Полікарпа Салаварьєта Ріос (; 26 січня 1795, Гуадуас — 14 листопада 1817, Богота), більш відома під прізвиськом Ла Пола (), — колумбійська революціонерка, шпигунка та національна героїня, яка діяла на користь сил, що боролися за незалежність Колумбії під час іспанської реконкісти Нової Гранади. Вважається однією з найвидатніших героїнь війни за незалежність КолумбіїNorenã, María Isabel; Cortés, Fernando (1995), Compendio de biografías colombianas (pág. 191). Bogotá: Panamericana Editorial, 1995.. Була страчена 14 листопада 1817 року на головній площі Боготи, нині відомій як Площа Болівара.

Біографія Ранні роки Полікарпа Салаварьєта народилася 26 січня 1795 року в місті Гуадуас, що входило до складу Віцекоролівства Нова Гранада. Її точне ім'я залишається предметом історичних дискусій. У різних документах вона згадується як Аполонія, Полонія або Полікарпа. Хрещальна метрика не збереглася, хоча існують припущення, що її було охрещено в ТенхоWill of Joaquin Salavarrieta, to Doctor D. Salvador Contreras, Protocol of the 3rd Notary of Bogotá, scrivener Pedro Joaquín Maldonado, 1802, “Archivo General de la Nación”, folders 229v. to 231v and 289r to 291v..

Вона походила із заможної, хоча й не дворянської родини«La casa de La Pola en Guaduas», vídeo publicado en el sitio web YouTube.. Батько, Хоакін Салаварьєта, займався землеробством і торгівлею, а мати Маріана Ріос володіла значним домашнім майном і коштовностями. Полікарпа була п'ятою із семи дітейGaitán, Eliecer (2019): «Biografía de Policarpa Salavarrieta», artículo publicado en Misceláneas-Colecciones, n.º 1330/10. Bogotá (Colombia): Imprenta La Civilización, 2019..

1797 року родина переїхала до Боготи. У 1802 році місто охопила епідемія віспи, яка забрала життя її батьків та двох братів і сестер. Після цього сім'я розпалася: двоє братів вступили до августинського монастиря, ще двоє працювали на фермі в Тені, а старша сестра Каталіна повернулася до Гуадуаса разом із Полікарпою та молодшим братом Бібіано«Policarpa Salvatierra», artículo publicado en la Gran enciclopedia de Colombia (tomo de biografías). Bogotá: Círculo de Lectores, sin año..

Про життя Полікарпи в Гуадуасі відомо небагато. Імовірно, вона працювала кравчинею, а за окремими свідченнями також викладала в місцевій школі. Через місто проходив головний шлях між столицею та річкою Магдалена, що сприяло поширенню новин і революційних ідей. Саме тут сформувалися її патріотичні переконання.

Боротьба за незалежність

Під час подій 20 липня 1810 року, які започаткували боротьбу за незалежність Нової Гранади, Полікарпа вже підтримувала патріотичний рух.

Згодом вона виконувала важливі розвідувальні завдання для патріотичних сил рівнин (Льянос). Вона передавала секретні повідомлення, закуповувала військове спорядження, збирала інформацію про іспанські війська, вербувала молодих людей до Визвольної армії та підтримувала зв'язок між осередками повстанців.

Найтісніше вона співпрацювала зі своїм братом БібіаноTome XII of the “Boletín de Historia y Antigüedades” Bulletin of History and Antiquities та революціонером Алехо Сабараїном. Після звільнення за амністією Сабараїн також займався шпигунською діяльністю.

Діяльність Полікарпи залишалася непоміченою іспанською владою до арешту братів Альмейда, у яких були знайдені документи, що компрометували її. Остаточно викриттю сприяло донесення венесуельського скотаря Факундо Товара, який працював агентом іспанської адміністраціїhttps://www.eltiempo.com/archivo/documento/MAM-3899882.

Арешт і страта

Вирішальним чинником для арешту Полікарпи стало затримання Алехо Сабараїна, у якого виявили список патріотів і роялістів, складений нею. Полікарпу намагалися заарештувати в будинку Андреї Рікаурте де Лосано. Вона змогла втекти, однак через кілька кварталів була схоплена. Її ув'язнили в Колегії Богоматері Росаріо, яка тоді використовувалася як в'язниця .

10 листопада 1817 року військовий трибунал засудив Полікарпу, Алехо Сабараїна та інших патріотів до смертної кариArismendi Posada, Ignacio; Gobernantes Colombianos; trans. Colombian Presidents; Interprint Editors Ltd.; Italgraf; Segunda Edición; p. 51; Bogotá, Colombia; 1983. За переказами, напередодні страти вона відмовилася прийняти воду, заявивши: «Я не прийняла б навіть келиха води від своїх ворогів!».

14 листопада 1817 року засуджених повели на страту. Полікарпа дорогою закликала народ продовжувати боротьбу та засуджувала іспанське панування.

Перед розстрілом вона звернулася до присутніх словами:

Після страти тіло Полікарпи, на відміну від тіл інших страчених патріотів, не було виставлене на загальний огляд. Спочатку її поховали у спільній могилі біля церкви Веракрус, а згодом брати-августинці перепоховали останки в церкві Святого Августина.

Вшанування пам'яті

Полікарпа Салаварьєта вважається найвідомішою жінкою колумбійської війни за незалежність. Її страта викликала широкий суспільний резонанс і посилила спротив режиму віцекороля Хуана де Самано. Її образ став символом жіночої участі у визвольному русі. Біографія Полікарпи надихнула багатьох поетів, письменників і драматургів, а її відвага стала важливою складовою колумбійської історичної пам'яті.

1910 року, до сторіччя незалежності Колумбії, Конгрес Республіки Колумбія випустив серію поштових марок із зображеннями героїв визвольної війни, серед яких була і Полікарпа Салаварьєта.

9 листопада 1967 року законом № 44 Конгрес Колумбії проголосив 14 листопада Днем колумбійської жінки на честь річниці загибелі Полікарпи СалаваррієтиDía de la mujer colombiana , Página de la Villa de Guaduas.

Образ Полікарпи неодноразово зображувався на банкнотах і монетах Колумбії. Вона стала однією з небагатьох реальних історичних жінок країни, удостоєних такого вшанування.

До 2016 року її портрет містився на банкноті номіналом 10 000 колумбійських песо, після чого його замінив портрет антропологині Вірхінії Гутьєрресhttps://www.bbc.com/mundo/noticias-america-latina-37957258.

10 січня 2023 року Банк Республіки Колумбії ввів в обіг пам'ятну монету, присвячену двохсотріччю вшанування національної героїні Полікарпи Салаваррієти.

Див. також

Історія Колумбії

Примітки

Література Díaz Díaz, Osvaldo (1964): «Reconquista española», capítulo en el libro Historia extensa de Colombia, volumen M, tomo 1, págs. 341-395). Bogotá: Academia Colombiana de Historia, Lerner, 1964. Gaitán, Eliecer (1911), Biografía de Policarpa Salavarrieta. Misceláneas-Colecciones, No. 1330/10, Imprenta La Civilización, Bogotá. López, José Hilario (1969): Memorias. Medellín: Bedout, 1969. Monsalve, José Dolores (1926): Mujeres de la Independencia. Bogotá (Colombia): Academia Colombiana de Historia, y Biblioteca de Historia Nacional, 1926. Norenã, María Isabel; Cortés, Fernando (1995), Compendio de biografías colombianas. Panamericana Editorial, Bogotá. ISBN 958-30-0213-5. Ortega Ricaurte, Enrique; y Restrepo Sáenz, José María (1949): La Pola, yace por salvar la Patria. Bogotá: Archivo Nacional, 1949. Posada, Eduardo (1929): «Policarpa Salavarrieta», capítulo en el libro Mesa Ortiz, Rafael M. (1929): Colombianos ilustres: estudios y biografías (tomo V, págs. 1-47). Ibagué (Colombia): El Meridiano, 1929.