Левантійська арабська (самоназва: , Шамі, або ) — різновид арабської мови, поширений у Леванті, у першу чергу в Сирії, Йорданії, Лівані, Палестині, Ізраїлі та на півдні Туреччини. Цим діалектом розмовляють більш як 60 мільйонів мовців. Левантійська, разом з єгипетською, є одним з двох різновидів розмовної арабської, що розуміють по всьому арабському світу.

У Сирії, Йорданії, Ливані та Палестині, левантійська є рідною для більшості населення та поширеною у повсякденному спілкування. Проте вона офіційно не визнається самостійною мовою, та більшість письмових та офіційних документів та мас-медіа у цих країнах натомість використовують арабську літературну мову (аль-фусха) — літературну форму арабської, що не є взаємно зрозумілою з левантійською, та якої навчають у закладах освіти. У Ізраїлі та Туреччині, левантійська — мова меншості.

 — лексично з-поміж усіх розмовних до літературної арабської: близько 50% лексики є спільною. Мовці левантійської часто називають власну мову «» (; , ; у перекладі 'сленг', 'діалект', 'говірка'). Із поширенням соціальних мереж, ставлення до левантійської покращилось. Кількість тексту, написаного левантійською арабською, значно виросла, зокрема в інтернеті, де її записують арабським, латинським, та гебрайським письмом. значно різниться залежно від соціального, етнічного чи географічного походження мовця. подібна до граматик більшості інших розмовних варіантів арабської.  — переважно арабська, зі значним впливом арамейської.

Через брак давніших текстових джерел левантійською арабською, неможливо встановити її історію до модерного часу. Арамейська була панівною мовою у Леванті, починаючи з 1 тисячоліття до н.е.; вона співіснувала з іншими мовами, зокрема, численнами арабськими діалектами різноманітних . Після Мусульманського завоювання Леванту в VII столітті, до регіону з Аравійського півострова носії арабської, та розпочався тривалий від арамейської до розмовної арабської.

Назва та класифікація

Дослідники називають «левантійською арабською» континуум ряду взаємно зрозумілих діалектів Леванту. Синонімами є терміни «сирійсько-палестинська арабська», «східна арабська», «арабська східного Середземномор'я», «сирійсько-ліванська арабська» (як загальний термін, що охоплює Йорданію та Палестину), «великосирійська арабська» чи просто «сирійська арабська» (де мається на увазі Сирія в ширшому сенсі, у контексті Великої Сирії, що відповідає всьому Леванту). Більшість мовознавців включають до континууму лише діалекти , наприклад, виключаючи із субдіалектів , поширений у Сирійській пустелі та у Негеві, натомість записуючи його до . Месопотамська арабська мова, поширена на північному сході Сирії, теж є окремим діалектом. Однак деякі дослідники все ж включають діалекти бедуїнів.

Термін «левантійська арабська мова» не є автохтонним — як писали мовознавці Крістен Брустад та Еміліє Зуніга, «ймовірно, більшість мовців відкинули би таке групування їхніх мов на базі значної фонологічної, морфологічної та лексичної варіативності в межах Леванту, що несе з собою важливі соціальні розрізнення та сенси». Носії левантійської називають власну мову (, «аль-аммія»), що означає «сленг», «діалект», «розмовна мова» (), на противагу арабській літературній мові (АЛМ) та Класичній арабській (, «аль-фусха», ). Також вони інколи називають розмовну мову просто «арабською» — (, «арабій»). Крім того, вони можуть називати свою мову за країною походження («сирійська», «ліванська» тощо). (, «шамі») може означати , , або левантійську арабську загалом. Ліванський поет та письменник Саїд Акл виступав за визнання «ліванської» як престижного варіанту арабської замість АЛМ.

Левантійська — різновид арабської мови, що входить до семітських мов. Стосовно у семітській мовній сім'ї немає консенсусу. Позиція левантійської та інших розмовних варіантів арабської у межах арабської теж є спірною. Згідно з арабською традицією, класична арабська була розмовною мовою домусульманського та ранньомусульманського періоду, та існує досі у незмінному вигляді як літературна арабська. За такою позицією, усі розмовні варіанти арабської, включно з левантійською, походять з класичної арабської та вже потім були зіпсовані контактами з іншими мовами. Однак, деякі варіанти арабської ближчі до інших семітських мов та мають особливості, не притаманні класичній арабській, що дає підґрунтя вважати, що ці варіанти не є похідними від класичної арабської. Отже, розмовні варіанти арабської не є видозміненими варіантами класичної арабської, а радше сестринськими мовами. Класична арабська та розмовні варіанти арабської усі походять від незадокументованої спільної мови-предка, . Стандарт ISO 639-3, класифікує левантійську як самостійну мову, що входить до арабської макромови.

Розмовні варіанти (або діалекти) осілих арабів традиційно поділяють на п'ять груп на базі їхніх спільних рис: аравійська, месопотамська, левантійська, єгипетська та магрибська. між цими групами подібна до відстані між окремими германськими мовами або романськими мовами. Наприклад, мовцям мароканського та іракського діалекту дуже важко зрозуміти одне одного без посередництва АЛМ. Левантійська та єгипетська арабська — найпрестижніші з розмовних варіантів арабської, вони є найбільш зрозумілими розмовними діалектами арабського світу та них найчастіше навчають іноземців за межами арабського світу.

Приклад тексту + Маленький принц: Глава 6 Ліванська арабська Ліванська (латинізація) Палестинська арабська Палестинська (латинізація) АЛМ АЛМ (латинізація) АнглійськаУкраїнська The Little PrinceМаленький принц Oh, little prince!О маленький принце! Bit by bit I came to understand the secrets of your sad little life.Потроху я зрозумів твоє невеселе життя. For a long time you had found your only entertainment in the quiet pleasure of looking at the sunset.Довший час ти мав лише одну розвагу: милуватися вечірнім сонцем. I learned that new detail on the morning of the fourth day, when you said to me:Я дізнався про це вранці четвертого дня, коли ти мовив мені: . . I am very fond of sunsets.Я дуже люблю призахідне сонце.

Коментарі

Примітки

Джерела

Подальше читання

Посилання