Кримінальна література (), також детективна література, кримінальний роман або містерійний роман — жанр художньої літератури, у центрі якого перебувають злочини та їх розслідування, найчастіше вбивства. Головними персонажами зазвичай є професійні або аматорські детективи, поліцейські, адвокати чи самі злочинці.
Для жанру характерні напруження, загадковість, пошук доказів і поступове розкриття таємниці. Більшість творів кримінальної літератури зосереджується саме на розслідуванні злочину, а не на судовому процесі.
Кримінальна література має численні піджанри, серед яких детектив, поліцейський процедурал, юридичний трилер, нуар, шпигунський роман психологічний трилер та ін.
Історія
Ранні форми
Елементи кримінальної літератури зустрічаються ще у давніх текстах, зокрема в Епосі про Гільгамеша, Тисячі й одній ночі та інших творах світової літератури. Одним із найдавніших прикладів детективної історії вважається арабська оповідь «Три яблука» зі збірки 'Тисяча і одна ніч, у якій візир Джафар розслідує загадкове вбивство.
У XIX столітті жанр почав формуватися у сучасному вигляді. Значний внесок зробив Едгар Аллан По, який створив персонажа Огюста Дюпена, одного з перших літературних детективів. Його оповідання «Вбивства на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марі Роже» (1842) та «Викрадений лист» (1844) заклали основи класичного детективу.
Подальший розвиток жанру пов'язаний із творчістю Вілкі Коллінза, автора романів «Жінка в білому» (1860) та «Місячний камінь» (1868), а також французького письменника Еміля Габоріо.
Шерлок Голмс і популяризація жанру
Величезну популярність кримінальній літературі принесли твори Артура Конан Дойла про Шерлока Голмса. Оповідання вперше друкувалися в журналі The Strand Magazine і швидко здобули міжнародне визнання.
Образ Голмса та його супутника доктора Ватсона став класичним зразком детективної пари.
«Золота доба»
Період між 1920-ми та 1950-ми роками називають «золотою добою» детективної літератури.
Найвідомішими авторами цього часу були Агата Крісті, Дороті Л. Сеєрс, Марджері Аллінгем, Найо Марш та ін.
Агата Крісті створила знаменитих детективів Еркюля Пуаро та міс Марпл. Її романи Убивство у «Східному експресі», «Смерть на Нілі» та «Таємниця Індіанського острова» стали класикою жанру.
Для «золотої доби» характерні складні загадки, обмежене коло підозрюваних, логічне розкриття злочину та мінімум насильства.
«Крутий» детектив і нуар
Після Великої депресії у США популярності набув «крутий» детектив. Основними представниками напряму були Дешил Геммет, Реймонд Чандлер та Джеймс М. Кейн.
Їхні твори вирізнялися більшою реалістичністю, жорстокістю та песимістичним поглядом на суспільство.
Кримінальна література у світі
Італія
В Італії кримінальні романи отримали назву gialli («жовті книги») через жовті обкладинки дешевих видань.
Після Другої світової війни жанр активно розвивали Леонардо Шаша, Умберто Еко та Карло Еміліо Ґадда.
Іспанія
В Іспанії кримінальна література часто порушувала теми корупції та неефективності влади, особливо під час режиму Франсіско Франко.
Китай
У Китаї традиція кримінальної літератури існує ще з часів династій Сун і Мін. Одним із найвідоміших авторів модерного китайського детективу був Чен Сяоцін, який перекладав твори про Шерлока Голмса китайською мовою.
Піджанри Детектив — твір, у якому слідчий або детектив розслідує злочин. Хто це зробив? (Whodunit) — класичний різновид детективу, де головна інтрига полягає у встановленні особи злочинця. Поліцейський процедурал — твори, що детально описують роботу поліції та процедури розслідування. Судовий трилер — сюжети, пов'язані з адвокатами, судовими процесами та юридичними конфліктами. Психологічний трилер — поєднує кримінальний сюжет із психологічним напруженням і дослідженням людської психіки. Шпигунський роман — розповідає про діяльність шпигунів та спецслужб. Готичний детектив — поєднує кримінальну інтригу з містикою та надприродними елементами.
Примітки