Карл Фрідріх Герман фон Штюльпнагель (; 6 січня 1839, Потсдам — 1 березня 1912, Дармштадт) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Його батьками були прусський генерал-лейтенант Карл Бернгард фон Штюльпнагель (1794–1875) та його дружина Елеонора, уроджена фон Бісмарк (1805–1876), з дому Бріст.

Штюльпнагель здобув освіту в гімназії в Гальберштадті, потім 1 травня 1851 року прибув до Потсдама кадетом, а звідти 1 травня 1854 року переїхав до Берліна, де став пажем королеви Єлизавети Прусської. 2 травня 1857 року його було призначено другим лейтенантом до 1-го піхотного гвардійського полку Прусської армії. Там 25 червня 1865 року його було підвищено до першого лейтенанта, а з 7 травня 1866 року він служив ад'ютантом Генерального командування Гвардійського корпусу. На цій посаді Штюльпнагель брав участь у битвах під Соором, Кенігінгофом та Кеніггрецем під час Австро-прусської війни того ж року. 25 вересня 1866 року його підвищено до гауптмана гвардії. 21 лютого 1868 року його було призначено командиром роти 1-го піхотного гвардійського полку. Під час Французько-прусської війни Штюльпнагель воював під Сен-Пріваном, під час облоги Парижа та під Ле-Бурже 30 серпня та 21 грудня 1870 року.

16 червня 1871 року його було призначено ад'ютантом імператора Вільгельма I. Залишаючись на цій посаді, 6 серпня 1871 року його було переведено до прусської місії в Мюнхені на посаду військового аташе. Штюльпнагель був підвищений до майора 18 серпня 1872 року, 22 березня 1877 року — до оберстлейтенанта, а 12 квітня 1881 року тимчасово призначений командиром Гвардійського фузілерного полку.

13 листопада 1882 року Штюльпнагеля було підвищено до оберста та призначено командиром полку. З 26 травня 1887 року він виконував обов'язки командира 11-ї піхотної бригади, перш ніж був підвищений до генерал-майора та призначений командиром цього великого підрозділу 3 серпня 1887 року. 17 червня 1889 року Штюльпнагеля було призначено комендантом Франкфурта-на-Майні. 24 березня 1890 року Вільгельм II присвоїв йому звання генерал-лейтенанта запасу. Після схвалення його клопотання про вихід у відставку, 2 липня 1907 року Штюльпнагеля було внесено до резервного списку з наданням йому встановленої законом пенсії та права носити форму Гвардійського фузілерного полку. Він помер 1 березня 1912 року в Дармштадті, але був похований у Франкфурті-на-Майні.

Сім'я 1 березня 1877 року одружився в Мюнхені з баронесою Луїзою фон дер Танн-Ратзамгаузен (1856–1907), дочкою баварського генерала піхоти барона Людвіга фон дер Танн-Ратзамгаузена і його дружини Анни, уродженої графині фон Фосс. В пари народились 4 дітей:

Людвіг (1878–1914) — загинув у бою під час Першої світової війни в Мідделкерке, Бельгія, як оберлейтенант резерву. Карл-Генріх (1886–1944) — генерал піхоти вермахту. Луїза (1887) — дружина Фрідріха фон Штумма. Елізабет (1889) — дружина доктора медицини Ганса Шмюкінга.

Оцінка сучасників У його оцінці 1863 року зазначалося: «Перший лейтенант фон Штюльпнагель — у всіх відношеннях абсолютно чудовий офіцер. Фізично спритний, розумово жвавий та розумний, надзвичайно сумлінний, він знає, як взаємодіяти зі своїми підлеглими, а також займає чудове становище в офіцерському корпусі. Він особливо добре підходить для спеціального підвищення, оскільки, безумовно, є одним із найкраще навчених та найкращих офіцерів, які отримали освіту в цьому полку».

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (22 березня 1872) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з короною і мечами (Російська імперія; 6 грудня 1872) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина; 6 грудня 1872) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест (8 травня 1876) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям (19 вересня 1888) 1-го класу з дубовим листям і мечами (15 вересня 1905) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою (9 грудня 1889) 1-го класу (22 березня 1898) Столітня медаль

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 357–359, Nr. 2642. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). 1905. Sechster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1904, S. 786.