Право на відключення – це запропоноване право людини, що передбачає можливість працівників не долучатися до робочого листування, зокрема електронних листів чи повідомлень, у неробочий час. Сучасне робоче середовище зазнало кардинальних змін під впливом нових комунікаційних та інформаційних технологій. Межа між професійним і особистим життям стала значно розмитішою через поширення цифрових інструментів у сфері працевлаштування. Хоча цифрові технології надають працівникам гнучкість і свободу, водночас вони можуть стирати межі між роботою та відпочинком, що призводить до надмірного втручання в особисте життя. У законодавстві кількох країн, переважно країн Європи, а також Австралії, передбачено те чи інше право на відключення, а в деяких випадках це право закріплено в політиці багатьох великих компаній.
Походження Право на відключення бере початок у Франції завдяки рішенню Трудової палати Касаційного суду. У рішенні від 2 жовтня 2001 року було зазначено, що «працівник не зобов'язаний ані погоджуватися на роботу вдома, ані приносити туди свої документи та робочі засоби». У 2004 році Верховний суд підтвердив це рішення та постановив, що «той факт, що [працівник] був поза зоною досяжності у неробочий час, не може вважатися неправомірною поведінкою».
Закон Ель-Хомрі Уряд Франції ухвалив закон Ель-Хомрі з метою реформування умов праці населення Франції. Стаття 55 розділу II «Адаптація трудового законодавства до цифрової епохи» ( Adaptation du droit du travail à l'ère du numérique ) містила положення про внесення змін до Трудового кодексу Франції, щоб включити право на відключення ( le droit de la déconnexion ) . Стаття 55(1) внесла зміни до статті L. 2242-8 Трудового кодексу, додавши пункт (7); «(7) Порядок повної реалізації працівником свого права на відключення та запровадження компанією механізмів регулювання використання цифрових засобів з метою забезпечення дотримання періодів відпочинку та відпусток, а також особистого та сімейного життя. У разі неможливості досягти згоди роботодавець повинен розробити статут після консультацій з робочою радою або, за її відсутності, з представниками персоналу. Цей статут визначає процедури реалізації права на відключення, а також передбачає проведення для працівників, керівництва та управлінського персоналу навчальних заходів і інформаційних кампаній щодо розумного використання цифрових інструментів».Як передбачено статтею 55(2), стаття 55(1) набрала чинності 1 січня 2017 року.
Контекст Уряд Франції включив це право до Трудового кодексу у відповідь на опублікований у вересні 2015 року звіт про вплив цифрових технологій на сферу праці, в якому було підтримано право на «відключення від роботи». Звіт був представлений міністру праці Франції Міріам Ель-Хомрі після того, як попередній міністр зробив запит на отримання інформації про вплив цифрової трансформації на працю. У звіті рекомендується вжити певних заходів, оскільки правильний баланс між роботою та особистим життям є необхідною умовою для того, щоб цифрова трансформація позитивно впливала на якість життя працівників, а вміння «відключатися» — це навичка, яку роботодавці повинні заохочувати. У звіті визначено, що когнітивне та емоційне перевантаження, яке може спричиняти відчуття втоми, є психосоціальним ризиком, пов’язаним із постійним перебуванням у мережі.
Влада визнала за необхідне прийняти такий закон, щоб адаптуватися до змін у сфері праці, усвідомлюючи, що цифрові технології стирають межу між роботою та особистим життям. Впровадження права на відключення було визнано необхідним для збереження здоров’я працівників у Франції.
Ухвалення цього закону стало наслідком дослідження 2016 року, яке виявило, що 37% працівників використовували службові електронні засоби (наприклад, службові мобільні телефони) у позаробочий час, а 62% працівників висловили бажання запровадити додаткові заходи контролю та правила для регулювання цієї ситуації.
Інші країни Попри відсутність спеціального законодавства, німецькі компанії мають значний досвід впровадження відповідних корпоративних правил. Компанія Volkswagen у 2011 році запровадила правило, згідно з яким поштові сервери припиняли надсилання електронних листів на мобільні телефони працівників із 18:00 до 7:00. Подібні обмеження також діють у компаніях Allianz, Telekom, Bayer та Henkel.
В Італії право на відключення було закріплене в законодавстві через акт Сенату, що регулює організацію гнучкої роботи та визначає необхідні технічні й організаційні заходи для забезпечення відключення працівника від робочих технологій.
У Словаччині в лютому 2021 року було ухвалено поправку до Трудового кодексу, яка запроваджує право на відключення для працівників, які працюють дистанційно . Згідно з нею, працівники мають право не користуватися робочим обладнанням під час відпочинку, а роботодавець не може розцінювати це як порушення трудових обов'язків. Цілком імовірно, що інші країни Європейського Союзу наслідують приклад Франції та ухвалять подібне законодавство. Навіть без окремого закону працівники та профспілки можуть домовлятися про аналогічні положення на рівні підприємств, що може призвести до поширення права на відключення як галузевого стандарту або договірної норми.
В Україні право на відключення від робочих задач чітко не регулюється.
Посилання