 року, частина Угод в Осло, розмістила Старе місто в зоні «H2», зберігаючи ізраїльський військовий контроль, під яким воно перебуває з 1967 року. Згідно зі звітом Бецелема, палестинське населення Старого міста значно скоротилося з початку 1980-х років через вплив ізраїльських заходів безпеки, включаючи продовження комендантської години, суворі обмеження на пересування та закриття палестинської комерційної діяльності поблизу районів проживання поселенців, а також через переслідування з боку поселенців. «In total, 169 families lived on the three streets in September 2000, when the intifada began. Since then, seventy-three families—forty-three percent—have left their homes.» Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) відповіла на звіт, заявивши, що «ЦАХАЛ добре усвідомлює, що комендантська година розглядається як радикальний захід, який не слід використовувати, крім ситуацій, коли він необхідний для захисту життя цивільних осіб та солдатів… Хеврон — єдине палестинське місто, у якому ізраїльські та палестинські жителі живуть пліч-о-пліч. Через це, а також велику кількість терористичних нападів на ізраїльських жителів та солдатів ЦАХАЛу, які їх захищають, місто створює складну проблему безпеки». Завдяки зусиллям Комітету з відновлення Хеврона, що фінансується міжнародними організаціями, до 2015 року повернулося понад 6000 палестинців. У 2019 році Тимчасова міжнародна присутність у Хевроні була вигнана з міста. Комісія опублікувала конфіденційний звіт, у якому зазначалося, що Ізраїль систематично порушує міжнародне право в Хевроні та що він «серйозно та регулярно порушує» права на недискримінацію, викладені в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, через відсутність свободи пересування для палестинських жителів Хеврона.
Реконструкція Старого міста отримала премію Ага Хана з архітектури в 1998 році.
Визначні місця
Місця поклоніння
Печера патріархів, включаючи мечеть Ель-Джавалі, мечеть Усмана ібн Аффана та хоспіс Ібрагіма Мечеть шейха Алі ель-Бакка Мечеть Казаззін Синагога Авраама Авіну
Музеї
Музей Старого міста, перетворений із готелю на музей у 2021 році
Райони та адміністративні одиниці Наприкінці 19 століття Старе місто, за реєстрами, було поділено на дев'ять кварталів:
Квартал шейха Алі Бакка ; Квартал Завія (Haret ez Zawieh) ; Квартал склоробів (Харет Кезазін) (див. Хевронське скло); el Akkabeh (чверть підйому) ; Квартал Харам ; Квартал Мухейсін (назва родини); Бавовняний квартал (Haret Kotton) ; Східний квартал (Харет Мешерки) ; Новий квартал ;
Старе місто включає три невеликі ізраїльські поселення на своїй периферії — Бейт-Хадасса та Авраам Авіну, які описуються як такі, що утворюють «вільно суміжний єврейський район» або «Єврейський квартал». Єврейський район наприкінці 19 століття розташовувався у кварталі Склоробів (Харет Кезазін).
Ізраїльська сегрегація
Палестинське населення у другій половині року значно скоротилося через вплив ізраїльських заходів безпеки, включаючи продовження комендантської години, суворі обмеження на пересування та закриття палестинської комерційної діяльності поблизу районів проживання поселенців, а також через переслідування з боку поселенців. «In total, 169 families lived on the three streets in September 2000, when the intifada began. Since then, seventy-three families—forty-three percent—have left their homes.» Палестинцям заборонено користуватися вулицею Ель-Шухада, головною комерційною артерією, яку місцеві жителі називають «вулицею апартеїду».
Номінація ЮНЕСКО США не надавали фінансування ЮНЕСКО з моменту прийняття Палестини до повноправного членства у 2011 році. Адміністрація Обами посилалася на вже існуючий закон, який забороняє фінансування будь-якого агентства ООН або його філії, що надає повноправне членство недержавним організаціям, який був прийнятий після того, як Палестина подала заявку на членство в ЮНЕСКО та ВООЗ у квітні 1989 року. США та Ізраїль були серед лише 14 зі 194 членів, які проголосували проти прийняття палестинців у 2011 році.
Короткий виклад, текст номінації, додатки та карти (усі файли містяться тут) — це документи, подані Палестиною до Центру Світової спадщини 30 січня 2017 року та запит на прискорений розгляд яких було подано 21 травня 2017 року. Міжнародна рада з питань пам'яток та визначних місць (ІКОМОС) згодом звернулася з проханням про доступ до Старого міста Хеврон, але Ізраїль відмовив їй у в'їзді, оскільки «на стратегічному та принциповому рівні Держава Ізраїль не братиме участі та не легітимізуватиме жодних палестинських політичних кроків під виглядом культури та спадщини».
У звіті ICOMOS газета Jerusalem Post зазначила, що «зв'язок Хеврона з єврейським та ранньохристиянським суспільствами мало визнається, а Тель-Румейда [район біблійного Хеврона] та інші пам'ятки виключені з меж», і що «ПА краще зробила б, якби розширила часову шкалу та охопила більшу географічну зону міста, що могло б говорити про його важливість для розвитку трьох монотеїстичних релігій, починаючи з 2200 року до н. е.», а також написала, що «відсутність польового візиту, а також обмежена кількість деталей палестинського звіту означала, що ICOMOS „не міг повністю оцінити“ пропозицію або підтвердити, що об'єкт відповідає вимогам для включення до списку», і що «у фактичному тексті рішення зазначено, що ICOMOS не зміг повністю оцінити об'єкт через відсутність польового візиту», а також «загрози та порушення відображають давню та складну політичну ситуацію», яка вимагає «політичної відповіді». Професорка та авторка Лінн Мескелл порівнює переговори щодо включення Хеврона до списку об'єктів природної небезпеки зі справою Баттіра, зазначаючи, що Палестина задокументувала акти вандалізму, пошкодження пам'яток та інші напади на об'єкт, і що палестинці звернулися до секретаріату з проханням внести його до списку об'єктів, що перебувають під загрозою, для забезпечення охорони та міжнародних стандартів охорони природи.
Орлі Нуа, яка пише для журналу +972, стверджує, що ЮНЕСКО розглядає питання про те, чи варто включати об'єкт до списку та до якої національної одиниці він належить, що резолюція не заперечує єврейського зв'язку з Хевроном чи Гробницею патріархів, і що резолюції щодо Хеврона визнають той факт, що місто є священним для юдаїзму, християнства та ісламу;, але прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу заявив, що єврейський зв'язок із цим місцем було заперечено. У лютому 2010 року, випереджаючи палестинську номінацію, ізраїльський уряд прийняв проєкт Національних об'єктів спадщини, включаючи Печеру патріархів, а також інші палестинські пам'ятки; ці кроки були різко розкритиковані адміністрацією Обами, і були описані як «ігнорування значної частини культурної спадщини землі, яку не можна охарактеризувати як виключно єврейську».
Згодом, у 2017 році, США оголосили про вихід з ЮНЕСКО, посилаючись на антиізраїльську упередженість, і Ізраїль наслідував цей приклад. Це відбулося після резолюцій щодо Єрусалима у 2016 році та теми, зазначеної в цій статті. Заборгованість Вашингтона на той час становила понад 500 мільйонів доларів. Їхній вихід набув чинності наприкінці 2018 року. Як зробив висновок Даніель Марвецкі в аналізі причин виходу США та Ізраїлю з ЮНЕСКО у 2019 році, «поточний епізод у дипломатичній драмі того, як розгортається ізраїльсько-палестинський конфлікт на сцені ЮНЕСКО, потрібно розглядати історично та з точки зору зміни американського стратегічного та тактичного погляду на ООН».
Галерея
Див. також
Туризм у Палестині Об'єкти Світової спадщини під загрозою Список об'єктів Світової спадщини в Державі Палестина Ізраїльсько-палестинський конфлікт у Хевроні Резолюція про окуповану Палестину
Примітки
Коментарі
Додаткова інформація
Conrad Schick (1898) Hebron and its Neighbourhood, Palestine Exploration Quarterly, 30:4, 232—238, DOI: 10.1179/peq.1898.30.4.232
Посилання
ЮНЕСКО, Звіт про стан збереження Старе місто Хеврон/Аль-Халіль Комітет з реабілітації Хеврону, Старе місто. Халед Осайлі, передумови висунення кандидатури США вже вийшли з ЮНЕСКО раніше.