Кампанія з ударів по російській військовій логістиці на окупованих територіях розпочалась у квітні 2026 року. Її також називають кампанією «middle strike» або «середнього удару» через використання «middle strike дронів».

Шосе смерті «Шосе смерті» або траса «Новоросія» — це прізвиська 700-кілометрової автомагістралі на північному узбережжі Азовського моря на окупованих Росією територіях України, яка відіграє важливу роль у російському вторгненні в Україну 2022 року для забезпечення військової логістики Росії, зокрема для постачання до Криму.

Це поєднання двох ділянок українських автошляхів: М 14 (частина європейського E58) від російсько-українського кордону через Маріуполь до Мелітополя та М 18 (частина E105) до Сімферополя. На російсько-українському кордоні автомагістраль М 14 з'єднується з російською федеральною автомагістраллю Р-280 через Таганрог до Ростова-на-Дону. У середині 2020-х років Росія назвала ці дві ділянки автомагістралі «Новоросія» та офіційно включила їх до складу існуючої автомагістралі Р-280 — крок, який Україна відхилила. Аналогічна ситуація спостерігається щодо визначеної Росією автомагістралі Р-150, яка являє собою сукупність ділянок українських автошляхів М 20 від Маріуполя до Донецька, М 04 між Донецьком і Луганськом, та H 21 від Луганська через Старобільськ до російсько-українського кордону.

Історія

Для Росії, траса «Новоросія» стала ключовою для постачання до Криму через «сухопутний міст» через окуповані частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей замість Кримського мосту, який був серйозно пошкоджений у 2025 році і залишається вразливим. З того часу міст закритий для великогабаритних транспортних засобів, через що єдиними шляхами постачання до Криму залишилися повітряний транспорт (проте взаємне блокування повітряного простору практично унеможливило цей варіант з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року), поромне сполучення через Керченську протоку та автомагістралі М 14 і М 18 через сухопутний міст. Однак пропускна здатність поромної лінії обмежена, а на початку 2026 року українські війська здобули вогневий контроль над автомагістраллю, що стало можливим завдяки стрімкому розвитку технологій безпілотної війни. Українські безпілотники стали надзвичайно ефективними у виявленні та знищенні російських вантажівок з військовим спорядженням на ділянках автомагістралей М 14 та М 18, внаслідок чого ці дороги отримали назву «Шосе смерті» або «Шлях до пекла». Автомагістраль стала головною ціллю для 412-тої окремої бригади безпілотних систем «NEMESIS» («Немезида») та інших українських підрозділів безпілотних літальних апаратів під час кампанії ударів безпілотниками середньої дальності (middle strike) на початку 2026 року. Як повідомляється, безпілотники «Hornet» («Горнет») американського виробництва та українські «Morrigan» («Морріґан») відіграли значну роль у нанесенні ударів по російських військових вантажівках на шосе.

25 травня 2026 року в доповіді Інституту вивчення війни (ISW) зазначалося, що навесні 2026 року Україна значно активізувала удари ракетами середньої дальності по рухомих цілях з метою підриву російської логістики в тилових районах напередодні запланованого українського маневру. Як російські офіційні особи, так і воєнні блогери підтверджували, що в середині-кінці травня 2026 року українські безпілотники все частіше наносили удари по російській техніці та логістиці на відстані понад 160 км від лінії фронту. За допомогою геолокації ISW вдалося підтвердити близько 35 нападів на транспортні засоби на автомагістралях М 14 та М 18, а також на автошляху H 20 між Маріуполем і Донецьком, причому непрямі докази свідчать про те, що реальна кількість таких випадків була значно більшою. У результаті, наприкінці травня 2026 року російська окупаційна влада майже повністю закрила цю дорогу для будь-якого цивільного руху. 21 травня призначений Росією губернатор Херсонської області Володимир Сальдо ввів обмеження на рух цивільних вантажівок трасою Р-280.

На початку червня 2026 року Чонгарський міст через Сиваш на трасі М 18 зазнав значних пошкоджень внаслідок ударів українських безпілотників, що змусило російських військових закрити й цю наземну транспортну артерію. Натомість 7 червня Росія знову відкрила понтонний міст поблизу пошкодженого мосту, який було вперше збудовано у 2023 році, коли Чонгарський міст зазнав удару ракетою Storm Shadow; після його ремонту понтонний міст не використовувався протягом трьох років. Аналогічно, 6 червня 2026 року окупаційний губернатор Луганської області також обмежив пасажирський та вантажний рух на автодорозі Р-150, що проходить через Луганськ до Маріуполя.

9 червня 2026 року командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт «Мадяр» Бровді повідомив, що за останні два тижні обсяг російських військових вантажних перевезень по «шосе смерті» скоротився на 71%. Внаслідок ударів безпілотниками середньої дальності в Криму виник значний дефіцит пального та інших товарів. Мешканці окупованого Криму скаржились на кілометрові черги біля заправних станцій, де влада запровадила талони, що обмежують продаж бензину до 20 літрів на особу. З метою економії пального також скорочено рух громадського транспорту по всьому Криму. Ударів по мостах завдавали українськими безпілотниками FP-2 та «Бегемот».

Ескалація 19 червня 2026 року французький аналітик статистичних даних OSINT Клеман Молін (Clément Molin) відзначив активізацію кампанії України з нанесення ударів середньої дальності, кількість яких досягла 30 уражених цілей на день на російських лініях постачання в окупованому Криму та на півдні України. За 22 червня Молін нарахував 47 успішних атак дронів, а за 22 червня — 56 успішних ударів. З 19 по 23 червня загальна кількість російських вантажівок та іншої військової техніки (включно з мостами, переправами, поїздами та залізницями) на автомагістралях становила 193 одиниці, а загальна кількість таких цілей, успішно атакованих з початку травня 2026 року, оцінюється майже в 800. Молін пов’язав це, з одного боку, із зростанням ефективності, доступності та розгортання українських дронів, а з іншого — із «характерною повільністю реакції» російських військових, нестача класичних систем протиповітряної оборони ближнього радіусу дії в російських збройних силах для оснащення мобільних підрозділів протиповітряної оборони для захисту ліній постачання (лише на основних дорогах, а не на об’їзних шляхах)), а також те, що ефективність російських радіолокаційних станцій та систем радіоелектронної боротьби знижується внаслідок систематичних ударів з боку України. Російські мобільні підрозділи протиповітряної оборони, призначені для захисту ліній постачання, самі стали мішенню для ударів українських дронів, і набагато частіше спостерігалося, що вони тікають, або змушені були залишити свої позиції, замість того, щоб успішно провести контратаку та збити наближаючіся українські дрони.

У звіті ISW від 22 червня 2026 року зазначалося, що організація Молін перевірила відеоматеріали, які підтверджують, що щонайменше 500 російських вантажівок та транспортних засобів на окупованій території України зазнали ударів у результаті українських атак у період з 1 травня по 18 червня 2026 року, а також що з січня 2026 року за допомогою геолокації було підтверджено 270 таких атак, більшість з яких відбулася в період з 1 травня по 18 червня 2026 року. У ньому також наводилося спостереження видання «Медуза» про те, що українські війська перенесли фокус своїх дій з «інтенсивних ударів по ділянках автомагістралі М-14 «Ростов — Крим» на південному заході Донецької області та на сході Запорізької області» у травні «на захід, у бік окупованої Херсонської області та окупованого Криму» у червні. ISW зафіксував дані з географічною прив’язкою про щонайменше 210 українських ударів ракетами середньої дальності на окупованій території України протягом усього травня, проти 145 ударів у період з 1 по 22 червня, зазначивши, що деякі удари середньої дальності тепер перенаправляються на тилові райони Росії у напрямках Покровськ, Костянтинівка та Слов’янськ. Окрім Керченського мосту на сході, протягом одного тижня в середині червня 2026 року на півночі було здійснено щонайменше десять українських атак на сім інших мостів, що з'єднують Крим з материковою Україною.

2 липня 2026 року видання «Foreign Policy» намалювало похмуру картину втрат російських військ на «Шосе смерті» внаслідок триваючої кампанії України з нанесення ударів по центральній частині фронту:

Залучені формування

Згідно зі статтею, опублікованою в червні 2026 року в газеті «Kyiv Post», у кампанії середніх ударів брали участь приблизно 5 000–8 000 українських операторів та технічних фахівців з обслуговування дронів, наносячи удари по лініях постачання, від яких залежить угруповання чисельністю приблизно 250 000―300 000 осіб, що окупують Донецьку, Запорізьку, Херсонську області та Крим. Російські війська в основному перебували під командуванням 5-ї та 8-ї загальновійськових армій. Більшість українських підрозділів СБС налічували від 300 до 500 осіб, які за один удар запускали не більше 30―40 одноразових ударних дронів, а також меншу кількість розвідувальних дронів.

Українські підрозділи, що беруть участь у кампанії середнього удару («middle strike»): Сили безпілотних систем України (СБС) 1-й Окремий центр безпілотних систем (для «SEAD/DEAD»: придушення та знищення засобів протиповітряної оборони противника) 413-й окремий полк безпілотних систем «Рейд» (відокремився від 1-го центру USF у 2024 році, для російських складів безпілотників та SEAD/DEAD у Бердянську та Маріуполі) 20-та окрема бригада безпілотних систем «К-2» (для проведення антилогістичних операцій на півночі Криму) 412-та окрема бригада безпілотних систем «NEMESIS» (для автомагістралі R-280) 414-та окрема бригада безпілотних систем «Птахи Мадяра» 2-й батальйон «Wormbusters» (для логістичних вузлів у районі Маріуполя та вантажних транспортних засобів на автомагістралі Н-20 Донецьк — Маріуполь) 9-й батальйон "Кайрос" (для SEAD/DEAD, вантажних автомобілів і поїздів, а також нафтових складів) 422-й окремий полк безпілотних систем (для паливних та вантажних вантажівок на півдні Запоріжжя) Сухопутні війська Збройних сил України 1-й окремий штурмовий полк 475-й окремий штурмовий полк «CODE 9.2» (для мостів та дамб) Головне управління розвідки Міністерства оборони України (для автоцистерн на автомагістралі Р-280) Національна гвардія України Полк «Пілум» 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов»

Типи дронів, що використовувалися

Українські дрони (переважно middle strike (БпЛА), зокрема Дрон-камікадзе), які часто використовуються в рамках кампанії середньодалеких ударів: «Morrigan» (Морріган): Легкий безпілотник з фіксованим крилом довжиною 2 метри, що експлуатується 412-та окрема бригада безпілотних систем «NEMESIS» («Немезіс») «Дарт 250»: $ 2 000 «Hornet» (Шершень): боєголовка вагою 5 кілограмів, діапазон 150 або до 200 кілометрів, вартість (до) $ 5 000, експлуатується полком «Пілум» 1-го корпусу «Азов» «Бегемот»: важка боєголовка проти мостів, вартістю менше $ 50 000, управляється 475-й окремий штурмовий полк «CODE 9.2» «FP-2»: важка боєголовка проти мостів, що керується 475-й окремий штурмовий полк «CODE 9.2»

Наслідки та реакції Перебої у військовій логістиці та обмеження цивільного руху