«Вільні радикали» () — короткометражний анімаційний фільм експериментальний фільм новозеландського авангардного режисера Лена Лая (Len Lye). Робота над фільмом розпочалася 1958 року, а остаточна версія завершена 1979 року. Фільм створено методом прямого дряпання на кіноплівці.

Виробництво Лен Лай безпосередньо дряпав білі лінії, зигзаги та форми на чорному лідері 16-мм кіноплівки від компанії DuPont за допомогою різноманітних інструментів — від зуболікарських інструментів до наконечників стріл. Результат — динамічні «фігури руху», що танцюють під ритмічну перкусійну музику племені Багірмі з Центральної Африки.

У книзі «Експериментальна анімація: походження нового мистецтва» Лай згадував про створення «Вільних радикалів» :«Я зробив Free Radicals з 16-міліметрової чорної плівки-лідера, яку можна придбати в DuPont. Я взяв різець, різні види голок. (Мій набір включав наконечники стріл — для романтизму.) Плівку закріплюєш з боків скотчем і починаєш працювати, видряпуючи матеріал. … … Тримаєш руку на потрібній висоті й дієш так, ніби ставиш свій підпис. Це може тривати безкінечно. Можна тримати в голові піктографічний задум і зробити невеличкий малюнок. Ти не бачиш, що робиш, бо рука заважає огляду. Ось чому ці речі мають такий спазматичний вигляд».

Реліз 1958 року Лен Лай представив ранню версію (тривалістю близько 5 хвилин) на Міжнародному фестивалі експериментального кіно в Кнокке-ле-Зут (Бельгія), де фільм здобув друге місце серед 400 робіт. У 1979 році у віці 77 років Лен Лай повернувся до нього. За фінансової допомоги Новозеландської кінокомісії та технічної допомоги від колег Пола Барнса та Стіва Джонса він перекомпонував та завершив роботу, скоротивши її до 4 хвилин, видаливши близько 1 хвилини відзнятого матеріалу та вдосконаливши подряпану анімацію та синхронізацію саундтреку.

Визнання та спадщина Фільм видано на DVD у збірці «Rhythms» разом з іншими роботами Лая.

2008 року фільм було включено до Національного реєстру фільмів Бібліотеки Конгресу як «культурно, історично або естетично значущий» і рекомендований для збереження.

Критики, зокрема Стен Брекедж, високо оцінювали фінальну версію, називаючи її «майже неймовірно величним шедевром (короткою епопеєю)».

Примітки

Посилання Офіційний веб-сайт Дивіться Free Radicals на Ngā Taonga Sound & Vision

Вільні радикали на MUBI Есе Деніела Іґана про Вільні радикали в книзі «Кіноспадщина Америки: Авторитетний путівник по знакових фільмах у Національному кінореєстрі», A&C Black, 2010 , сторінки 761—762