Ми́тра ( — «пов'язка на голову», «тюрбан») — богослужбовий головний убір єпископа та ієреїв, нагороджених архієреєм за особливі заслуги перед церквою. Митра має вигляд розширеної й заокругленої вгорі корони, оздобленої іконами; архієрейська митра на додачу оздоблена дорогоцінними каменями.
Опис Митра-корона — архиєрейська митра (іноді ієрейська), в якій над нижнім пояском зроблено, як правило, вінець з 12 пелюсток — це єдина принципова відмінність митри-корони від звичайної православної митри. Якщо на митрі є дорогоцінні камені, вони символізують терновий вінок, накладений під час страстей на голову Ісуса Христа.
У «Настольной книге священнослужителя»Настольная книга священнослужителя", Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147 такий опис митри: «Сучасна митра — багато прикрашена парчовим шиттям, оксамитом, бісером, дорогоцінним камінням та іконами висока тверда шапка, що плавно звужується до обідка навкруг голови. Таку форму митра набула в XVIII—XIX ст. До того православні митри на Русі були схожі на корони візантійських царів пізнього періоду імперії. Іноді обідок митри мав вигляд зубчатого вінця».
В Україні збереглась митра першого католицького галицького архієпископа бл. Якуба Стрепи (†1409) та митра перемишльських владик, згідно з легендою перероблена з корони Данила Галицького (зникла в час Другої світової війни).
Феодора Вольсамон, патріарх Антиохійський (XII ст.) та блаженний Симеон, архієпископ Солунський (XV ст.) свідчать, що митру у вигляді корони — багатого царського головного убору, — вперше стали носити в IV ст. у нерозділеній Церкві римські папи. Потім на III Вселенському соборі (431 р.) святий Кирил Олександрійський одягнув митру-корону як представник Папи Римського Целестіна; до XII ст. подібні митри носили на Сході лише олександрійські патріархи, а потім — константинопольські. Інші представникі церкви, митрополити чи єпископи носили митри-пов'язки (вінці) простого древнього зразка, клобуки та шапки. Російські архиєреї також носили митри-шапки подібні до князівських, облямовані хутром та прикрашені шиттям та іконами. Такі шапки-митри з'явилися у Московському князівстві у XV ст. — до того святителі не знали іншого головного убору, окрім клобука. У середині XVII ст. митри-корони з'явилися і в російській церкві, а з 1705 р. митра стає головним убором не тільки архієреїв, але й усіх архимандритів. Указом імператора Павла І від 18 грудня 1797 р. митру як винагороду належало давати протоієреям за особливі заслуги.
Галерея
Примітки
Джерела Настольная книга священнослужителя", Т. 4, Издательство Московской Патриархии, 2001. С. 146—147 Журнал Московской патриархии, 1989, № 3. с.7
Посилання