Церква Іоана Богослова (Храм Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова) — втрачена культова споруда, православний храм, первісно — домова церква генерального писаря та генерального судді Василя Кочубея, пізніше перенесена з Батурина в його правобережне передмістя Матіївку і Городищечко.
Знищена більшовиками на початку 1930-х років.
Історія
На початку XVIII ст. на території власної садиби в Батурині, генеральний суддя В. Кочубей спорудив домову церкву Введення Пресвятої Богородиці. В 1707 р. вона вже існувала. Церква була споруджена з дубового дерева, іконостас — теж дубовий, різний з позолотою.
На замовлення сина генерального судді В. Кочубея Федора для цієї церкви було відлито дзвін.
Наприкінці 1760-х рр. садибу Кочубеїв придбав Кирило Розумовський. За бажанням ексгетьмана у 1778 р. церкву Введення Пресвятої Богородиці перенесено на правий берег Сейму «для селєнцев Митієвки і Городищечка», яким під час водопілля було складно здійснювати християнські треби в храмах Батурина, та освячена на честь Святого Апостола і Євангеліста Івана Богослова.Різниченко В. Боголовська церква в Батурині // Ілюстрована Україна. 1913. № 21-22. С. 20.
У 1828-30 рр. при церкві Йоана Богослова були збудовані дерев'яна дзвіниця і огорожа. Важлива роль в подальшому її благоустрої належить священнику Симеону Климовичу Бєглєвському, який отримав цю парафію у 1849 р. Його стараннями у 1856 р. церква, а пізніше і дзвіниця були покриті залізом. В середині храм був розписаний. На його подвір'ї стояли дерев'яні хрести і кам'яні надгробки церковного цвинтаря.Кіяшко Л. Втрачені пам'ятки. Церква Іоана Богослова // Слово «Гетьманської столиці». 2007. №6. С.2.
У 1898 р. при церкві відкрито школу грамоти. Богословська церква мала великий хор.
У 1902 р. кількість парафіян церкви Івана Богослова становила 1574 чол. (ч.756, ж.818), які жили у 180 дворах. По соціальному складу найбільше було козаків (519 чол.), далі — селян (500 чол.) та нижчих військових чинів (346 чол.).
У 1933 р. церква Івана Богослова розібрана місцевими більшовицькими активістами. Матеріали, вилучені з храму, були використані на добудову приміщення Матіївської сільської ради, яка розмістилася в хаті «куркуля» М. О. Клишки. В цій будівлі тривалий час розташовувалася Матіївська сільська рада, пізніше — відділення Укрпошти (16514).
Церковний цвинтар було зруйновано під час побудови (1974-1975 рр.) автотраси, що сполучає село з шосе Київ-Бачівськ .
Архітектура Церква розташовувалася на підвищенні між батуринськими передмістями Городищечком та Матіївкою і була їхньою домінантою.
Матеріал — дерево.
Церква виразного «баштового» типу, одноверха. При перенесенні на нове місце церква була пересипана, але первісний план її зберігся: чотиригранний бабинець, восьмигранний центр і шестигранний вівтар. Маса і форма верху центральної дільниці не зазнали значних змін, тоді як зруб стін центру, можливо, став нижчим, втративши дещо в монументальності.Таранушенко С. Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України. Харків, Видавець Савчук О. О., 2014. 896 с. 1033 іл. С. 69-70. Дослідження 1930-ті — Стефан Таранушенко, Павло Жолтовський. Див. також Українське бароко
Примітки