Мечислав Нєдзялковський псевдонім Мек (19 вересня 1893, Вільнюс — 21 червня 1940, Пальміри біля Варшави) – польський соціалістичний діяч (ППС), багаторічний член Сейму Республіки Польща (1919–1935), публіцист, цивільний комісар Головного командування Служби Перемоги Польщі, член Головної політичної радиStanisław Dzięciołowski, Parlament Polski Podziemnej 1939–1945, Warszawa 2004, s. 12..

Біографія

Дитинство та юність Нєдзялковський народився в родині інтелігентів у Вільнюсі. Його батько, Конрад Болеслав, у молодості був членом Міжнародної соціал-революційної партії «Пролетаріат» (I Пролетаріат). Пізніше він присвятив себе роботі в місцевому самоврядуванні, після 1907 року обіймав посаду віце-президента, а потім президента Вільнюса. Двоє дядьків Нєдзялковського загинули під час Січневого повстання. Його дядько, Антоній Кароль, був єпископом Луцько-Житомирським.

Нєдзялковський навчався у Першій класичній гімназії у Вільнюсі. Ще будучи студентом, заснував Союз прогресивної та незалежної молоді та був його головою. У 1910 році увійшов до центрального комітету Союзу.

З 1912 року навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, де став президентом Союзу прогресивної молоді. Після створення Союзу об'єднань польської прогресивно-незалежницької молоді в грудні 1912 року він увійшов до складу Виконавчого бюро об'єднань, що діяли в Російській імперії.

Після початку Першої світової війни, за закликом ZMP-N, він переїхав до Варшави та розпочав роботу в Центральному сільськогосподарському товаристві. У 1914 році вступив до PPS. У 1915 році почав працювати в Управлінні соціальної роботи. Того ж року став членом Варшавського районного комітету ППС. Він обіймав посаду його секретаря, а з 1916 року — голови. На Центральній конференції ППС у вересні 1916 року його було обрано до Центрального робітничого комітету ППС. З 1916 року разом з Томашем Арцішевським та Феліксом Перлом брав участь у виданні легального журналу «Робітнича єдність». Навесні 1917 року його заарештувала німецька влада та тимчасово ув'язнила у в'язниці Павяк. Він був співробітником Комісії з охорони праці Тимчасової державної радиWłodzimierz Suleja, Tymczasowa Rada Stanu, Warszawa 1998, s. 224..

Міжвоєнний період У листопаді 1918 року Нєдзялковський став керівником Сеймового відділу Міністерства внутрішніх справ, а з січня 1919 року — директором Конституційного бюро Президії Ради Міністрів. Він був одним зі співавторів виборчого закону до Законодавчого Сейму та проекту Конституції Польської Народної Республіки, підготовленого народним урядом Єнджея Морачевського.

На виборах до Законодавчого сейму, у віці 25 років, його було обрано членом парламенту за списком ППС у виборчому окрузі № 6 (Плоцьк). Він обіймав посаду секретаря сейму. У сеймі у травні 1919 року він ініціював подання ППС Тимчасового конституційного акту Республіки Польща. Під час каденції сейму він обіймав посаду секретаря Конституційного комітету, а в липні 1919 року його було обрано членом спеціальної комісії для розслідування діяльності адміністрації на сході. У 1920 році він представляв ППС на З'їзді старших сейму.

Водночас, у квітні 1919 року, на об'єднавчому XVI з'їзді Польської соціалістичної партії (ППС), Нєдзялковський був обраний до Верховної Ради та Центрального виконавчого комітету ППС (обіймав ці посади до 1939 року). Він також увійшов до складу Генерального секретаріату Центральної виборчої комісії та Національної ради разом з Єжи Чешейком-Сохацьким та Яном Баєм. Після відставки Чешейка-Сохацького в липні 1920 року посаду Генерального секретаря обійняв Мечислав Нєдзялковський. З 11 вересня 1921 року по 1925 рік він обіймав посаду Генерального секретаря у закордонних справах. На цій посаді він брав участь у складі делегації ППС на установчому з'їзді Соціалістичного робітничого інтернаціоналу в Гамбурзі в травні 1923 року. У 1925 році його було обрано членом виконавчого комітету СРІ.

Він був обраний до парламенту за списком ППС на парламентських виборах 1922 року та за списком № 2 (ППС) у виборчому окрузі № 9 (Плоцьк) на парламентських виборах 1928 року, а в 1928 році також за державним списком. В обидва терміни він був членом Конституційного комітету та комітету у закордонних справах. У складі Парламентського союзу польських соціалістів він був членом Парламентського комітету в першому терміні Сейму, а в другому терміні — віце-президентом ЗППС, а з 1929 року — його президентом.

Поряд із політичною та міжнародною діяльністю, він активно займався журналістикою. У 1919–1920 роках редагував теоретичний журнал «Przedświt», а в 1920–1922 роках — журнал «Trybuna». Він також був одним із провідних редакторів журналу «Robotnik».

Після смерті Фелікса Перла Верховна Рада ППС 30 травня 1927 року призначила його головним редактором центрального журналу ППС «Robotnik».

Він був одним із засновників «Центролева». У червні 1930 року його було обрано членом Тимчасового виконавчого комітету Центролева. Автор резолюцій, прийнятих на Конгресі захисту права та свободи 30 червня 1930 року в Кракові. Під час арештів депутатів у Бресті, як повідомляється, його викреслив зі списку осіб, яких планували арештувати Юзеф ПілсудськийMichał Śliwa, Myśl polityczna Mieczysława Niedziałkowskiego, Warszawa 1980, s. 70..

На парламентських виборах 1930 року його було обрано за списком Союзу захисту права та народної свободи (список № 7) у виборчому окрузі № 9 (Плоцьк). Після того, як Верховний суд визнав районні вибори недійсними 9 травня 1931 року, його було переобрано в жовтні того ж року. У новому Сеймі він очолив Парламентський союз польських соціалістів . Він був членом Бюджетного комітету.

На 24-му з'їзді Польської соціалістичної партії (ППС) у Радомі в лютому 1937 року він був автором програмної резолюції, відомої як «Радомська програма». Він представляв ППС у делегаціях до президента Республіки Польща Ігнація Мосціцького в листопаді 1937 року та квітні 1939 року, представивши план створення уряду національної оборони.

Друга світова війна

Після початку Другої світової війни Нєдзялковський брав активну участь в обороні Варшави, ставши співорганізатором Робітничої бригади оборони Варшави. 20 вересня, як один із трьох представників ППС, став членом безпартійного Громадянського комітету при командувачі Армії «Варшавська». За участь в обороні Варшави був нагороджений Хрестом Хоробрих. Брав участь у започаткуванні підпільної діяльності ППС-ВРН. Став членом Політичної ради Служби Перемоги Польщі та цивільним комісаром у ШПЗ. Він також обіймав посаду керівника прес-інформаційного бюро ШПЗ, яке видавало «Польські вісники» (Станіслав Дюбуа та його підпільна група, пізніше «Баррікада Вольності», співпрацювали з ним у редагуванні та виданні журналу).

Він також брав активну участь у роботі Громадянського комітету з питань права та Столичного комітету соціальної самодопомоги.

Заарештований гестапо 23 грудня 1939 рокуWładysław Bartoszewski, Bogdan Brzeziński, Leszek Moczulski: Kronika wydarzeń w Warszawie 1939–1949. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1970, s. 32.. Вбитий нацистами в рамках акції АБ, спрямованої на знищення польської інтелігенції. 21 червня 1940 року, розстріляний під час масової страти в Пальмірах.

Урочистий похорон відбувся в Пальмірах у травні 1946 року за участю кількох тисяч людей. Серед них були члени багатьох політичних, громадських та молодіжних організацій. Віце-президент Державної Національної Ради Станіслав Швальбе нагородив труну Мечислава Недзялковського Грюнвальдським хрестом I ступеня, а від імені Уряду національної єдності прем'єр-міністр Едвард Осубка-Моравський — медаллю Перемоги та Свободи 1945 року. Потім по черзі виступили представники політичних партій: ППС — Казимир Русінек , ПРП — Роман Замбровський, ПСЛ — віце-прем'єр-міністр Станіслав Миколайчик та представники молодіжних організаційPogrzeb zasłużonego działacza. „Głos Wielkopolski”. Rok II, Nr 131 (435), s. 1, 15 maja 1946. Poznań: Spółdzielnia Wydawnicza „Czytelnik”..

12 серпня 1954 року президент Республіки Польща у вигнанні Август Залеський посмертно нагородив його Хрестом Незалежності Польської підпільної держави з мечамиPuchalski Z., Wawrzyński T., Krzyż i Medal Niepodległości, Warszawa: Bellona, 1994, s. 63–64, ISBN 83-11-08344-4.

Публікації Organizacja pośrednictwa pracy, Warszawa 1916. Izby wyższe w parlamentach współczesnych, Warszawa 1918. Przeciw Senatowi, Warszawa 1920. Sprzeczności w bolszewizmie. Dwa odczyty posłów socjalistycznych – M. Niedziałkowskiego i K. Czapińskiego, Lwów 1921. Zadania polskiej polityki socjalistycznej, Chicago 1921. O co walczy Polska Partia Socjalistyczna, Warszawa 1923. Położenie międzynarodowe Polski i polityka socjalizmu polskiego, Warszawa 1925. Teoria i praktyka socjalizmu wobec nowych zagadnień, Warszawa 1926. O wolność i władze dla ludu. Mowy posłów socjalistycznych tow. tow. M. Niedziałkowskiego, H. Liebermena, Warszawa 1929. Demokracja parlamentarna w Polsce, Warszawa 1930. Polska Partia Socjalistyczna 1914–1918, [w:] Księga jubileuszowa PPS, Warszawa 1932. Polityka sanacyjna. Budżet-Położenie gospodarcze-Stan polityczny. Mowy budżetowe posłów socjalistycznych: M. Niedziałkowskiego i in., Warszawa 1933.

Див. також Пальміри

Примітки

Посилання Kamil Piskała, Przez demokrację do socjalizmu Mieczysław Niedziałkowski, Przeciw senatowi Mieczysław Niedziałkowski, Sprzeczności w bolszewizmie (odczyt) Mieczysław Niedziałkowski, Zadania polskiej polityki socjalistycznej Mieczysław Niedziałkowski, Socjalizm i patriotyzm Mieczysław Niedziałkowski, PPS w czasie I wojny światowej Mieczysław Niedziałkowski, Socjalizm i liberalizm Publikacje Mieczysława Niedziałkowskiego w bibliotece Polona