Carex pedunculata — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Сен-П'єр і Мікелон, Канада й США (Алабама, Альберта, Британська Колумбія, Коннектикут, Делавер, Джорджія, Іллінойс, Індіана, Айова, Кентуккі, Мен, Манітоба, Меріленд, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Нью-Брансвік, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Ньюфаундленд, Північна Кароліна, Нова Шотландія, Огайо, Онтаріо, Пенсильванія, Квебек, Род-Індіа, Саскачеван, Південна Дакота, Теннессі, Вермонт, Вірджинія, Західна Вірджинія, Вісконсин). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє від вологих до сухих мішані ліси та лісові прогалини, на основних та кислих субстратах; на висотах 0–800 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини товстокореневищні, утворюють дерновини. Стебла 8,8–28 см. Листя: базальні піхви від темно-червонуватих до пурпурно-коричневих; пластини переважно базальні, темно-зелені, рівні або здебільшого перевищують стебла, 1,4–4 мм завширшки, товсті, краї гладкі або шершаві. Суцвіття: маточкові колоски 2–5, здебільшого виходять з базальних вузлів, проксимальні колоски дугуваті, дистальні висхідні, короткочерешкові, широко розділені, часто з 1–2 тичинковими квітками на верхівці, від оберненояйцеподібної до еліпсоїдної форми; кінцеві тичинкові колоски зазвичай з 2–5 маточковими квітками біля основи, 7,5–9,8 × 1,8–2,3 мм. Луски: маточкові луски від блідо-коричневих до червонувато-коричневих, від яйцеподібних до оберненояйцеподібних, верхівка від загостреної або усіченої до тупої, загострені; тичинкові луски темно-червонувато-коричневі, яйцеподібні, верхівка загострена. Перигінія від оберненояйцеподібної до оберненоланцетної, 3,7–6 × 1,4–1,7 мм, основа звужена, запушена короткими прямими волосками; дзьоб вигнутий, 0,2–0,4 мм. Сім'янки еліпсоїдної форми, 2,5 × 1,5–1,6 мм. 2n = 26. Плодоношення навесні–влітку (середина квітня – початок липня).
Примітки